Справа № 2- 45/2010
26 травня 2010 року Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Мєркулової Л.О.
при секретарі - Подрядчик К.Д.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1, з участю представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Третя державна нотаріальна контора
м. Запоріжжя, про визнання заповіту недійсним, суд, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду с позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.
У своєму позові позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько - ОСОБА_5, який проживав в АДРЕСА_1. Після своєї смерті батько залишив заповіт, яким з невідомих причин заповідав все своє майно ОСОБА_4, відповідачу по справі. До спадкового майна належить вищевказана однокімнатна квартира.
Позивач постійно спілкувався з батьком по телефону , листувався, бо позивач проживає за межами України. У нього з батьком були справжні родинні стосунки.
Незадовго до смерті батька вони домовилися з батьком зустрітися у м. Запоріжжі, де батько мав намір переоформити належну йому квартиру на ім*я позивача.
Батько чекав на позивача, але після виписки з лікарні він раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Позивач вважає, що заповіт від 29.10.2008 року є незаконним, оскільки не відповідає дійсному волевиявленню померлого ОСОБА_5, складений під примусом та погрозами, і просить визнати його недійсним.
Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 позов вважають обґрунтованим і просять його задовольнити, оскільки померлий ОСОБА_5 мав намір переоформити належну йому квартиру на єдиного сина, позивача по справі.
Третя- особа - Третя державна нотаріальна контора - у судове засідання не з*явилася, хоча була повідомлена у встановленому законом порядку. Але своїх причин неявки та заперечень суду не надала. Суд вважає можливими розглянути справу без участі третьої особи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про правовідношення між сторонами по справі.
Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі і суду пояснив, що заповіт, складений на ім*я ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, оскільки ОСОБА_4 є дружиною померлого ОСОБА_5, була членом його сім*ї. Заповіт посвідчено у приватного нотаріуса, який під час посвідчення заповіту перевіряє справжнє волевиявлення та стан здоров*я особи, яка бажає скласти заповіт на випадок смерті.
Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення позивача ОСОБА_3, представників сторін, пояснення свідків, суд приходе до висновку, що позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із свідоцтва про смерть НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Із свідоцтва про народження НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_5
Із фотокопії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5, вбачається, що до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_4, яка є дружиною померлого ОСОБА_5.
Із свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб 05.07.2008 року, дружині залишено прізвище - ОСОБА_4.
Із заповіту від 01.10.2008 року вбачається, що ОСОБА_5 на випадок смерті зробив заповідальне розпорядження: належну йому квартиру АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_4
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.
Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до ст.203 ЦК України є: зміст правочину не може суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.1223 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив правочин на користь ОСОБА_4, заповів останній належне йому на праві власності майно - однокімнатну квартиру по вул. Рекордній в м.Запоріжжі.
Судом встановлено, що при вчиненні ОСОБА_5 правочину були додержані загальні вимоги, що є необхідними для чинності правочину.
Зміст заповіту від 01 жовтня 2008 року не суперечить вимогам ЦК України. ОСОБА_5 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, що підтверджується відсутністю доказів того, що він був визнаний недієздатним. Волевиявлення ОСОБА_5 було вільним і відповідало його внутрішній волі, що підтверджується заповітом, поясненнями свідків, приватним нотаріусом.
Так, допитана у судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_8 суду пояснила, що заповіт від імені ОСОБА_5 був посвідчений згідно законодавства України після співбесіди із заповідачем та встановлення його наміру та волевиявлення.
Допитана у судовому засіданні свідок Чорна І.В., яка є хрещеною ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_5, її хрещений батько, проживав з дружиною ОСОБА_4 і їй відомо, що він мав намір скласти на неї заповіт. ОСОБА_5 хворів останнім часом, в лікарні його провідувала та доглядала ОСОБА_4.
Крім того, судом було встановлено, що позивач ОСОБА_3 проживав в Росії, окремо від батька - померлого ОСОБА_5, спілкувалися тільки по телефону і листами, зустрічалися рідко, на утриманні не знаходився.
Із пояснень позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року та його представника ОСОБА_6 судом встановлено, що ОСОБА_5 тривалий час хворів, але син його не провідував і не знав яка хвороба була у батька.
Тобто, суд приходе до висновку, що ОСОБА_5 склав заповіт на свою дружину - ОСОБА_4, яка була членом його сім*ї, проживали разом, вели домашнє господарство, вона доглядала його у лікарні. Тому, не має підстав вважати, що ОСОБА_5 склав заповіт на зовсім незнайому йому людину і з невідомих причин.
Крім цього, судом було встановлено, що померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали разом у незареєстрованому шлюбі приблизно вісім років. Син померлого - ОСОБА_3 знав про наявність у батька нової дружини і сім*ї, не заперечував проти їх стосунків. Із фотознімків, які надав у судовому засіданні представник відповідача вбачається, що позивач підтримував дружні стосунки з новою сім*єю батька - ОСОБА_5, разом відпочивали.
Суд не прийняв до уваги пояснення представників ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 склав заповіт на ОСОБА_4 під примусом та погрозами, оскільки судом не здобуто жодного доказу на підтвердження цього факту.
Із виписного епікрізу хворого ОСОБА_5 вбачається, що він потрапив до лікарні 14.10.2008 року, а заповіт було складено 01.10.2008 року. У ОСОБА_5 була хвороба печені. Виписаний під нагляд дільничного лікаря в тяжкому стані, який лікарем було охарактеризовано як безперспективний.
Суд не узяв до уваги пояснення сина ОСОБА_5 - ОСОБА_3, який у своєму позові та у судовому засіданні пояснив, що після виписки батько раптом помер. Судом встановлено, що ОСОБА_5 був виписаний з лікарні в тяжкому стані, оскільки подальше лікування в лікарні було безперспективним. Але на момент складання заповіту ОСОБА_5 ще не знаходився на лікуванні, стан його здоров'я не був тяжким
Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У суду не викликає сумніву той факт, що ОСОБА_5 після своєї смерті залишив належну йому квартиру своїй дружині, бо вона добре до нього ставилася і у них були добрі стосунки.
Відповідно до ст..231 ЦК України правочин, який вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства, судам необхідно враховувати, що насильств о має виражатися в незаконних, однак не обов*язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятися як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім*ї, родичів або їх майна.
У судовому засіданні не було встановлено фактів вчинення насильницьких дій проти ОСОБА_5, тому твердження позивача про те, що батько склав заповіт від впливом погроз та під примусом,є хибними, помилковими і безпідставними.
Таким чином, позов ОСОБА_3 не знайшов своє підтвердження, обґрунтування та докази у судовому засіданні і тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.208, 209, 212 -215 ЦПК України, ст.ст.202-210, 215, 225, 2311223, 1257, ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - третя державна нотаріальна контора м.Запоріжжя, про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження, а потім - протягом 20 днів самої апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Л.О.Мєркулова