Справа № 504/4009/16-ц
провадження №2/504/1730/21
02.08.2021смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Вінської Н.В.,
секретаря: Коцар А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Доброслав заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Унгуряну С.І. про перегляд заочного рішення у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Заочним рішенням Комнітернівського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року у справі №504/4009/16-ц позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Унгуряну С.І. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року.
Ухвалою суду від 28.08.2020 року заочне рішення Комнітернівського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року у справі № 504/4009/16-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні зі стадії підготовчого провадження.
Представник АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з'явився, подав відповідь на відзив у якій зазначив, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач ознайомився з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованих на офіційному інтернет сайті банку та відповідач погашаючи заборгованість по кредиту прийняв умови договору та погодився із ними, у зв'язку з чим просив задовольнити позов.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Унгуряну С.І. у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутність. У додаткових поясненнях просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься у матеріалах справи, не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами від 21.10.2010 року шляхом підписання заяви анкети, через що відсутні підстави для сплати відсотків. Вважає, що у зв'язку з тим, що за його підрахунками тіло кредиту у розмірі 14977,42 грн. погашено та існує переплата у сумі 50843,71 грн., позов задоволенню не підлягає, оскільки домовленості про сплату відсотків, штрафу та пені, підписана анкета заява не містить. Просив застосувати правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 02.10.2019 року у справі №545/2248/17.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.10.2010 року, ОСОБА_1 надав згоду на те, що вказана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Пам'яткою клієнта» та «Тарифами банку» складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг. У анкеті заяві, також зазначено, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному веб-сайті.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 10.11.2016 року ОСОБА_1 має заборгованість по кредиту перед банком у сумі 73163 гривень 53 копійок, яка складається з наступного: 14977,42 грн. - заборгованість за кредитом; 51880,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2345,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи 500 грн. (фіксована частина), 3460,17 грн. (процентна складова).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, належним та допустимим первинним доказом проведення операцій з коштами на рахунку можуть являтися: виписки з особового рахунку клієнта банку, касові документами, документальні розпорядження розпорядника коштів про їх перерахування.
Натомість розрахунок заборгованості являється результатом аналітичної (інтелектуальної) діяльності з виконання математичних дій на основі первинних документів, які підтверджують рух коштів на рахунку.
Таким чином, розрахунок кредитної заборгованості має бути підтверджений і оцінений з огляду на первинні документи, які фіксують рух коштів на рахунку та умови договору. Отримання та користування перевипущеними картками підтверджується випискою по рахунку, яка має статус первинного документу, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і погашення.
У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, у матеріалах справи міститься лише копія анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.10.2010 року, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказаний документ станом на 21.10.2010 року містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що із наявної в матеріалах справи та дослідженої копії анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що дана анкета-заява містить істотні умови властиві для даного типу договору.
Крім того анкета-заява, у якій міститься підпис відповідача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку «Кредитка Універсальна». Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження ОСОБА_1 відсоткової ставки в розмірі 27,60 та 32,40 (42,00) відповідно.
Суд критично відноситься до твердження представника відповідача в частині існування в нього переплати у сумі 50843,71 грн., оскільки відповідно до довідки про рух коштів на рахунку за період з 26.10.2010 року по 19.09.2014 року (у період з 20.09.2014 року по 31.03.2020 року, відповідачу нараховувались лише штрафи, відсотки та пеня), ОСОБА_1 зарахував на свою картку 90540,59 грн. та витратив шляхом зняття готівки та придбання товарів 85029,12 грн., тобто різниця становить 5511,47 грн., а не 50843,71 грн., як на це вказує представник відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 5511,47 грн. безпідставно була спрямована позивачем на погашення відсотків, оскільки, анкета-заява від 21.10.2010 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків.
За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою від 21.10.2010 року слід зараховувати на погашення тіла кредиту, тобто заборгованість за тілом кредиту становить 9465,95 грн. (14977,42 - 5511,47)
Правовий висновок про зарахування на погашення тіла кредиту сплачених позичальником коштів, які кредитор безпідставно зарахував на погашення процентів викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17, провадження № 61-11459св19.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими штрафами суд зазначає наступне.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, в разі укладення договору, кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Проте у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.10.2010 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, стягуються пропорційно до розміру задоволення позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 178,28 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору №б/н від 21.10.2010 р. на загальну суму 9465,95 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму сплаченого судового збору у сумі 1378,00 грн.
Суддя: Н.В. Вінська