13.07.2021
Справа № 494/660/21
Провадження № 2-о/494/30/21
Іменем України
13 липня 2021 року Березівський районний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді Дєткова О.Я.,
при секретарі Твердун Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області матеріали цивільної справи за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Шулика максима Юрійовича про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулася з цією заявою до суду, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, що розташована на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області та належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії II-ОД №071127. Будучи спадкоємцем 4-черги, заявниця прийняла спадщину, оскільки проживала разом із спадкодавцем. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), яка була єдиною донькою спадкодавця ОСОБА_3 . Під час звернення до нотаріуса з приводу прийняття цієї спадщини їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. У спадкодавця є також двоюрідний брат ОСОБА_2 , який не претендує на спадщину. Починаючи з 1998 року по 10 листопада 2004 року вона проживала із спадкодавцем по АДРЕСА_1 , вела з ним спільне господарство, проводила ремонт будинку, купувала речі та майно для спільного користування, а також необхідні ліки дідусі та здійснювала оплату всіх комунальних платежів. Оскільки вона, як спадкоємець 4-ї черги постійно проживала разом з померлим дідом за вищевказаною адресою, тому просить встановити вищезазначений факт для оформлення спадкових прав на вказану земельну ділянку, а справу розглядати без його участі.
Заінтересована особа, а саме ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, проте своєю заявою від 13 липня 2021 року просить справу розглядати без його участі та й проти задоволення заяви заперечень не має.
За правилами ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до ст.ст.82,206 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Заявник у поданій до суду заяві просить справу розглянути у його відсутність. Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність в порядку заочного розгляду та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Главою 86 ЦК України визначено вичерпний перелік спадкоємців за законом, які мають право на спадщину.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є проживання осіб однією сім'єю зі спадкодавцем.
Тобто поняття сім'ї дається через формулювання її ознак, головною з яких є наявність між її членами взаємних прав та обов'язків, що зумовлені їхнім спільним проживанням.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України«Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
З урахуванням рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 (Справа № 1-8/99) від 3 червня 1999 року, обов'язковою умовою для визнання членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Крім того, слід звернути увагу, що до спадкоємців четвертої черги також відносяться зведені брати та сестри (діти від попереднього шлюбу вітчима чи мачухи), свати (батьки подружжя), свекор (батько чоловіка), свекруха (мати чоловіка), тесть (батько дружини), теща (мати дружини), невістка (дружина сина, дружина брата), шурин, шуряк (брат дружини), дівер (брат чоловіка), своячениця ( сестра дружини), зовиця (сестра чоловіка), зять (чоловік дочки, чоловік сестри), ястров (дружина дівера), свояк (чоловік сестри дружини).
При визначені кола осіб, проживаючих однією сім'єю із спадкодавцем, слід виходити також із положень ст.3 СК України, згідно якої сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як передбачено ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно вимог ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п.2,23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , якому належить, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії II-ОД №071127, земельна ділянка, площею 5,96 га, що розташована на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області (а.с.6,8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), яка була донькою померлого спадкодавця (а.с.7,10,13).
Із свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_1 убачається, що померла ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 (а.с.13).
В матеріалах цивільної справи містяться докази, а саме довідка Гуляївської сільської ради №311/05-11 від 3 листопада 2020 року про те, що позивачка з 14 вересня 1998 року по день смерті ОСОБА_3 проживала з ним однією сім'єю в АДРЕСА_1 , тобто була пов'язана спільним побутом, вела спільне господарство, мала взаємні права та обов'язки, зумовлені спільним проживанням, та які притаманні сімейним відносинам, а також несла спільні витрати, спрямовані на забезпечення життєдіяльності, саме сім'ї, у прямому розумінні цього слова (а.с.9).
Постановою Суворовської державної нотаріальної контори у м.Одеса від 23 лютого 2021 року у вчинені нотаріальної дії при зверненні позивачки із заявою про прийняття спадщини відмовлено (а.с.11).
З урахуванням наведеного вище суд вважає, що позивачка не є спадкоємицею 4-черги за законом, оскільки вона являється онучкою померлого спадкодавця ОСОБА_3 , що безсумнівно підтверджується свідоцтвами про народження й укладення шлюбу її матері ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ),
Відповідно до положень ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
За таких обставин, суд вважає задовольнити вимоги позову частково у відповідності до положень ст.ст.1266, 1268 ЦК України.
Рішення повинно відповідати вимогам Цивільно-процесуального кодексу України бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.12,13,81,89,264,315,294 ЦПК України,
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шулика максима Юрійовича про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті заяви відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків,зазначених у частині другій статті 358 цього кодексу.
Згідно п.15 та підпункту 15.5 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа - ОСОБА_2 ,АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 22 липня 2021 року.
Суддя: