Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Харків
справа № 646/5368/19
провадження № 22-ц/818/3566/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Кругової С.С.
за участю секретаря - Гармаш К.В.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1 ,
відповідач: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,
третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Малінка Володимир Євгенович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Малінка Володимир Євгенович, про стягнення компенсації моральної шкоди, за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року, постановлене у складі судді Єжова В.А., -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Малінка Володимир Євгенович, про стягнення компенсації моральної шкоди, в якій просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 1267548 грн., завданої тривалою бездіяльністю відповідача.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що 30 жовтня 2017 року в порядку ст.214 КПК України він звернувся до відповідача із заявою про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.364, 365, 366, 367, 382 КК України, вчинені слідчим прокуратури Харківської області Жеваго В.В. Вказані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин внесені не були. 29 листопада 2017 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова зобов'язано прокуратуру Харківської області внести відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В порушення вимог КПК України відповідачем лише 05 грудня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017220000001411 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367 КК України.
23 лютого 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні за №42017220000001411 - відмовлено. 11 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 23 лютого 2018 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні за №42017220000001411. 20 березня 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. кримінальне провадження за №42017220000001411 - закрито. Вказана постанова позивачу не направлена. 25 квітня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 20 березня 2018 року про закриття кримінального провадження за №42017220000001411. У вказаному рішенні слідчого судді зазначено, що вказана постанова винесена слідчим необгрунтовано та передчасно, зокрема, не допитано заявника, факти викладені в заяві про вчинення кримінального правопорушення не перевірено, в ході досудового розслідування допущена істотна неповнота. 11 липня 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. кримінальне провадження за №42017220000001411 - закрито. 29 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 11 липня 2018 року про закриття кримінального провадження за №42017220000001411. У вказаному рішенні слідчого судді зазначено, що вказана постанова не відповідає вимогам закону, винесена без повного, всебічного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, рішення слідчого є невмотивованим та передчасним, заявника у кримінальному провадженні не допитано. 15 лютого 2019 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. кримінальне провадження за №42017220000001411 - закрито. 02 квітня 2019 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 15 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження за № 42017220000001411. У вказаному рішенні слідчого судді зазначено, що вказана постанова не відповідає вимогам закону, винесена без повного, всебічного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, рішення слідчого є невмотивованим та передчасним, заявника у кримінальному провадженні не допитано. 12 квітня 2019 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. кримінальне провадження за № 42017220000001411 - закрито. 27 липня 2019 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 12 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження за №42017220000001411. У вказаному рішенні слідчого судді зазначено, що вказана постанова не відповідає вимогам закону, винесена без повного, всебічного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, рішення слідчого є невмотивованим та передчасним, заявника у кримінальному провадженні не допитано, слідчим не усунуто недоліків, вказані в ухвалах слідчих суддів.
Отже, позивач вказує, що відповідач, не зважаючи на ухвали слідчих суддів, його клопотання, докази у кримінальному провадженні, навмисно продовжує свою бездіяльність та не проводить досудове розслідування у розумні строки, що спричиняє моральні страждання. Своїми тривалими неправомірними і незаконними діями відповідач заподіяв йому, як потерпілому моральну шкоду, а саме: з вини відповідача він не міг реалізувати своє право на розгляд своєї заяви, поданої до прокуратури, у зв'язку з чим він був вимушений докладати додаткових зусиль для поновлення свого права на розгляд вказаної заяви в порядку встановленому КПК України та звертатися до суду за захистом своїх прав; з вини відповідача порушені його права не поновлені; з вини відповідача порушення закону не припинено; з вини відповідача досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться неналежним чином через систематичну бездіяльність слідчого; з вини відповідача, він, як інвалід 2 групи, людина похилого віку, онкохворий, повинен був протягом тривалого часу звертатися до суду з скаргами на бездіяльність відповідача у зв'язку з чим переніс моральні страждання; з вини відповідача, позивач позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону; з вини відповідача, порушено психологічне благополуччя позивача; з вини відповідача, він, як інвалід 2 групи, вимушений був протягом тривалого часу витрачати свій особистий час і звертатися до суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, умисно грубо порушене відповідачем, що призвело до погіршення і позбавлення можливості реалізації його звичок і бажань, неможливості продовжити активне особисте життя, в особистій репутації, у власній безпеці, у впевненості в собі та в майбутньому, у недоторканості його невід'ємних прав і свобод, у психологічному дискомфорті та почуття несправедливості, що призвело до неможливості задовольнити актуальні для нього потреби в благополуччі сім'ї, відчутті гідності, соціальної і правової захищеності і вимагає для останнього докладання значних і додаткових зусиль для організації свого життя; з вини відповідача, шляхом прийняття незаконних рішень і навмисної незаконної тривалої бездіяльності, він був незаконно позбавлений конституційного права на доступ до правосуддя.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
В апеляційній скарзі Харківська обласна прокуратура просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що ухвали слідчих суддів про задоволення скарг позивача на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає позивач. Сам факт зобов'язання ухвалою слідчого судді внести відповідні відомості до ЄРДР, а також скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій слідчого, прокурора та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів. Вказує, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Визначення причинного зв'язку є необхідним для забезпечення інтересів позивача, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ухвалами слідчих суддів встановлено протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, доводи позивача є обгрутованими.
Проте, визначений позивачем розмір моральної шкоди всупереч загальних засад цивільного законодавства щодо добросовісності, справедливості та розумності є надмірним відшкодуванням, а тому стягненню підлягає моральна шкода в розмірі 5 000грн.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Харківської області із заявою про вчинення слідчим прокуратури Харківської області ОСОБА_2 кримінальних правопорушень передбачені ст.ст.364, 365, 366, 367, 382 КК України, однак відомості до ЄРДР внесені не були.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов'язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року.
05 грудня 2017 року прокуратурою Харківської області були внесені відомості за №42017220000001411 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367 КК України.
22 лютого 2018 року ОСОБА_1 , в рамках кримінального провадження№42017220000001411, з'явився на допит свідка, про просив допитати його в якості потерпілого.
23 лютого 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні за №42017220000001411 - відмовлено.
11 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 23 лютого 2018 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні за №42017220000001411.
20 березня 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. кримінальне провадження за №42017220000001411 - закрито.
25 квітня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 20 березня 2018 року про закриття кримінального провадження за №42017220000001411.
11 липня 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. кримінальне провадження за №42017220000001411 - закрито.
29 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 11 липня 2018 року про закриття кримінального провадження за №42017220000001411.
15 лютого 2019 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. кримінальне провадження за №42017220000001411 - закрито.
02 квітня 2019 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 15 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження за №42017220000001411.
12 квітня 2019 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. кримінальне провадження за №42017220000001411 - закрито.
27 липня 2019 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 12 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження за №42017220000001411.
Як на підстави позову позивач посилається на те, що факт порушення його прав та вимог КПК України у кримінальному провадженні №42017220000001411 у формі бездіяльності прокуратури Харківської області встановлений судовими рішенням слідчих суддів від 29 листопада 2017 року, 11 червня 2018 року, 29 жовтня 2018 року, 02 квітня 2019 року, 26 липня 2019 року, що набрали законної сили та мають преюдиційне значення. Вказана бездіяльність спричинила йому моральні страждання.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора в тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію;3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження№ 61-7053зпв18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18).
Отже, ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого прокуратури Харківської області свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає ОСОБА_1 зобов'язання уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року та скасування постанов слідчого про відмову у визнання ОСОБА_1 потерпілим, про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів Червонозавоського районного суду м. Харкова.
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, за висновком колегії суддів, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, колегія суддів виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.
Доводи ОСОБА_1 про те, що обґрунтованість його позовних вимог підтверджується судовою практикою Верховного Суду безпідставні, так як у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач, інші фактичні обставини справи.
Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні, натомість колегією суддів не встановлено, а у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення його особистих немайнових чи процесуальних прав, завдання шкоди його здоров'ю та душевних страждань, а отже, заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм статей 1173, 1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, - відсутні.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Малінка Володимир Євгенович, про стягнення компенсації моральної шкоди - залишити без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - С.С. Кругова
О.В. Маміна