25.08.21
22-ц/812/29/21
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/2735/18
Провадження № 22-ц/812/29/21 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.
Постанова
іменем України
25 серпня 2021 року м. Миколаїв Справа № 487/2735/18
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Самчишиної Н.В.,
суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
- представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
- третьої особи ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Павлової Ж.П., в приміщенні цього ж суду, вступну та резолютивну частину якого проголошено того ж дня о 16 год. 20 хв., дата складання повного тексту рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
10 травня 2018 року ОСОБА_1 завернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3 , який обґрунтовував наступним.
Він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 05 листопада 2007 року.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є співвласниками 33/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 червня 2000 року.
Зовнішня стіна житлового будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 межує із земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок позивача та слугує їх межею.
В 2017 році в результаті обрушення частини зовнішньої стіни житлового будинку АДРЕСА_2 та за усною домовленістю із ОСОБА_3 , у зв'язку з її скрутним матеріальним становищем, позивач за власний рахунок здійснив укріплення стіни будинку відповідачки, на що витратив 11 618 грн. 52 коп.
Посилаючись на те, що відповідачка відмовляється компенсувати йому кошти, що були витрачені ним в її інтересах, на здійснення робіт з укріплення стіни її будинку, позивач просив стягнути на його користь матеріальні збитки у сумі 11 618 грн. 52 коп.
Крім того, через неправомірні дії відповідачки, які виразились в тривалих конфліктах та непорозуміннях з приводу користування власністю, йому заподіяна моральна шкода, компенсацію якої він оцінював та просив стягнути у 20 000 грн.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 , заперечуючи проти позову, посилалася на те, що не надавала дозволу позивачу на проведення ремонту її житлового будинку, та припустила, що позивач з метою приховати розмір завданого ним їй збитку, здійснив у вересні 2017 року роботи з укріплення частини стіни її будинку, яка обвалилася, через те, що він проводив земляні роботи та викопав траншею під стіною її будинку, чим зруйнував фундамент, у зв'язку з чим нею був поданий позов.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 посилався на те, що він вчинив дії по укріпленню стіни будинку відповідачки з причин того, що остання самовільно здійснила реконструкцію житлового будинку, а саме на зовнішній несучій стіні будинку влаштувала віконний отвір, її житловий будинок почав руйнуватись, що створювало загрозу його життю.
Для підтвердження здійснення відповідачкою неправомірних дій щодо самовільного влаштування віконного пройму та у зв'язку із подальшим руйнуванням житлового будинку через вищезгадане двічі просив призначити судову будівельно-технічну експертизу та задовольнити його позов.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2019 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , співвласника 33/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено підстав для настання відповідальності за спричинення майнової шкоди та вини відповідачки в її заподіянні, підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні.
ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку та просив скасувати це рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Скаргу обґрунтував невідповідністю висновків суду обставинам справи та положенням чинного цивільного та цивільно-процесуального законодавств, а саме, ігноруванням наданих ним доказів та заявлених клопотань.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Беспрозванний Д.О. не погодився з доводами скарги, посилаючись на те, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо здійснення робіт з укріплення стіни її будинку та здійснення таких робіт ОСОБА_1 добровільно.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 05 листопада 2007 року та земельної ділянки за тією ж адресою площею 686 кв.м.
Відповідачка ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_5 є співвласниками 33/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 червня 2000 року. ОСОБА_3 є співвласницею земельної ділянки площею 0,0558 га за цією ж адресою. Житловий будинок АДРЕСА_2 за даними технічного паспорту складається з: сіней -1,2 кв.м., коридору - 2,9 кв.м., кладової - 6,8 кв.м., житлової кімнати - 18,4 кв.м., кухні - 10,0 кв.м., вбиральні - 0,7 кв.м., ванної кімнати - 2,2 кв.м .
Одна із стін житлового будинку АДРЕСА_2 розташована на межі із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .
З 2007 року між сторонами існують спори стосовно порядку користування належними їм житловими будинками та земельними ділянками.
В липні 2008 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком. В процесі розгляду цієї справи була проведена будівельно-технічна експертиза, у висновку якої № 5836-5864 від 18 січня 2011 року експертом встановлено, що віконний проріз в кв. АДРЕСА_3 , який виходить на домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідає існуючим будівельним нормам та правилам, та не має заборони на вікна у підсобних приміщеннях. До того ж, новозведений будинок ОСОБА_1 має два вікна, які виходять на приватну територію відповідачки.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2012 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи підставність позову про відшкодування шкоди позивач посилався на те, що за усною домовленістю із відповідачкою, у зв'язку з її скрутним матеріальним становищем, та через відсутність дощоприймача на будинку ОСОБА_3 , з якого атмосферні опади, стікають в його двір, що спричиняє йому незручності, він здійснив роботи по укріпленню стіни її будинку, яка обрушилась на його подвір'я, на що він витратив 11 618 грн. 52 коп., які відповідачка відмовляється йому відшкодовувати.
Через те, що відповідачка не компенсувала йому витрачені на ремонт її житлового будинку грошові кошти, та постійні конфлікти із нею, а також за заподіяння тілесних ушкоджень його дружині, йому спричинено моральну шкоду.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності його вини у заподіянні шкоди позивачу.
Згідно зі статтями 16, 22 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема і втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд першої інстанції, встановивши з наданих сторонами доказів, що в судовому засіданні жодних дій, якими могла бути спричинена шкода майну ОСОБА_1 не встановлено, правильно застосував положення статей 1166, 1192 ЦК України і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних про стягнення з відповідача у відшкодування шкоди 11 618 грн. 52 коп. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи позивача, що він здійснив укріплення будинку за усною згодою відповідачки, не підтверджуються матеріалами справи. ОСОБА_3 заперечувала будь-яку домовленість з позивачем та наполягала на тому, що позивач здійснив такі роботи з метою приховати розмір завданого ним їй збитку внаслідок обрушення стіни її будинку, що сталася з його вини про відшкодування якого нею був поданий позов.
Невідповідність влаштування вікна відповідачкою вимогам ДБН, та наявність загрози життю позивача спростовуються наведеними доказами, а також обставинами, які в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню як такі, що встановлені рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2012 року у справі № 2/1214/1614/12.
До того ж, суд першої інстанції вірно констатував те, що позивачем на підтвердження вимог про відшкодування майнової шкоди надано копії накладних на придбання будівельних матеріалів, але вказані докази не можуть безспірно слугувати підтвердженням того, що саме ці будівельні матеріали були придбані позивачем для укріплення стіни житлового будинку відповідачки. Не підтверджують таких обставин і покази допитаних судом свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначав, що відповідачка повела себе недобросовісно, цинічно відмовивши йому у компенсації понесених ним витрат, чим завдала йому майнову та моральну шкоду. Через таку відмову позивач переживає людську неповагу відповідачки до себе та оточуючих, пережив стрес, пов'язаний з порушенням своїх прав та інтересів, мав звернутися до суду, докладати значних зусиль до захисту своїх прав та інтересів, та вважав, що така шкода також мала бути відшкодована. Оскільки позивачем не доведена вина та заподіяння позивачу матеріальної шкоди, з огляду на те, що між сторонами тривалий час існують неприязні стосунки, то суд першої інстанцій обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення 11 618 грн. 52 коп. збитків позивач посилався також на положення статті 1160 ЦК України.
Положення статті 1160 ЦК України передбачають відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку із вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.
З пояснень сторін встановлено, що у вересні 2017 року позивач здійснив роботи з укріплення частини стіни та фундаменту житлового будинку відповідачки, що обвалилася.
Виконання обов'язку з передачі позивачем відповідачу звіту про вчинені ним дій, як того вимагає положення статті 1159 ЦК України, матеріали справи не містять.
На підтвердження виправдання обставин, за яких були здійснені роботи з укріплення частини стіни житлового будинку відповідача та необхідність проведення цих робіт, позивач послався на Звіт №003/20-ТЗ з технічного обстеження житлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 , складений директором ТОВ «Богард» Клим Д.Б., виданий ОСОБА_1 . Цим дослідженням визначено, що технічний стан фундаментів віднесений до 2 категорії завдяки тому, що процеси руйнування фундаменту та цоколю по осі 1 призупиненні внаслідок влаштування підсилення, та навантаження від стіни значною мірою передаються на ґрунт опорними п'ятами під контрфорсами нижче, що мають глибину закладення більш ніж мінімально допустиму. Між тим, зазначене експертне дослідження проведене лише за участі замовника ОСОБА_1 , без участі учасників справи, та не містить обставин, які б виправдовували вчиненні дії позивача.
