25 серпня 2021 року
м.Суми
Справа №592/2347/20
Номер провадження 22-ц/816/1139/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант», ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 травня 2021 року в складі судді Фоменко І.М., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 21 травня 2021 року, -
19 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» (далі - СК «Альфа Гарант») і ОСОБА_2 про стягнення з СК «Альфа-Гарант» матеріальної шкоди за наслідками дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 78286,01 грн, а з ОСОБА_2 - матеріальних збитків, завданих за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 58302 грн, а також 6000 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 вересня 2018 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у СК «Альфа-Гарант», тому 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, на що отримав відмову, яку вважає незаконною. Розмір матеріальної шкоди, завданої заявнику, становить 70174,01 грн, а всього для відновлення пошкодженого автомобіля витрачено 127976 грн та 8612 грн за евакуацію транспортного засобу, тобто всього 136588 грн, які позивач просить стягнути з відповідачів.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану наслідками дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 78286,01 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану наслідками дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 58302 грн та моральну шкоду в розмірі 3000 грн, а всього 61302 грн.
Стягнуто з СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн та за проведення експертизи в розмірі 2983 грн, а всього 10483 грн, в дольовому порядку по 5241,50 грн з кожного окремо.
Стягнуто з СК «Альфа-Гарант» на користь держави судовий збір в розмірі 2102 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
В апеляційній скарзі СК «Альфа-Гарант»,посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення в частині задоволених до СК «Альфа-Гарант» вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач у встановлений законом триденний строк не повідомив страховика про страховий випадок. Лише через шість місяців позивач повідомив про пригоду та надав акти виконаних ремонтних робіт транспортного засобу. Таким чином, позивачем не дотримано вимог закону щодо зберігання пошкодженого автомобіля до його огляду аварійним комісаром. Заяву про виплату страхового відшкодування позивач подав через понад один рік. При цьому, у справі № 592/4643/19 позов ОСОБА_1 до страховика та винуватця дорожньо-транспортної пригоди за заявою представника позивача було залишено без розгляду, що не зупиняє перебіг строку позовної давності, а тому висновок місцевого суду про те, що пред'явленням позову заявник здійснив своє волевиявлення на одержання компенсації завданої шкоди, є помилковим. Наголошується, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодуванні було неподання позивачем відповідної заяви впродовж одного року. Також звертається увага, що оцінка пошкоджень автомобіля була виконана експертом на підставі фотознімків та актів виконаних ремонтних робіт через три місяці після дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, деякі пошкоджені деталі були замінені на бувші у використанні. Не погоджується заявник і з витратами на евакуацію, оскільки у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду позивач зазначав, що його автомобіль було переміщено з місця пригоди до вул. Пркофьєва у м. Суми, де він простояв 4 дні, а у заяві про надання послуг з евакуації автомобіля зазначено, що евакуація була здійснена з м. Суми до м. Київ, тобто не з місця пригоди, а відтак відповідні витрати не підлягають відшкодуванню.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцов А.С. просить залишити скаргу без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - без змін, а також вирішити питання компенсації витрат за надану адвокатом правничу допомогу у сумі 1687,50 грн. При цьому погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який надав їм належну оцінку та обґрунтовано спростував. Крім того, звертає увагу, що обов'язок повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду законом покладено на відповідача ОСОБА_2 , тобто на винуватця пригоди. У межах річного строку на пред'явлення вимог до страховика ОСОБА_1 заявив відповідні позовні вимоги у цивільній справі № 592/4643/19, тобто здійснив волевиявлення на відшкодування заподіяної пригодою шкоди, а тому доводи скарги у цій частині є безпідставними. Також представник позивача спростовує доводи скарги з приводу експертного огляду пошкодженого автомобіля, вартості пошкоджень з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також необхідності транспортування пошкодженого автомобіля спочатку по місту Суми, а потім - до м. Київ.
На підставі ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 вересня 2018 року близько 13 год. 35 хв. в м. Суми по просп. Шевченка, поблизу буд. № 1, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи маневр повороту ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, та в подальшому допустив наїзд на автомобіль Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який перебував у нерухомому стані. Внаслідок пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 січня 2019 року у справі № 592/1285/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави (т. 1 а.с. 8).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у СК «Альфа-Гарант» (т. 1 а.с. 134).
24 вересня 2018 року СК «Альфа-Гарант» був повідомлений про настання страхового випадку, тобто дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів позивача та відповідача з наданням відомостей про інших учасників пригоди ( т. 1 а.с. 148-149).
19 березня 2019 року був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу позивача Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 уповноваженим представником СК «Альфа-Гарант» - суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 183-184).
29 березня 2019 року огляд автомобіля позивача за запитом СК «Альфа-Гарант» провела аварійний комісар ОСОБА_5 (т. 1 а.с.185).
25 березня 2019 року ОСОБА_1 звертався до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до СК «Альфа-Гарант» і ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (цивільна справа №592/4643/19), проте за заявою представника позивача позов було залишено без розгляду ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року(т. 1 а.с. 38-40).
17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування (т. 1 а.с. 13-14).
У листі №12/4262 від 13 листопада 2019 року СК «Альфа-Гарант» повідомила ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки всупереч положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заявник звернувся із заявою про виплату відшкодування після спливу річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, на момент огляду суб'єктом оціночної діяльності (аварійним комісаром) пошкодженого транспортного засобу заявника автомобіль був частково відновлений, що суперечить вимогам п. 33.3 ст. 33 зазначеного Закону (т. 1 а.с. 15).
Матеріали кримінального провадження №12018200440003168 від 21 вересня 2019 року за фактом зіткнення автомобілів під керуванням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , містять висновок №233а від 26 вересня 2018 року за результатом проведення автотехнічного дослідження судовим експертом Кирієнком В.Г., у якому зафіксовано стан пошкодженого транспортного засобу позивача після дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.с. 37-42).
Згідно з висновком № 01/2020 експертного автотоварознавчого дослідження від 14 січня 2020 року судового експерта товарознавця Варухи В.О. розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21 вересня 2018 року, станом на дату його відновлення (складання акту виконаних робіт) - 09 листопада 2018 року, без урахування ПДВ, складає 70174,01 грн (т. 1 а.с. 16-34).
При цьому, представник СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про огляд автомобіля позивача (т. 1 а.с. 164-165), однак 27 грудня 2019 року на огляд не з'явились.
Згідно з висновком № 01/2020 від 14 січня 2020 року в ході проведення огляду транспортного засобу 27 грудня 2019 року експерт встановив, що технічний стан об'єкта дослідження змінений, проведено відновлювальний ремонт, проте провести повне дослідження, надати об'єктивний та обґрунтований висновок по суті поставленого на дослідження в такому вигляді питання є можливим, з урахуванням ідентифікації пошкоджених складових що підлягають заміні, лінійних розмірі пошкодження складових, що підлягають відновленню, здійснених у відповідності з вимогами пп. 4.3, 5.1 Методики товарознавчого дослідження та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 1996 року.
У відповідності до Заявки про надання послуг з технічної допомоги та/або з евакуації транспортного засобу від 21 вересня 2018 року, Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21 вересня 2018 року та квитанції ТОВ «Перша українська транспортна група» до прибуткового касового ордеру № 2 від 03 січня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено 8612 грн за надані послуги з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця здійснення ремонту (т. 1 а.с. 9-10).
Згідно з Актом виконаних робіт № 88 ТОВ «ДААКОМ» за ремонт та відновлення пошкодженого транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 було сплачено 127976 грн (т. 1 а.с. 12).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до СК «Альфа-Гарант» суд першої інстанції виходив з того, що позивач в межах річного строку після дорожньо-транспортної пригоди звертався до суду з позовом, який хоча і було залишено без розгляду, проте вважається, що заявник таким чином здійснив волевиявлення, спрямоване на одержання страхового відшкодування. Відтак, у страховика було відсутнє право на відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, взявши до уваги загальну суму завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка становить 136588 грн (127976,00 грн сплачено за відновлення автомобіля та 8612 грн витрат на евакуацію автомобіля), урахувавши граничний розмір страхових сум згідно Полісу № АМ/5315189 від 17 вересня 2018 року, а також висновок № 01/2020 експертного автотоварознавчого дослідження від 14 січня 2020 року судового експерта товарознавця Варухи В.О., суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 78286,01 грн, яка складається з 70174,01 грн матеріального збитку (з вирахуванням 500 грн франшизи), а також 8612,00 грн витрат на евакуацію.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених до СК «Альфа-Гарант» позовних вимог з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, зокрема, взяв до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, у якому зазначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
З відзиву на позовну заяву, а також з доводів апеляційної скарги вбачається, що основною причиною відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування було, на думку страховика, порушення ОСОБА_1 встановленого п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку звернення з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування з моменту настання пригоди.
Водночас, заперечення і доводи відповідача СК «Альфа-Гарант» суд першої інстанції обґрунтовано спростував, навівши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 червня 2019 року по справі № 465/4621/16-к, у якій зазначено, що у системному зв'язку зі ст. 36 положення пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Факт звернення ОСОБА_1 до суду 25 березня 2019 року, тобто в межах річного строку після настання страхового випадку 21 вересня 2018 року, є достатньою підставою вважати, що заявник здійснив відповідне волевиявлення, спрямоване на одержання компенсації від страховика.
При цьому, доводи апеляційної скарги з приводу того, що позов у вказаній цивільній справі №592/4643/19 за заявою представника ОСОБА_1 було залишено без розгляду правового значення не має, оскільки достатнім є сам факт звернення з відповідним позовом.
Доводам апеляційної скарги щодо невиконання обов'язку позивачем зберігати пошкоджений автомобіль до його огляду аварійним комісаром суд першої інстанції також давав належну оцінку, зазначивши, зокрема, що СК «Альфа-Гарант» був повідомлений про настання страхового випадку 24 вересня 2018 року з наданням відомостей про інших учасників пригоди (т. 1 а.с. 148-149), тобто на четвертий день з моменту настання пригоди, проте огляд пошкодженого транспортного засобу був проведений уповноваженим представником страховика лише 19 березня 2019 року (т. 1 а.с. 183-184) і саме ця обставина звільняє позивача від згаданого вище обов'язку.
Доводи апеляційної скарги про врахування у актах виконаних робіт з відновлювального ремонту автомобіля позивача вартості всіх деталей як нових при тому, що деякі деталі використані як бувші у використанні, на увагу не заслуговують, оскільки у проведеному експертному дослідженні № 01/2020 від 14 січня 2020 року експертом було ураховано знос автомобіля.
Решта доводів апеляційної скарги також була предметом розгляду суду першої інстанції, який надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано їх спростував, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення в частині стягнення з відповідача СК «Альфа-Гарант» 78286,01 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Підстав для зміни даного рішення в оскаржуваній частині за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 підлягають компенсації 1600 грн витрат за надану йому адвокатом Кузнєцовим А.С. правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 травня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» (ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 1600 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач - В.І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
С.С. Ткачук