27 вересня 2007 р.
№ 310/20-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кочерової Н.О.,
суддів:
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -
Петрухнов В.І.;
від відповідача -
Фомченков М.Д.;
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Броварської міської юридичної консультації
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2007р.
у справі
№310/20-06 господарського суду Київської області
за позовом
КП "Служба замовника"
до
Броварської міської юридичної консультації
про
виселення та стягнення 6 655,48 грн.
Комунальне підприємство “Служба замовлення» звернулось з позовом до Броварської міської юридичної консультації про виселення та стягнення (з урахуванням уточнення позову) 6991,42 грн. неустойки за час прострочення обов'язку повернення з оренди спірного приміщення.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.10.2006 у справі № 310/20-06 позов задоволено частково. Виселено відповідача з незаконно займаного приміщення площею 51,3 кв.м., розташованого по вул. Незалежності, 6»а» в м. Броварах.
В частині стягнення 6991,42 грн. неустойки відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2007 апеляційну скаргу Броварської міської юридичної консультації на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2006 залишено без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 09.10.2006 в частині відмови у стягненні 6991,42 грн76. неустойки скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Виселено Броварську міську юридичну консультацію з незаконно займаного приміщення площею 51,3 кв.м. в м. Броварах по вул. Незалежності, 6»в».
Стягнуто з Броварської міської юридичної консультації на користь позивача 5558,30 грн. неустойки.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Броварської міської юридичної консультації відповідні судові витрати.
У поданій касаційній скарзі Броварська міська юридична консультація просить скасувати зазначені судові рішення та припинити провадження у справі з підстав, які викладені в скарзі.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення Київським міжобласним господарським судом обставин справи та правильність застосування до них норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом дослідження при апеляційному провадженні у справі, підтверджується наступне.
19.06.2003 рішенням Броварської міської ради Київської області № 256-13-24 створено Комунальне підприємство “Служба замовника», якому передано майно Броварського виробничого управління по експлуатації та ремонту житлового фонду для здійснення його діяльності згідно зі Статутом (а.с. 36).
Відповідно до п.3.2.13, 5.1, 6.4 Статуту Комунального підприємства Броварської міськради Київської області “Служба замовника», затв. рішенням Броварської міськради від 27.10.2005 № 827-38-04 передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Бровари і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
Дане підприємство створено з метою організації забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, забезпечення схоронності житлового фонду, організації збору орендної плати.
Підприємству надано право, за згодою власника, відчужувати, надавати в оренду та безоплатне користування або позику належні йому будинки, споруди.
Як вбачається з довідки № 04-1322 від 05.10.2006 Броварської міської ради Київської області приміщення в м. Броварах по вул. Незалежності 6-в знаходиться на балансі Комунального підприємства Броварської міськради Київської області “Служба замовника» і належить до комунальної власності територіальної громади м. Бровари.
Рішенням виконкому Броварської міськради № 22 від 19.01.1988 для філіалу юридичної консультації у вбудованому приміщенні будинку № 6-в по вул. 50 років ВЛКСМ (нині Незалежності, 6-в) виділено приміщення площею 51,3 м.кв. на умовах оренди (а.с.18).
Відповідач заперечує існування договорів оренди, стверджуючи про надання йому приміщення в безоплатне користування.
Проте з матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та Броварським виробничим управлінням по експлуатації та ремонту житлового фонду, на балансі якого знаходилося приміщення та яке було уповноважено на той час управляти майном комунальної власності, було укладено договір оренди № 3 від 03.01.1995.
Про укладання цього договору свідчить той факт, що арбітражним судом Київської області розглядалась справа про розірвання договору оренди на приміщення за вищезазначеною адресою.
Так, рішенням арбітражного суду Київської області від 23.12.1997 у справі № 198/4-97 за позовом Броварського виробничого управління по експлуатації та ремонту житлового фонду до Броварської міської юридичної консультації розірвано договір оренди № 3 від 03.01.1995 та прийнято рішення про виселення Броварської міської юридичної консультації із займаного приміщення в м. Броварах по вул. Незалежності, 6 “в».
Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, з моменту розірвання договору оренди № 3 від 03.01.1995 рішенням арбітражного суду Київської області від 23.12.1997 у справі № 198/4-97 відповідач користувався приміщеннями без укладання договору оренди всупереч вимог, визначених в рішенні Броварської міськради № 22 від 19.08.1988, тобто без належних правових підстав.
Стаття 49 Закону “Про власність» встановлює, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Отже, позивач обгрунтовано вважає, що відповідач безпідставно займає спірне приміщення, оскільки існуючий між сторонами договір оренди розірвано рішенням арбітражного суду Київської області від 23.12.1997 у справі № 198/4-97, а іншого договору оренди не укладалося.
Доказів щодо передачі відповідачу спірного приміщення в користування безоплатно відповідачем не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України “Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Такий спосіб захисту у здійсненні свого права захисту є негаторним позовом.
Предметом даного негаторного позову є вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Посилання відповідача на рішення господарського суду Київської області від 15.07.2004 у справі № 132/7-04 щодо вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав не можуть прийматись до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 132/7-04 були позовні вимоги про усунення перешкод в користування майном та відшкодування неотриманих доходів.
Виходячи з зазначених обставин апеляційна інстанція правомірно прийшла до висновку про обгрунтованість та законність рішення господарського суду першої інстанції про неправомірне, безпідставне користування відповідачем приміщенням, належним позивачу, та виселення відповідача з цього приміщення, яке знаходиться в м. Броварах по вул. Незалежності, 6 “в».
Водночас, у відповідності до заяви від 25.09.2006 про уточнення та збільшення позовних вимог позивач заявив вимогу щодо стягнення з Броварської міської юридичної консультації 6991,42 грн. неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
Згідно ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями відносно нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти даним майном.
Рішенням арбітражного суду Київської області від 23.12.1997 по справі № 198/4-97 розірвано договір оренди № 3 від 03.01.1995. Броварську міську юридичну консультацію виселено з приміщення в м. Броварах по вул. Незалежності, 6 “в» та зобов'язано звільнити приміщення в термін до 30.01.1998.
Рішення набрало законної сили але не було виконано відповідачем в добровільному порядку, тому в силу вимог ст. ст. 782, 785 ЦК України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, яку позивачем нараховано з врахуванням строку позовної давності у відповідності до вимог ст. 257, 258 ЦК України.
За таких обставин позивачем правомірно, в порядку ст. ст. 223, 232 Господарського кодексу України , нараховано неустойку в сумі 5858, 30 грн. (за період з 13.04.2005 по 12.04.2006), але нарахування позивачем 1433,12 грн. інфляційних на суму неустойки є безпідставним, оскільки відповідно зі ст. 625 ЦК України індекс інфляції нараховується на суму простроченого грошового зобов'язання.
Зазначене не враховувалось господарським судом першої інстанції при розгляді позову.
Викладене свідчить про повноту встановлення апеляційною інстанцією обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2007 у справі № 310/20-06 -без зміни.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко