Справа № 22-2936/10 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
16 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.
суддів: Спас О.В.
Бабак А.М.
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Форум”, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми,
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до АКБ „Форум” про стягнення суми. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що 20.07.2007 року її чоловік придбав у ОСОБА_5 автобус „Мерседес-Бенц Спринтер 312 Д” 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Позивач вказує, що правочин купівлі-продажу було оформлено нотаріально посвідченою довіреністю за реєстровим №НОМЕР_2 від 20.07.2007 року.
Проте, 02.10.2008 року автобус було у неї відібрано відповідачем разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Вказані дії відповідач мотивував тим, що цей автобус придбаний ОСОБА_5 за кошти, що отримані від банку за кредитним договором № 0102/07/07-КЕ від 16.03.2007 року. ОСОБА_5 у повному обсязі кредит не сплатила. Автобус відповідно до договору застави №546 від 16.03.2007 року є предметом застави.
Позивач посилається на ті обставини, що вона сплатила відповідачу за боржника ОСОБА_5 6120 доларів США, що еквівалентно 46573,20 грн.
Позивач вважає, що між нею та відповідачем відсутні будь-які угоди, що надавали б право відповідачу приймати від неї платню, направлену на погашення кредиту, оформленого на іншу особу. Вважає, що сума коштів у розмірі 6120 доларів США, що еквівалентно 46573,20 грн., є такою, що отримана відповідачем без достатньої правової підстави. З цих підстав просила стягнути з відповідача на її користь суму в розмірі 46573,20 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2010 року позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами наступні обставини.
ОСОБА_5 16.03.2007р. уклала кредитний договір № 0102/07/07-КЕ з АКБ «Форум», згідно якого їй було відкрито кредитну лінію у розмірі 34000 доларів США на споживчі цілі строком по 15.03.2010р. (а.с. 6-8).
Тієї ж дати між вказаними особами з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором укладено нотаріально посвідчений договір застави належних ОСОБА_5 транспортних засобів, зокрема, автобусу „Мерседес-Бенц Спринтер 312 Д” 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с.9-10).
ОСОБА_5 20.07.2007р. надала нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_4, якою уповноважила останнього розпоряджатися належним їй транспортним засобом „Мерседес-Бенц Спринтер 312 Д” 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1, бути її представником в органах державної реєстрації транспортних засобів з будь-яких питань, продати, отримати належні їй гроші та на виконання інших дій, пов'язаних з виконанням даної довіреності (а.с.11).
Виходячи з встановлених обставин, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про неможливість задоволення позовних вимог, пред'явлених позивачкою на підставі ст. 1212 ЦК України, яка регламентує загальні положення про зобов'язання, які виникають в разі набуття або збереження майна особою за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.
Суд першої інстанції належним чином дослідив та правильно оцінив надані позивачкою на підтвердження своїх вимог банківські квитанції (копії на а.с. 13-23). Суд дійшов правильного висновку, що ці квитанції не є доказами позову, оскільки з них видно, що позивачка в період з грудня 2007р. по вересень 2008р., користуючись послугами АКБ «Форум», діючи як платник здійснювала операції з перерахунку грошових коштів на рахунок отримувача ОСОБА_5 з таким призначенням платежів, як оплата останньою траншів за вищевказаним кредитним договором № 0102/07/07-КЕ. Таким чином, перелічені квитанції не доводять, що від позивача АКБ «Форум» безпідставно набув грошові кошти.
Посилаючись на ці ж обставини, позивачка вказувала, що, здійснюючі платежі по вищевказаним квитанціям, вона діяла в порядку ст. ст. 513, 520, 521 ЦК України в зв'язку з чим в зобов'язанні відбулася заміна кредитора та боржника.
Суд першої інстанції правильно визначив, що у вчинений позивачкою спосіб зміни в зобов'язанні відбутися не можуть, оскільки це суперечить тим же вказаним нормам матеріального права, посилаючись на які позивачка пред'явила свої вимоги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, оскільки полягають у висловленні позивачкою тієї ж позиції та наведенні таких самих обставин, мотивів і норм матеріального права, якими ґрунтувалися позовні вимоги.
Довід апеляційної скарги про безпідставне отримання банком коштів за квитанціями є неприйнятним, оскільки банк за наданими позивачкою квитанціями приймав від неї грошові кошти для їх отримувача ОСОБА_5 на рахунок останньої, що відповідає Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в України».
Помилковість дій позивача в сенсі власного розуміння нею підстав та порядку набуття права власності на транспортний засіб, який знаходиться в заставі банку в зв'язку з виданим кредитом, не може слугувати підставою для задоволення пред'явлених нею до банку вимог про стягнення коштів, переказаних останньою на власний розсуд за банківськими квитанціями отримувачу ОСОБА_5
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права. а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :