Провадження № 22-ц/803/2532/21 Справа № 208/4530/20 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
11 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря - Солодової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, -
У липні 2020 року керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 грудня 2019 року у справі 208/7301/19 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за примиренням із потерпілим ОСОБА_2 , із закриттям кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
При цьому, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась з вини водія ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження з приводу чого останній перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні КЗ "Кам'янської міської лікарні швидкої медичної допомоги "ДОР" в період з 08 серпня 2019 року по 20 вересня 2019 року, витрати на лікування складають 26 709, 52 грн.
У зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Кам'янської міської ради кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у розмірі 26 709,50 грн.
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року позовні вимоги керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Кам'янської міської ради кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у розмірі 26 709 (двадцять шість тисячі сімсот дев'ять) грн. 50 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від Кам'янської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують висновків суду.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 08 серпня 2019 року, приблизно о 15 год. 45 хв. у світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Lacetti», державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , здійснював рух по проїзній частині в'їзду на мостовий перехід через р.Дніпро в м. Кам'янське з боку вул.Тритузна, по дорозі з двосторонньою організацію руху, зі швидкістю близьку 40 км/год. і не пропустив велосипедиста ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по головній дорозі з боку пр. Аношкіна, та здійснив наїзд на нього.
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 грудня 2019 року у справі 208/7301/19 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за примиренням із потерпілим ОСОБА_2 із закриттям кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Водночас, за висновком СМЕ № 1038 - Е від 09 жовтня 2019 року, умисними діями відповідача ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді компресійного осколкового перелому 3-го поперекового хребця; саден в ділянці правого колінного суглобу та передпліччя, в ділянці правої сідниці, стегна, правого колінного та гомілкового ступеневого суглобів, які в сукупності відносяться відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, як викликали тривалий розлад здоров'я більше 21 дня.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні КЗ "Кам'янської міської лікарні швидкої медичної допомоги "ДОР" в період з 08 серпня 2019 року по 20 вересня 2019 року та було витрачено грошові кошти в розмірі 26 709, 52 грн.
Однак, відповідачем ОСОБА_1 кошти по лікуванню потерпілого ОСОБА_2 не повернуті КЗ "Кам'янської міської лікарні швидкої медичної допомоги "ДОР".
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, Комунальному некомерційному підприємству Кам'янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" було понесено витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в розмірі 26 709, 52 грн., то з відповідача слід стягнути таку суму на користь вказаного комунального закладу, тому дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта щодо розміру та складових понесених витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні межі необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545 (надалі Порядку), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
Так, до позовної заяви було долучено довідку калькуляцію бюджетної вартості лікування ОСОБА_2 з 08 серпня по 20 вересня 2019 року КЗ "КМЛШМД" ДОР" у розмірі 26 709, 52 грн., яка за своїм змістом відповідає вищевказаному Порядку та не містить витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання (а.с.12).
Тоді як, відповідачем ОСОБА_1 будь-яких доказів на підтвердження придбання ним ліків, корсету, та надання коштів на лікування, всупереч положень ст.76-81 ЦПК України, до суду першої інстанції ним не було надано.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати, понесені КЗ "Кам'янської міської лікарні швидкої медичної допомоги "ДОР" на лікування потерпілого підлягали відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що додані до апеляційної скарги копії розписок потерпілого про отримання коштів, жодним чином не спростовують і не компенсують понесених лікарнею витрат відповідно до статтей КЕКВ, зазначених у калькуляції (витрат на медикаменти, відрахувань на заробітну плату, харчування, тощо), а стосуються відшкодувань особистих витрат.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що позивач в своїй позовній заяві невірно зазначив установу в інтересах якої він виступає, вказавши Кам'янську міську раду.
Проте, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Пунктом 4 рішення Кам'янської міської ради від 04 вересня 2019 №1532-35/VII «Про створення в результаті реорганізації (шляхом перетворення) комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», затверджено передавальний акт КЗ «Кам'янська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР», відповідно до якого новоутворений орган та його власник, засновник і орган управління - територіальна громада міста Кам'янське в особі Кам'янської міської ради (п.1.4 Статуту)(а.с.15, 16-18).
Таким чином, спростовуються твердження відповідача про те, що новостворений лікувальний заклад витрат на лікування не поніс, оскільки, перебування на стаціонарному лікуванні потерпілого від злочину проводилося у термін з 08 серпня 2019 року по 20 вересня 2019 року, тобто, і після передачі лікувального закладу у власність територіальної громади міста.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що прокурором не доведено факту порушення інтересів держави та не обґрунтовано підстави звернення до суду з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів не бере до уваги з наступних підстав.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину», та судових витрат передбачено, що позов про стягнення таких витрат може бути пред'явлений закладом охорони здоров'я, органом Державного казначейства України або прокурором.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.
Прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави у даній справі, зазначив, що ненадходження коштів до бюджету призводить до неналежного фінансування діяльності зазначеного лікувального закладу та порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом для їх захисту.
Як вбачається з листа про надання відповіді на запит №300 від 02 червня 2020 року, Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" надало Дніпродзержинській місцевій прокуратурі свою згоду на пред'явлення позову до ОСОБА_1 про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , оскільки, на момент лікування останнього, винну особу у скоєнні злочину не було встановлено, тому самостійно КНП КМР "МЛШМД" до суду з позовом не зверталося (а.с.20).
Також, з листа №8вих-12/358 від 11 червня 2020 року Кам'янської міської ради, вбачається необхідність вжиття заходів Дніпродзержинською місцевою прокуратурою щодо звернення з позовною заявою до суду про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину (а.с.23).
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у прокурора наявні обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ, зокрема, п.6.43.
Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова