Справа № 296/3970/21
1-кп/296/609/21
Вирок
Іменем України
26 серпня 2021 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеного в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №42021060360000010 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с.Східне Білозерського району Херсонської області, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
27 лютого 2020 року ОСОБА_4 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу, строком на 3 роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2020 № 171 солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу зазначеної частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду навідника-оператора розвідувальної роти.
У відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація - комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України.
Тобто, особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 №303 на визначених територіях України та продовжується на цих територіях до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію, яке станом на 11 червня 2020 року оголошено не було.
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Однак, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 22 грудня 2020 року о 08 год. 00 хв. не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 15 січня 2021 року, коли прибув до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 .
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення вчасно на службу до військової частини та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочині визнав. Підтвердив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення у час, місці та за обставин зазначених у обвинуваченні.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розуміє обвинувачений, інші учасники судового провадження, і які ніким не оспорюються. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнані ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Дослідивши надані матеріали справи, враховуючи показання ОСОБА_4 , які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, виходячи з того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його дії :
за ч.4 ст.407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 407 КК України, є тяжким.
Обставинами, які пом'якшують покарання відповідно ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання відповідно ст. 67 КК України, відсутні.
Досліджуючи дані про особу ОСОБА_4 , суд враховує його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, минуле, склад сім'ї.
ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, є молодого віку, за місцем служби на посаді навідника-оператора 2 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, відповідає займаній посаді. У лікаря -нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває.
Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, відомостей про особу ОСОБА_4 суд приходить висновку, що виправлення особи без позбавлення волі на певний строк можливе, а тому призначає покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити покарання на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.
Відповідно ст.76 КК України, в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира на протязі 30 днів з дня його проголошення, а засудженому до позбавлення волі, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1