Справа № 127/24237/20
Провадження № 22-ц/801/1616/2021
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Денишенко Т. О.
25 серпня 2021 рокуСправа № 127/24237/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ци-вільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
за участі секретаря судового засідання Лучицького А. О., розглянувши за пра-вилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових за-сідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до
ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Вінницько-го міського суду Вінницької області від 11 червня 2021 року, ухвалене у примі-щенні суду в м. Вінниці за головування судді Сичука М. М.,
05 листопада 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват-Банк» ( далі - АТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося у Вінницький міський суд Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної забор-гованості у розмірі 72 308,30 гривень, посилаючись на наступні обставини. 29 червня 2016 року відповідачка, звернувшись до позивача з метою отримання банківських послуг, підписала заяву № б/н, підтвердивши свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тари-фами», викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно з якою укладений правочин є договором приєднання. Як наслідок, відповідачці згідно виявленого бажання був відкритий кредитний рахунок, встановлений початко-вий кредитний ліміт, який надалі був збільшений до 50 000,00 гривень відповід-но до умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримала кредитну картку, номер та строк дії якої зазначений позивачем у доданій до позовної заяви довідці. Що-до встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується підпунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідачка надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою банку.
У випадку зміни тарифів, інших частин договору банк зобов'язаний інфор-мувати позичальницю щодо внесених таких змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у підпункті 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг, а позичальниця згідно підпункту 1.1.2.1.5 зобов'я-зана отримати виписку про стан та здійснені операції по карткових рахунках. Неотримання або несвоєчасне отримання позичальницею виписок про стан ра-хунків не звільняє її від виконання зобов'язань за укладеним договором. У разі незгоди із змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку позичальниця має право надати банку письмову заяву про розірвання договору, погасивши при цьому виниклу перед банком заборгованість.
Відповідно до умов договору відповідачка зобов'язувалася повернути банку витрачену частину кредитного ліміту, а саме згідно пункту 2.1.1.12.3 - шляхом внесення коштів у визначений спосіб; слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту, що передба-чено підпунктом 2.1.1.5.7 договору, а також на підставі підпункту 2.1.1.5.5 по-гашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по пере-витраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на визначених договором умовах. У разі порушення строків платежів, відповідно до підпунктів 2.1.1.12.7.2, відповідачка сплачує відсотки у визначеному розмірі. У редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року, згідно підпункту 2.1.1.2.12 договору його сторони дійшли згоди, що у разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідачка зобов'язується сплатити банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі: 86,4% для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд».
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, надало відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах у межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідачка ОСОБА_1 своєчасно не надавала позивачеві кошти для погашення заборгованості за кредитом, порушуючи свої передбачені умовами договору боргові зобов'язання, що відображено у розрахунку заборгованості за дійсним правочином. Станом на 21 вересня 2020 року у ОСОБА_1 утворила-ся заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь, у розмірі 72 308,30 гривень, з яких: 54 789,69 гривень - заборгованість за простроченим ті-лом кредиту, 17 518,61 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідачка ухиляється від виконання своїх зобов'язань, заборгованість перед банком у повному обсязі не погашає, що спонукало банк звернутися в суд з даним позовом. Позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2016 року № б/н у розмірі 72 308,3 гривень та судові витрати зі сплати судового збору.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 54 789,69 гривень заборгованості за простроче-ним тілом кредиту, а також 1 592,73 гривні судового збору.
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду першої інстанції, пред-ставник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О. Л. оскаржує його в апеляційному по-рядку в частині відмовлених позовних вимог. Скаржниця вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим за неналежного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить заочне рі-шення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні заборгова-ності за відсотками, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; в іншій частині - рішення залишити без змін. Представник банку зазначає, що відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами та тарифами банку, що підтверджується її особистим підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також у Паспорті споживчого кредиту, де визначені основні умови кредитування, зокрема, про-центна ставка в межах та поза межами пільгового періоду 42 % річних, підви-щена процентна ставка 84 % річних, яка застосовується при невиконанні зо-бов'язання щодо повернення кредиту. Тобто сторонами при укладанні кредит-ного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Відповідачка після отримання картки за умовами укладеного договору здійснила дії щодо прове-дення її активації, користувалася карткою та отримувала кредитні кошти з влас-ної ініціативи, що підтверджується банківською випискою.
Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 29 червня 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не ско-ристалася, у судові засідання 11 та 25 серпня 2021 року вона не з'явилася з неві-домих причин, будь-яких заяв від неї суду не надходило. Беручи до уваги, що судом вживалися заходи щодо належного повідомлення особи - боржниці в установленому порядку про місце, день і час розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду згідно норм статті 372 ЦПК України ухвалила розглянути дану цивільну справу за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проа-налізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність, обґрун-тованість оскаржуваного заочного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представниці позивача підлягає задоволенню.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочне рішення суду першої інстанції від 11 червня 2021 року в оскаржу-ваній частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, воно є незакон-ним, таким, що суперечить фактичним обставинам справи, не враховує усіх норм матеріального права, що регулюють виниклі та наявні між сторонами у справі правовідносини, тому підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приват-Банк».
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце об-ставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вон-и підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішен-ня справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін виплива-ють із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( стаття 264 ЦПК України ).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивіль-них справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окре-мих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 5 цього Кодексу суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фі-зичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос-пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відпо-відно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рі-шенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 3 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України визначене право кожної особи на звернення у встановленому законом порядку до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інте-ресів. Аналогічні роз'яснення з посиланням на статті 55, 124 Конституції Украї-ни викладені у частині другій постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Дії учасників ци-вільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та ха-рактеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 наголошувалося, що правосуддя за своєю суттю визнається таким ли-ше за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефектив-не поновлення у правах.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та ін-шими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсут-ність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними дока-зами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати ви-могам належності, допустимості, достовірності, достатності.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення мо-же випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між со-бою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Відповідно до норм статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції пере-глядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що сто-суються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї.
Судом встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 29 червня 2016 року відповідачкою підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, якою ОСОБА_1 виявила бажання отримати в кредит кошти, для чого їй була передана у корис-тування кредитна картка. Відповідно відповідачці був відкритий кредитний рахунок та встановлений кредитний ліміт. Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 21 вересня 2020 року становить 72 308,30 гривень, з яких: 54 789,69 гривень - заборгованість за про-строченим тілом кредиту, 17 518,61 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту укладеного між сторонами кредитного до-говору від 29 червня 2016 року № б/н убачається, що він не містить умов щодо строку дії кредитного ліміту, типу картки, відсоткової ставки, порядку пога-шення заборгованості, а також про встановлення відповідальності за порушен-ня зобов'язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її ви-значеного розміру. Проте суд визнав доведеною наявність заборгованості за ті-лом кредиту у розмірі 54 789,69 гривень, а тому вбачав необхідним стягнути з відповідачки на користь банку цю заборгованість.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, через відсут-ність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені, надані банком Витяги з Тарифів та Умов не мо-жуть розцінюватися як стандартна ( типова ) форма, встановлена до укладеного і відповідачкою кредитного договору. Оскільки зазначені документи достовірно не підтверджують вказаних позивачем обставин, то суд не знайшов підстав для висновку про обумовлення сторонами у справі у письмовому вигляді відпові-дальності про сплату відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Однак з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками погодити-ся не можна, оскільки вони є помилковими з огляду на неповне з'ясування су-дом усіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вва-жається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сто-рони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов дого-вору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсут-ності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших ви-мог, що звичайно ставляться. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови ( пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'яз-ковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться ( роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послу-ги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо ). Умови пуб-лічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєд-нання його умови розроблює підприємець, у даному випадку АТ КБ «Приват-Банк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вва-жати, що другий контрагент ( споживач послуг банку ) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умо-вами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що-до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах, вста-новлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати-ти проценти ( частина перша статті 1048 ЦК України ). Щодо відносин за кре-дитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо ін-ше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України ).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачкою паспорт споживчого кре-диту, яким, зокрема, визначені: пільговий період користування коштами, про-центна ставка, права та обов'язки клієнта ( позичальниці ) і банку, відповідаль-ність сторін, у тому числі й процентна ставка у такому випадку. З огляду на по-годження сторонами у справі процентної ставки, її розміру і порядку нараху-вання заборгованість по прострочених процентах підлягає стягненню з відпові-дачки відповідно до положень закону та підписаних ОСОБА_1 анкети-заяви і паспорту споживчого кредиту.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України відповідачкою не надано доказів на спростування розрахунку заборго-ваності по прострочених процентах.
Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати су-дове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення пов-ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змі-ни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесу-ального права або неправильне застосування норм матеріального права. Непра-вильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлу-мачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За викладених обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами та розподілу судових витрат необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_1 а користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг від 29 червня 2016 року № б/н станом на 21 вересня 2020 року в розмірі 17 518,61 гривень за простроченими відсотками.
Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір поклада-ється на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задоволити.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнен-ня заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами та розподілу судових витрат. У цій частині позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , на користь Акціо-нерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 ( для погашення заборгованості та судових витрат ), МФО № 305299, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, у погашення кредитної заборгованості станом на 21 вересня 2020 року за кредитним договором від 29 червня 2016 року № б/н 17 518,61 гривень ( сім-надцять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 61 коп. ), що складають заборгова-ність за прострочеими відсотками за користування кредитними коштами, 2102,00 гривні ( дві тисячі сто дві гривні 00 коп. ) у відшкодування сплаченого судового збору при зверненні в суд, 3 153,00 гривні ( три тисячі сто п'ятдесят три гривні 00 коп. ) у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є ос-таточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді С. К. Медвецький
В. В. Оніщук