СПРАВА № 2 - 1219/10
07 червня 2010 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Кочевої І.В., при секретарі - Кара Р.Т., за участю представника позивача - Павлової Н.В., що діє на підставі довіреності, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпрорудненського відділення Запорізької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У позові вказано, що 11 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/17-34/1240-41 (далі кредитний договір) про надання відповідачу кредиту у сумі 15000 грн. строком на 36 місяців з 11 квітня 2006 року по 11 квітня 2009 року, зі сплатою 17% річних та поверненням кредиту щомісячно відповідно до графіка, передбаченого додатком №1 до кредитного договору. Кінцевий строк повернення кредиту - 11 квітня 2009 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором позивачем 11 квітня 2006 року було укладено договори поруки з поручителями позичальника - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно - № 014/17-34/1240.1-41 та № 014/17-34/1240.2-41, відповідно до п.2.1 яких поручителі прийняли на себе зобов'язання у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручителі та боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки та відшкодування збитків. Позивачем умови кредитного договору виконані та надано кредит ОСОБА_3, але остання в строк повернення кредиту своїх зобов'язань не виконала та має заборгованість в сумі 4356 грн. 98 коп., з яких: 1383 грн. 32 коп. - сума непогашеного тіла кредиту; 296 грн. 50 коп. - сума несплачених процентів за користування кредитом; 2667 грн. 16 коп. - пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів. На письмові вимоги позивача до відповідачів про погашення кредиту та виконання умов укладених договорів, зазначених вище, відповідачі не відреагували. Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 4 356 грн. 98 коп. та судові витрати - 51 грн. держмита та 120 грн. витрат на ІТЗ.
У судовому засідання представник позивача позов підтримала та просить задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним та своєчасно. Письмових заперечень проти позову суду не надала.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також у судове засідання не зявилися, суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, заперечень проти позову не мають та повністю визнають вимоги позивача.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідачів.
Вислухавши пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи та докази що надані суду сторонами, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ст.11 ч.2 п.1 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Ст.527 ч.1 ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст.530 ч.1 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.533 ч.1 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях
Ст.536 ч.2 ЦК України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Ст.543 ч.1 ЦК України передбачає право кредитора вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
Ст.546 ч.1 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою…
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Ст.549 ЦК України визначає, що: ч.1 - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Ч.3 - Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.551 ч.1,2 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства;розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Ст.553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свободо обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст.554 ч.1,2 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст.559 ч.1,4 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання…; п орука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ст.1047 ч.1 ЦК України передбачає, що д оговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Ст.1048 ч.1 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ч.1 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1050 ч.1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Ст.1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Як було встановлено у судовому засіданні з пояснень представника позивача, та матеріалів справи, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 11 квітня 2006 року було укладено кредитний договір № 014/17-34/1240-41 (далі кредитний договір) про надання відповідачу кредиту у сумі 15000 грн. строком на 36 місяців. Кінцевий термін повернення кредиту -11 квітня 2009 року, зі сплатою 17% річних та поверненням кредиту щомісячно ідповідно до графіка, передбаченого додатком №1 до кредитного договору. Вказане підтверджено поясненнями представника позивача, наданими суду завіреними належним чином копіями кредитного договору та додатку до нього.
Форма та зміст договору відповідають вимогам ст.ст.536, 1047, 1048 ЦК України.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, відповідно до вимог ст.ст.546, 548, 553 ЦК України, позивачем в той день - 11 квітня 2006 року було укладено договори поруки з поручителями позичальника ОСОБА_4 та ОСОБА_5, копії яких, завірені належним чином є в матеріалах справи.
Відповідно до п.2.1 вказаних договорів поруки, які відповідають вимогам ст.554 ЦК України, поручителі прийняли на себе зобов'язання у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, нести солідарну відповідальність перед банком за сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки та відшкодування збитків.
На час пред'явлення позову до суду та розгляду справи в суді, відповідно до ст.559 ЦК України порука не припинена, оскільки не закінчився строк встановлений п.4.1. договорів поруки, зазначених вище, відповідно до яких договори поруки набрали чинності з часу їх підписання і діють до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором і відповідальність поручителів не припинилася, оскільки боргові зобов'язання в повному обсязі на теперішній час не виконані.
Позивачем умови кредитного договору виконані та надано кредит ОСОБА_3, що підтверджено заявою про видачу готівки від 14.04.2006 року на суму 15000 грн.
Відповідач ОСОБА_3 в строк повернення кредиту своїх зобов'язань не виконала - та має заборгованість в сумі - 4356 грн. 98 коп. кредиту, що підтверджено розрахунком заборгованості, який відповідачі не оспорювали. Тим частим відповідач ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору та вимоги ст.ст.526, 527, 539, 533, 1046, 1049, 1054 ЦК України, чим порушено права позивача.
На письмові вимоги позивача до відповідачів про погашення кредиту та виконання умов укладених договорів, зазначених вище, які були отримані поручителями та позичальником - відповідачі не відреагували та не виконали своїх зобов'язань за договорами поруки, що визнано відповідачами у судовому засіданні та чим порушили як умови договорів поруки так і вимоги ст.ст.553, 554 ЦК України, що порушує інтереси та права позивача.
Оскільки відповідачі у справі порушили взяті на себе зобов'язання - ОСОБА_3 - за кредитним договором, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - за договорами поруки, позивач, відповідно до ст.ст.543, 554ЦК України набув право вимагати виконання їх зобов'язань. Таким чином, оскільки відповідачі у справі є солідарними боржниками перед позивачем, допустили невиконання укладених між сторонами кредитного договору та договорів поруки, а позивач вимагає погашення боргу, суд вважає необхідним позов задовольнити повністю, стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача суму боргу за кредитом, відсотками та пеню.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 4356 грн. 98 коп., яка складається з: 1383 грн. 32 коп. - суми неповернутого кредиту, 296 грн. 50 коп. - несплачених процентів, 2667 грн. 16 коп. - пені.
Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним покласти на відповідачів в рівних частинах судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з подачею позову до суду в сумі 51 та 120 грн., а всього 171 грн. - по 57 грн. з кожної.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 526, 527, 530, 536, 543, 546, 548, 549, 550, 551, 553, 554, 559, 104-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 14, 82, 88, 208, 209, 214 -215 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014\17-34\1240-41 від 11 квітня 2006 року в сумі 4356 грн. 98 коп.
Стягнути судові витрати в сумі 171 грн. з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - по 57 грн. з кожного на користь Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль».
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області І.В. Кочева