На підставі ухвали суду апеляційної інстанції за клопотанням позивача та його представника проведена судова будівельно-технічна експертиза з метою з'ясування існування обставин загрози небезпеки настання невигідних для відповідача майнових наслідків, у зв'язку з обрушенням частини стіни належного їй будинку, а також вартості здійснених ремонтних робіт з укріплення стіни та фундаменту будинку.
Висновком експерта Регіональної торгово-промислової палати в Миколаївській області № 115-150 від 14 липня 2021 року встановлено, що обрушення у вересні 2017 року стіни житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яка слугувала межею із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , загрожувало б небезпеці подальшого процесу руйнації елементів частин цього будинку та потребувало у негайному здійсненні робіт з укріплення стін та фундаменту цього будинку.
Наслідки негайного нездійснення робіт з укріплення стін та фундаменту житлового будинку по АДРЕСА_2 існувала б загроза подальшого руйнування конструктивних елементів цього житлового будинку.
Проведення будівельних робіт по відновленню окремих конструктивних елементів будинку послужило затриманню подальшого розвитку деформації конструкції будівлі і стабілізації напружено-деформованого стану загальної просторово-жорсткої схеми будівлі, тобто процеси руйнування фундаменту та цоколю (по зовнішній несучій стіни квартири АДРЕСА_3 ) призупинено завдяки тому, що влаштовано підсилення вздовж зовнішньої несучої стіни квартири АДРЕСА_3 у вигляді монолітної залізобетонної рубашки з 4-ма контрфорсами.
Вартість фактично виконаних відновлювальних ремонтно- будівельних робіт станом на 2017 рік становить 24 361 грн.(вартість ПДВ врахована в цінах на матеріали) у тому числі: вартість матеріалів, виробів та конструкцій 12 118 грн., вартість будівельних робіт (сукупно) 12 204 грн.
ОСОБА_3 не заперечувала виконання позивачем у вересні 2017 року робіт з укріплення стін та фундаменту частини житлового будинку. Проте зазначала, що стіна її житлового будинку слугує межею їх з позивачем земельних ділянок та між ними тривалий час існують конфліктні стосунки, позивач не надавав їй доступу до стіни та фундаменту її будинку з метою самостійного здійснення будівельних робіт. До того ж відповідач обґрунтовано припускала, що наслідком обвалу стіни її будинку, можливо стало те, що позивач проводив земляні роботи та викопав траншею під стіною її будинку, чим зруйнував фундамент, у зв'язку з чим нею був поданий позов. Ці пояснення підтвердив ОСОБА_5 .
Факт проведення позивачем земляних робіт під стіною будинку відповідача було зафіксовано в поясненнях інспектора поліції Решетніка С.О. від 20 вересня 2017 року (а.с.43).
Проаналізувавши викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача 11 618 грн. 52 коп. збитків, є вірним.
Надані суду докази свідчать, що здійснення ОСОБА_1 робіт з укріплення стіни та фундаменту житлового будинку відповідача, не можна вважати виправданими обставинами, за яких вони були вчинені, оскільки, як слідує з пояснень відповідача та третьої особи у справі, через конфліктні ситуації позивач не допускав їх на належну йому земельну ділянку з метою самостійного здійснення ними робіт з укріплення стіни та фундаменту належного їм будинку.
Отже самі по собі проведені позивачем роботи з укріплення стіни та фундаменту житлового будинку відповідача, за відсутності доведеності існування виправданих обставин, за яких були вчинені такі дії, на думку колегії суддів, не є безумовною підставою для стягнення з відповідача коштів з підстав передбачених статтею 1160 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення коштів, оскільки позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що обставини за яких були вчинені ним дії, були виправдними та майновим інтересам відповідача реально загрожувала небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків у розмірі понесених ним витрат на проведення робіт.
Отже, оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому на підставі статті 375 ЦПК України це судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подачу апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 153 грн. та 5 000 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.
За результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції, сплачений позивачем судовий збір за подачу апеляційної скарги та витрати на проведення судової експертизи не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: П.П. Лисенко
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 25 серпня 2021 року.