Справа № 761/30286/20
Провадження №1-кп/761/1720/2021
іменем України
20 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоазовськ, Донецької області, громадянина України, українця, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,
22.04.2013 ОСОБА_5 призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25.04.2013 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №82 солдата ОСОБА_5 зараховано в списки особового складу та на всі види забезпечення, а також призначено на посаду навчального збору.
28.08.2014 солдат ОСОБА_5 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 (три) роки, тобто до 28.08.2017.
28.08.2014 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № НОМЕР_2 PC солдата ОСОБА_5 призначено радіотелефоністом відділення зв'язку польового вузла зв'язку 2 спеціального батальйону.
08.05.2015 наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 №92 солдата ОСОБА_5 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України, цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє по даний час.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа № 800/582/14) зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом відповідно до вимог ст.ст. 4, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16, 17, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби, знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно до розпорядку дня військовослужбовців військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 робочий день розпочинається o 09 год 00 хв та закінчується о 18 год. 00 хв.
Натомість, солдат ОСОБА_5 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, 17.04.2015 солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з особистих мотивів, з метою ухилитися від проходження військової служби назавжди, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 4, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», самовільно, без отримання відповідного дозволу командування, залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд поза межами розташування військової частини, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, періодично змінюючи адреси фактичного місця проживання, до 21.09.2020, доки його протиправні дії не було викрито, а злочин припинено.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, постійно переховувався від правоохоронних органів та органів державної влади, свою належність до військової служби від органів державної влади та правоохоронних органів приховував, органи військового управління про вчинене нез'явлення на службу та його причини, маючи реальну можливість для цього, не повідомляв.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе за ч. 3 ст. 408 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив суду, що: навесні 2015 року, він, будучи військовослужбовцем за контрактом, вирішив покинути службу, що і зробив. Наміру в подальшому повернутись на службу він не мав, оскільки боявся, що його притягнуть до відповідальності. Наміру змінити документи, з метою приховати дані про себе він не мав. У період відсутності за місцем служби, офіційно на роботу не влаштовувався, а працював без офіційного оформлення. Усі його документи залишились у військовій частині. Ні з ким у військовій частині він не зв'язувався. У вчиненому щиро розкаюється. Просить врахувати, що в подальшому, він би хотів продовжити військову службу, а також те, що він має на утриманні малолітню дитину.
Покази ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, перевіривши, що вони вірно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого як особу.
Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 , а його дії вірно кваліфікованими за ч. 3 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_5 , а саме те, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не перебуває під наглядом лікаря-нарколога та психіатра, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем служби та виявив бажання в подальшому повернутись до військової служби.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу важких сімейних обставин.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Беручи до уваги, обставини вчиненого злочину, його тяжкість, те, що ОСОБА_5 є раніше несудимою особою, згідно вимоги про судимість, до відповідальності ні за вчинення кримінальних, ні за вчинення адміністративних правопорушень не притягувався, зважаючи на висловлене ним бажання в подальшому повернутись до несення військової служби, а також враховуючи наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, суд, врахувавши наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вважає за можливе, за правилами передбаченими ч. 1 ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_5 основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 408 КК України у виді двох років позбавлення волі з його заміною, у відповідності до ст. 62 КК України, на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Цивільний позов, в рамках кримінального провадження не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.
До вступу вироку в законну силу, застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 62, 69, 408 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, та призначити покарання, з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 62 КК України, замінити призначене ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання на утримання у дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.
До вступу вироку в законну силу, обрати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - взяти під варту в залі суд.
Строк відбування покарання, призначеного даним вироком рахувати з дня проголошення вироку, зарахувавши до нього термін попереднього ув'язнення ОСОБА_5 в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців з 20 липня 2021 року по дату набрання вироком законної сили за чинними правилами ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання у дисциплінарному батальйоні.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя