Житомирський апеляційний суд
Справа №296/251/21 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
25 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/251/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С. в м. Житомирі,
У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 29.09.2008. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, унаслідок чого станом на 28 жовтня 2020 року виникла заборгованість в сумі 16 141 грн 83 коп., з яких: 11 521 грн 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11 521 грн 84 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4 619 грн 99 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 00 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 00 грн 00 коп. - нарахована пеня; 00 грн 00 коп. - нараховано комісії. Враховуючи вищевикладене, просило стягнути з відповідача 16 141 грн 83 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 липня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29.09.2008 за період з 29.09.2008 по 28.10.2020 у розмірі 11 521 грн 84 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 620 грн 30 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з моменту підписання заяви, між банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦПК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. В заяві-анкеті, що підписана відповідачем зазначено валюту карти - гривня та погоджено базову відсоткову ставку - 3% на місяць (36% річних) на залишок заборгованості. Вказує, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування щодо сплати відсотків. Зазначає, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення між сторонами кредитного договору. Вказує, що з виписки по картковому рахунку чітко вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, однак використані кредитні кошти банку не повернув. Вважає, що суд першої інстанції прийнявши рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, не оцінив усіх фактичних обставин справи та доводів щодо наявності заборгованості відповідача та її розміру, неповно та не всебічно з'ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом не оскаржується, а тому не перевіряється апеляційним судом на предмет законності та обґрунтованості в даній частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не в повній мірі відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 29.09.2008 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 29 вересня 2008 року, відповідно до якої відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ « ПриватБанк».
Відповідно до змісту анкети-заяви споживач погодився з тим, що зазначена заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 28 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 29 вересня 2008 року становить 16 141 грн 83 коп., з яких: 11 521 грн 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11 521 грн 84 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4 619 грн 99 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 00 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 00 грн 00 коп. - нарахована пеня; 00 грн 00 коп. - нараховано комісії.
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача розмір кредитного ліміту Банком змінювався: 29.09.2008 року кредитний ліміт встановлено 00,00 грн., 29.10.2009 року кредитний ліміт було збільшено до 500,00 грн., 29.09.2010 року кредитний ліміт збільшено до 1700,00 грн., 30.09.2010 року кредитний ліміт становить 1700,00 грн., 26.10.2010 року кредитний ліміт було збільшено до 2200,00 грн., 27.11.2010 року кредитний ліміт збільшено до 2600,00 грн., 23.12.2010 року кредитний ліміт збільшено до 3000,00 грн., 21.01.2011 року кредитний ліміт було збільшено до 3600,00 грн., 24.02.2011 року кредитний ліміт збільшено до 4200,00 грн., 19.03.2011 року кредитний ліміт було збільшено до 5000,00 грн., 22.04.2011 року кредитний ліміт збільшено до 6000,00 грн., 26.05.2011 року кредитний ліміт збільшено до 8000,00 грн., 23.06.2011 року кредитний ліміт було збільшено до 10 000,00 грн., 24.03.2015 року кредитний ліміт становить 10 000,00 грн., 13.05.2019 кредитний ліміт зменшено до 00,00 грн.
Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами, й Умов та Правил, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надало анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
Предметом позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.09.2008 у розмірі 16 141,83 грн., з яких 11 521,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 619,99 грн. заборгованість за простроченими відсотками.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» з відповідача суми заборгованості за простроченим тілом кредиту, розмір якої останнім не оскаржується.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 вересня 2008 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємну частину спірного договору.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що долучені до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими передбачено, зокрема, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, - відповідачем не підписані.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву позичальника про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Як вбачається з анкети-заяви №б/н від 29.09.2008, крім паспортних даних відповідача, також зазначена валюта: гривня; сума кредитного ліміту: 00,00 грн.; базова процентна ставка за кредитом в розмірі 3 % на місяць; номер кредитної картки.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченими відсотками, відповідно до розрахунку заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили базову процентну ставку за кредитом в розмірі 3 % на місяць із розрахунку 360 днів в році, строк дії кредитного ліміту, який відповідає дії карти.
З матеріалів справи вбачається, що термін дії картки, яка неодноразово перевипускалася, що підтверджується матеріалами справи, 31 липня 2018 року.
Відтак, у межах строку кредитування (дії кредитної карти) відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця. Починаючи з серпня 2018 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її частково періодичними платежами.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості банк не мав підстав нараховувати відсотки в розмірі 4619,99 грн за період 01.08.2018 по 28.10.2020, тобто після закінчення строку дії карти (після 31 липня 2018 року).
Згідно ч. ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» довів факт отримання кредитної карти ОСОБА_1 та користування нею, також банк довів право на стягнення простроченого тіла кредиту, однак в силу відсутності правових підстав нарахування відсотків після закінчення строку дії карти, у вказаний позивачем період, що підтверджено випискою по рахунку відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в стягненні заборгованості за простроченими відсотками, проте за невірних мотивів, адже не врахував та не дослідив всі надані банком докази.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до посилань про доведеність пред'явлених позовних вимог та незаконність відмови у стягненні нарахованої заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором № б/н від 29 вересня 2008 року.
Ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У свою чергу суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково, та зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 липня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості змінити в частині правового обґрунтування.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді