Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-2533/10 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
16 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Січень», Запорізької міської ради, треті особи: Запорізька регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», ОСОБА_4 про визнання рішення Запорізької міської ради незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, усунення перешкод в користуванні прибудинковою земельною ділянкою, -
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Січень» про усунення перешкод у користуванні прибудинковою земельною ділянкою шляхом припинення робіт ТОВ «Січень» зі споруди прибудови до стіни буд АДРЕСА_1 та зобов'язання привести прибудинкову територію біля вказаного будинку у стан, який був до початку будівельних робіт, який у березні 2009 року доповнила вимогами про визнання незаконним рішення Запорізької міської ради № 43/87 від 17 жовтня 2007 року про передачу в оренду ТОВ «Січень» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування прибудови до кафе; визнання недійсним договору оренди землі від 03 квітня 2008 року, що укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «Січень»; та зобов'язання ЗРФ ДП „Центр ДЗК" скасувати реєстрацію договору оренди землі від З квітня 2008 року, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Січень».
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві приватної власності належить ј частина нежитлового приміщення, загальною площею 127,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. 3апоріжжя, вул. Анголенка, буд. 18.
Зазначена будівля багатофункціонального призначення належить на праві власності також: ПВК фірма «Аврора» - 14/15 літ. Ж1-2, Ж-4 ; ОСОБА_5 - 13/100 літ. Ж1-2, 23/50 літ. Ж1-2 ; ТОВ „Січень" -51/100 літ. Ж-4, 41/100 літ. Ж1-2 ; ОСОБА_6 - 12/50 літ. Ж-4, та розташована на земельній ділянці, площею 3143 кв.м., а тому всі власники нежитлового приміщення є також співкористувачами цієї земельної ділянки.
Рішенням Запорізької міської ради № 43/87 від 17 жовтня 2007 року ТОВ «Січень» передано в оренду, строком на 10 років, земельну ділянку, площею 0,0116га, по АДРЕСА_1 для розташування прибудови до кафе, а 03 квітня 2008 року між Запорізькою міською радою та ТОВ «Січень» укладено договір оренди землі, згідно умов якого зазначена земельна ділянка була надана в строкове платне користування для розташування прибудови кафе.
Відповідно до технічної документації будинок АДРЕСА_1 призначений для розміщення торгівлі. На цей час власники використовують його для побутового обслуговування потреб населення. Отже земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок, відноситься до земель житлової та громадської забудови.
Правовий режим зазначених земель закріплений у ст. 38 ЗК України, Законах України „Про основи містобудування", „Про планування і забудову територій", „Про Генеральну схему планування території України", „Про приватизацію державного житлового фонду".
Не зважаючи на вимоги діючого законодавства України, а саме: норми ЗК України та вказані законодавчі акти, ТОВ «Січень», порушило її права щодо спільного порядку використання прибудинкової земельної ділянки. На цей час ТОВ «Січень» проводить будівельні роботи з прибудови до вказаного будинку споруди. Будівництво прибудови до стіни центрального фасаду будинку здійснюється на частині прилеглої до будинку території, а саме: тротуарі, призначеному для проходу людей. Роботи проводяться без узгодження та урахування інтересів інших користувачів земельної ділянки, на якій розташована вищевказана будівля. Її, як співкористувача земельної ділянки, про розпочате будівництво ніхто не попередив та не спитав згоди. Вона ж проти цього будівництва заперечує, оскільки воно перешкоджає їй у користуванні її власністю та землею. ТОВ «Січень» про свої дії щодо оформлення оренди на прибудинкову земельну ділянку її не повідомило.
Вважає, що рішення Запорізької міської ради про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Січень» суперечить нормам діючого законодавства та порушує її права, як співкористувача спірної земельної ділянки.
Договір оренди землі повинен бути визнаний недійсним, оскільки при укладенні договору оренди землі, сторонами порушені вимоги ст. 203 ЦК України.
Крім того, ТОВ «Січень», всупереч вимогам ч. З ст. 125 ЗК України, приступило до використання земельної ділянки до встановлення меж в натурі, а також перед передачею землі в оренду ТОВ «Січень», її не було вилучено у неї, як у постійного користувача.
Таким чином, Запорізькою міською радою було порушено порядок вилучення земель та надання їх в оренду третій особі - ТОВ «Січень».
Крім того, у п. 5 рішення Запорізька міська рада зобов'язала ТОВ «Січень» у двомісячний термін, з моменту прийняття цього рішення, укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі. Вказане рішення прийнято 17.10.2007 року, відповідно двомісячний термін для укладання договору оренди землі тривав до 17.12.2007 року. ТОВ «Січень» вказаного зобов'язання не виконало, оскільки договір оренди землі з Запорізькою міською радою було укладено лише 03.04.2008 року, а зареєстровано в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05.05.2008 року.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати незаконним рішення Запорізької міської ради № 43/87 від 17 жовтня 2007 року про передачу в оренду ТОВ «Січень» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування прибудови до кафе; визнати недійсним договір оренди землі від 03 квітня 2008 року, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «Січень»; зобов'язати ЗРФ ДП „Центр ДЗК" скасувати реєстрацію договору оренди землі від З квітня 2008 року, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Січень»; усунути перешкоди у користуванні прибудинковою земельною ділянкою шляхом припинення робіт ТОВ «Січень» зі споруди прибудови до стіни буд. АДРЕСА_1; зобов'язати ТОВ «Січень» привести прибудинкову територію біля буд. АДРЕСА_1 у стан, який був до початку будівельних робіт.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, має місце невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, при ухваленні рішення судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення ОСОБА_3 з позовом до суду стала її незгода з рішенням Запорізької міської ради № 43/87 від 17 жовтня 2007 року про передачу в оренду ТОВ «Січень» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування прибудови до кафе.
У відповідності з п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності відноситься до компетенції адміністративних судів України.
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, нормами зазначеної статті встановлено захист не лише порушених суб'єктивних публічних прав, але і порушених інтересів. Тобто, в даному випадку публічно-правовий спір - це не лише спір про право і Кодексом Адміністративного Судочинства України забезпечується захист публічних суб'єктивних прав громадян як від дій і рішень суб'єктів публічної влади, що явно суперечать закону, так і від дій, вчинених владними суб'єктами на власний розсуд, якщо вони перешкоджають здійсненню прав і свобод громадян.
Крім того, положення п.1ч.1 ст.17 КАС України розтлумачено рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010, де в п.3 ч.1 зазначено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія приходить до висновку, що оскільки виник публічно-правовий спір щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - Запорізької міської ради про передачу в оренду ТОВ «Січень» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування прибудови до кафе , його вирішення не може бути здійснене за правилами цивільного судочинства, а даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Розглядаючи справу суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою, тому колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню із закриттями провадження у справі в цій частині з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК України, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з цим, розглядаючи інші позовні вимоги ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у їх задоволенні з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «Січень» 03 .04.2007 року з додержанням усіх істотних умов, передбачених ст.. 15 Закону України «Про оренду землі», тому відсутні підстави, що передбачені ст.. 203,215 ЦК України для визнання зазначеного договору недійсним.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, оскільки він зроблений на основі повного та всебічного з'ясування обставин справи на які посилалися сторони, та на дослідженні наданих ними доказів, які суд відповідно оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та правильно визначив закон, що їх регулює.
Частиною першою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу., та якими передбачено, що:
1 Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позиваючись до відповідачів про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, ОСОБА_3, як на підставу своїх позовних вимог, посилалася на те, що зазначений договір укладений не в строки визначені рішенням Запорізької міської ради від 17.10.2007 року № 43/87 та без її згоди, як співвласника нежитлової будівлі.
Однак, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Позивач ОСОБА_3. всупереч вимогам даної статті таких підстав для визнання договору оренди землі недійсним не зазначила.
Правильним є висновок суду і щодо відмови у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні прибудинковою земельною ділянкою шляхом припинення робіт ТОВ «Січень» зі споруди до стіни будинку.
Судом встановлено, та підтверджено належними доказами, що перед початком робіт з прибудови до кафе, ТОВ «Січень» отримано позитивні висновки служб міста, які погодили землевідведення, зокрема: Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, Державного управління екології та природних ресурсів в запорізькій області, Запорізької державної інспекції по охороні пам'яток історії та культури, що підтверджено висновком Запорізького міського управління земельних ресурсів (а.с. 155), а відповідно висновку Головного управління архітектури та містобудування, будівництво повинно вестись з урахуванням «мирового» погодження із суміжним землекористувачем АО ЗТ «ЗПО «Гарант» (а.с.156).
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що права позивача ОСОБА_3 ніяким чином не порушуються, оскільки земельна ділянка, на якій розташований нежитловий будинок АДРЕСА_1 належить до земель державної власності і знаходиться у розпорядженні Запорізької міської ради (а.с.73), земельна ділянка, яка передана в оренду ТОВ «Січень», чи суміжна з нею, ніколи ні в користуванні ні у власності ОСОБА_3 не була, а тому зі зведенням прибудови до кафе ТОВ «Січень» на земельній ділянці, яка передана йому в оренду, права чи інтереси ОСОБА_3 ніяким чином не порушуються.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення в цій частині та постановлення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308,310,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання рішення Запорізької міської ради незаконним скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_3 її право звернення за захистом порушеного права в порядку адміністративного судочинства.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: