Справа № 740/4189/20
Провадження № 2/740/174/21
20 серпня 2021 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Ковальової Т.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Дьоміної Н.А.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
представник апозивача - адвоката Прокопця С.М.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Глазун Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить усунути перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача передати йому ключі від хвіртки та вхідних дверей до будинку та зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у здійснення права користування вказаним житловим будинком.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є власником 1/2 частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/2 частини цього житлового будинку є відповідач по справі ОСОБА_2 . Житловий будинок вони успадкували після смерті матері. Протягом тривалого часу він не може потрапити до будинку та забрати свої особисті речі, хоча відповідач у будинку не проживає.
При зверненні до ОСОБА_2 з приводу надання йому ключів від будинку, йому було відмовлено, у зв*язку з чим він не має доступу до будинку та не може у повній мірі здійснювати всі повноваження щодо розпорядження майном, а тому він змушений звернутися до суду з цим позовом.
З приводу неправомірних дій відповідача він звертався до правоохоронних органів,на що йому було надано висновок та рекомендовано звернутися до суду.
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Прокопець С.М. підтримали позов за викладених у ньому обставин.
Позивач зазначив, що ключі від будинку у нього були, але він їх втратив після того як у 2015 році його побили. Змінити самостійно замки він не може, оскільки його можуть звинуватити у самоуправстві. На його неодноразові звернення про усунення перешкод в користуванні вищевказаним житловим будинком, відповідач добровільно доступ до нього не надає та не бажає порозумітися. В натурі будинок не поділений та більше 6 років у ньому ніхто не проживає. Він би хотів продати свою частку, оскільки йому потрібні кошти на операцію.
16 серпня 2021 року відповідач та його представник - адвокат Глазун Т.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали.
У судовому засіданні 16 серпня 2021 року відповідач показав, що перешкод позивачу у користуванні належною йому частиною будинку він не чинить і не чинив та погодився добровільно надати йому ключі для виготовлення дублікатів, для чого за згодою сторін судом оголошено перерву до 20.08.2021.
Представник відповідача пояснила, що замки від хвіртки та вхідних дверей до будинку ніхто не міняв, перешкоди позивачу у користуванні будинком ніхто не чинить. Вважає, що стороною позивача не доведено, що відповідач чинить перешкоди у користуванні частиною спірного будинку, а тому у задоволенні позову просила відмовити.
20 серпня 2021 року у судове засідання відповідач та його представник - адвокат Глазун Т.О. не з'явилися, ОСОБА_2 надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника та ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1,2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст.12, 13, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно вимог ст.41 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР закріплено принцип непорушності права приватної власності, за яким особа має право безперешкодно володіти, користуватися і розпоряджатися належним майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які набрали чинності для України з 11 вересня 1997 року та є частиною національного законодавства відповідно до вимог ст.9 Конституції України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 ст.319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.2).
Власником іншої 1/2 частки буд. АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Вказані обставини сторонами у судовому засіданні не заперечуються.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками по 1/2 частці цього будинку та зареєстровані в ньому.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу користування вказаним будинком позивачем, який є співвласником 1/2 частки.
Поняття спільної часткової власності викладено у ч.1 ст.356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Позивачем надана заява, зареєстрована Ніжинським ВП 16.09.2019, з якої вбачається про його звернення з приводу вирішення питання щодо доступу до належного йому будинку (а.с.7).
Відповідно до довідки Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 30.09.2019 в ході перевірки встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривають складні сімейні відносини з приводу питання права власності та користування нерухомим майном. З ними проведено бесіду профілактичного характеру та рекомендовано звернутися до суду за захистом (а.с.3).
З довідки Ніжинського РВП ГУНП від 05.07.2021, наданої ОСОБА_1 , вбачається, що за його зверненням від 01.07.2021 з приводу того, що його не впускає до будинку брат ОСОБА_2 проведено перевірку, в ході якої, зі слів заявника, встановлено, що 01.07.2021 близько 18-40 год ОСОБА_1 приїхав до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , куди його не впустив братОСОБА_2 . Заявнику доцільно вирішити це питання у судовому порядку (а.с.23).
Неприязні відносини сторін не можуть бути підставою для обмеження прав позивача, як співвласника вказаного будинку, що є підставою зобов'язання відповідача надати позивачу ключі від спірного будинку та хвіртки для виготовлення дублікатів, проти чого не заперечував у судовому засіданні відповідач.
Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому, суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Відповідно до положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У судовому засіданні достовірно не встановлено конкретних дій у вчиненні відповідачем умисних перешкод у користуванні позивачем будинком, враховуючи, що позивач проживав у вказаному будинку, замків від будинку відповідач не міняв, а втрата позивачем ключів не є доказом перешкоджання відповідачем у користуванні будинком ОСОБА_1 , тому позов підлягає частковому задоволенню - у межах визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , який погодився надати позивачуключі від хвіртки домогосподарства та ключі від вхідних дверей житлового будинку АДРЕСА_1 для виготовлення їх дублікатів.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.3, 15, 22, 319, 321, 356, 358, 391 ЦК України, ст.12, 13, 76, 78, 81, 89, 137, 141, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити частково.
Зобов"язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ключі від хвіртки домогосподарства та ключі від вхідних дверей житлового будинку АДРЕСА_1 для виготовлення їх дублікатів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25 серпня 2021 року.
Головуюча суддя Т. Ковальова