Справа № 755/12380/21
Провадження №: 3/755/6649/21
"12" серпня 2021 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Іваніна Ю.В., при секретарі судових засідань Ірклієнко М.А., розглянувши матеріали справи, які надійшли з УПП у м.Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
за участю осіб, що беруть участь у провадженні
у справі про адміністративне правопорушення:
захисника адвоката Харчука О.П.,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшли матеріали адміністративної справи зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як убачається з даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 22.06.2021 року, серії ААБ, №208626, «22.06.2021 року, о 16.20 годині, по вул. Курнатовського, 15 в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Джеллі», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, вул. П.Запорожця, 20.»
Правом на участь в судовому засіданні ОСОБА_1 не скористався. В судове засідання призначене на 12 серпня 2021 року, не з'явився, повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надіслання смс повідомлення та розміщення оголошення про виклик на сайті Дніпровського районного суду м.Києва на Веб-порталу «Судова влада України». Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судові засідання, справа призначалася до розгляду на 12 серпня 2021 року, правопорушник не з'явився до суду, причини неявки до суду визнано неповажними, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, забезпечення можливості своєчасного притягнення особи до відповідальності у випадку доведення винуватості та уникнення безкарності, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки положення ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової його участі в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ.
До суду надійшли письмові пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який пояснює, що 22.06.2021 року близько 16-30 години працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога, на що він, будучи абсолютно тверезим, погодився. У КМНКЛ «Соціотерапія» після проходження огляду на стан сп'яніння, йому ніхто не надав висновку проходження огляду та не було ознайомлено з результатами огляду, а лікар-нарколог повідомив йому, що він може бути вільний. Тому він вважає, що дії працівників поліції зі складання відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП - незаконні.
Також, просив проводити розгляд відносно нього адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, без його участі, у зв'язку з суттєвим погіршенням стану його здоров'я та знаходження на даний момент в лікарні.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Харчук О.П. просив суд закрити провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, пояснивши, що як вбачається із п.7 Висновку, огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 був проведений о 17 год. 20 хв. 22.06.2021 року у той же час, п.1 Висновку свідчить про те, що він був складений 28.06.2021 року, тобто через 6 (шість) днів після проведеного огляду. Таким чином, результати огляду на стан сп'яніння, проведеного відносно ОСОБА_1 згідно висновку №003536 від 28.06.2021 року - вважаються недійсними в силу положень ч.5 ст.266 КУпАП та п.22 Інструкції. Крім того, ні ч.1 ст.130 КУпАП, а ні жодною іншою нормою чинного законодавства не передбачено відповідальності за керування водієм транспортним засобом саме з ознаками сп'яніння. Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства, суть адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі серія ААБ №208626 від 22.06.2021 року, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому даний протокол являється неналежним та недопустимим доказом. Окрім цього, звертав увагу суду на те, що з протоколу серії ААБ №208626 вбачається, що його було складено - о 18 год. 10 хв. 22.06.2021 року в м. Києві по вул. П. Запорожця, 20. При цьому, з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003536 вбачається, що його було складено, лише - 28.06.2021 року, тобто через 6 (шість) днів після проведеного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та складання протоколу серії ААБ №208626 від 22.06.2021 року. До того ж, вбачається, що працівники поліції під час виконання своїх службових обов'язків порушили вимоги інструкції № 1026, оскільки неодноразово примусово вимикали відереєстратори, а також не зафіксували всі обставини події, зокрема: факту керування транспортним засобом, процедури проведення огляду на стан сп'яніння у КМНКЛ «Соціотерапія» та усієї процедури оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 . Як вбачається з адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 не відсторонювали від керування транспортним засобом, що переконливо свідчить про відсутність реальних підстав вважати, що він міг перебувати в стані сп'яніння та ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладені у протоколі обставини.
Вислухавши захисника Харчука А.П., вивчивши надані письмові пояснення ОСОБА_1 , документи та матеріали справи, відеозапис з нагрудної камери, долучені до протоколу, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення від 22.06.2021 року, серії ААБ, №208626, «22.06.2021 року, о 16.20 годині, по вул. Курнатовського, 15 в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Джеллі», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, вул. П.Запорожця, 20.»
Дослідженим судом відеозаписом, долученим до протоколу, зафіксовано, що на пропозицію поліцейського пройти огляд з метою виявлення стану сп'яніння ОСОБА_1 погодився, зазначивши, що не вживав наркотики.
Так, згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 (надалі по тексту - Інструкція №1026), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
За змістом підпунктів 1) та 2) п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Так, зазначені норми направлені на забезпечення об'єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень, у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації у якості доказів у суді.
Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І Інструкції № 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати те, що за допомогою відеореєстратора повинна фіксуватись уся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що працівники поліції під час виконання своїх службових обов'язків порушили вказані вище вимоги інструкції № 1026, оскільки неодноразово примусово вимикали відереєстратори, а також не зафіксували всі обставини події, зокрема: факту керування транспортним засобом, процедури проведення огляду на стан сп'яніння у КМНКЛ «Соціотерапія» та усієї процедури оформлення адміністративного матеріалу відносно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, вказані вище обставини свідчать про істотне порушення вимог Інструкції від 18.12.2018 №1026 та недопустимість відеофайлів з нагрудних камер працівників поліції у якості доказу.
Разом з тим, згідно з Висновком № 20 (2017) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10 листопада 2017 року однакове й уніфіковане застосування закону зумовлює загальнообов'язковість закону, рівність перед законом і правову визначеність. Єдине застосування закону має важливе значення для принципу рівності перед законом. Крім того, питання правової визначеності й передбачуваності є невід'ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що до них будуть ставитися, як до всіх інших, та що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином громадяни можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності. Єдине застосування закону обумовлює довіру громадськості до судів та покращує громадську думку стосовно справедливості та правосуддя. Забезпечення послідовного й єдиного застосування законів, а також заохочення розвитку права через судову практику є, у першу чергу, повноваженням верховного суду.
Оцінюючи докази, суд зауважує, що наданий висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003536 від 28.06.2021 року, вважаються недійсними в силу положень ч.5 ст.266 КУпАП та п.22 Інструкції.
Згідно ч.6 ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (надалі по тексту - Інструкція №1452/735).
Так пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 передбачено, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Відповідно до п.20 Інструкції №1452/735, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Однак, як вбачається із п.7 Висновку, огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 був проведений о 17 год. 20 хв. 22.06.2021 року у той же час, п.1 Висновку свідчить про те, що він був складений 28.06.2021 року, тобто через 6 (шість) днів після проведеного огляду.
У свою чергу, пункт 22 Інструкції імперативно передбачає, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що ці правопорушення відповідають критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства.
Згідно п. b) ч.3 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
Згідно ч.2 ст.87 КПК України, Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: порушення права особи на захист.
Згідно ч.2 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність між іншим, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, а ні ч.1 ст.130 КУпАП, а ні жодною іншою нормою чинного законодавства не передбачено відповідальності за керування водієм транспортним засобом саме з ознаками сп'яніння.
Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства, суть адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі серія ААБ №208626 від 22.06.2021 року, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява N 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява N 926/08), беручи до уваги передбачене частиною першою статті 130 КУпАП адміністративне стягнення, суд, будучи неупередженим і безстороннім, не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення,викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
До того ж, протокол серії ААБ №208626 було складено - о 18 год. 10 хв. 22.06.2021 року в м. Києві по вул. П. Запорожця, 20.
При цьому, з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003536 вбачається, що його було складено, лише - 28.06.2021 року, тобто через 6 (шість) днів після проведеного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та складання протоколу серії ААБ №208626 від 22.06.2021 року.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортним засобом, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цим транспортним засобом.
Незастосування працівником поліції цього заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у сукупності із встановленими судом обставинами свідчить про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками сп'яніння, що потребувало його огляду і складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, який є недопустимим доказом.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відсутні, а згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наведені захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього письмові докази, висновок, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААБ №208626, від 22.06.20201 року, не підтверджені у судовому засіданні.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення п. 2.9а Правил Дорожнього руху водієм ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 290, 291 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.185-3 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.
Суддя Дніпровського районного суду
м. Києва Ю.В. Іваніна