донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.09.2007 р. справа №32/73
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Шевкової Т.А.
суддів
Діброви Г.І. , Стойка О.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
Животов О.А. дов.№17/17-2205юр від 25.01.2006р.,
від відповідача:
Андрєєнков А.В. дов. Н-01/1572 від 16.05.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державне підприємство"Донецька залізниця" м.Донецьк
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
18.06.2007 року
по справі
№32/73 (Сковородіна О.М.)
за позовом
Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"-металургійний завод" м.Донецьк
до
Державне підприємство"Донецька залізниця" м.Донецьк
про
стягнення 12461грн. 01коп
Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь» - металургійний завод» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства “Донецька залізниця» про повернення необґрунтовано придбаної майнової вигоди без достатніх правових підстав та стягнення з відповідача суми 12461грн. 01коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст.41 Конституції України, ст.48 Закону України “Про власність», Закон України “Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 61 Господарського процесуального кодексу України та на умови договору № 192 від 17.06.2004р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
В уточненнях до позовної заяви № 17/17-256юр від 11.05.2007р., які були отримані господарським судом 29.05.2007р. (т.2 а.с.17-18), позивач змінив підстави позовних вимог та зазначив, що Закон України “Про податок на додану вартість» не передбачає нарахування податку на додану вартість на суми, що підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв'язку із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних зобов'язань. Вважає, що вартість відшкодування плати за користування іноземними вагонами не є базою оподаткування у розумінні Закону України “Про податок на додану вартість», у зв'язку з наведеним вважає нарахування податку на додану вартість на ці суми безпідставним.
Господарський суд Донецької області рішенням від 18.06.2007р. по справі № 32/73 посилаючись на Закон України “Про податок на додану вартість», Статут залізниць України, Правила експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, ст.1212 Цивільного кодексу України, позов Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь» -металургійний завод» задовольнив, стягнувши з Державного підприємства “Донецька залізниця» на користь Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь“ -металургійний завод» грошові кошти у сумі 12461грн. 01коп.
Господарський суд визнав суму 12461грн. 01коп. безпідставно набутою Державним підприємством “Донецька залізниця» майновою вигодою, вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Господарський суд прийшов до висновку, що оскільки при здійсненні перевезення в даних правовідносинах були використані вагони іноземних залізниць, то плата за користування іноземними вагонами, нарахована позивачем, не є базою оподаткування в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим нарахування ПДВ на цю суму є безпідставним.
Крім того, господарський суд зробив висновок, що в розумінні приписів Закону України «Про податок на додану вартість», відшкодування витрат однією особою на користь іншої особи не можна ототожнювати як плату за надані послуги.
Господарський суд визначився, що відповідачем без достатніх правових підстав було списано з рахунку позивача в листопаді 2006р. грошові кошти в сумі 12461грн. 01коп. як податок на додану вартість, а тому, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, визнав позов Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» -металургійний завод» обґрунтованим, стягнув з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь позивача 12461грн. 01коп. безпідставно набутої майнової вигоди.
Державне підприємство “Донецька залізниця», не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2007р. у справі № 32/73 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст.1, 7 Закону України “Про податок на додану вартість», ст.119 Статуту залізниць України, п.п. 1, 2, 14 Правил користування вагонами і контейнерами, та процесуального права: ст.43 Господарського процесуального кодексу України в частині необхідності всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заявник скарги вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли з приводу розрахунків за користування вагонами власності іноземних залізниць на підставі ст. 119 Статуту залізниць України, то до врегулювання цих відносин застосовуються норми спеціального законодавства: Закону України “Про транспорт» від 10.11.1994р. №232/94-ВВР, Закону України “Про залізничний транспорт» від 04.07.1996р. №273/96-ВР, Статуту залізниць України, якій затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р., Правил перевезення вантажів, виходячи з яких плата за користування вагонами іноземних держав нараховується у загальному порядку за встановленими ставками.
Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що відповідачем безпідставно був нарахований та списаний з особового рахунку позивача податок на додану вартість в сумі 12461грн. 01коп., оскільки позивач отримував від залізниці транспортні послуги, в тому числі і послуги по користуванню вагонами, отже відповідач є покупцем послуг по користуванню вагонами, як парку Укрзалізниці, так і парку іноземних держав, що підтверджують відомості плати за користування вагонами. Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість» залізниця є платником податку на додану вартість і зобов'язана включати податок на додану вартість у ціну наданих послуг та утримувати його з покупця цих послуг і перераховувати до Державного бюджету України.
Заявник скарги надав клопотання, в якому просив залучити до матеріалів справи копію листа Державної податкової адміністрації України від 28.08.2007р. № 8215/6/16-1515.
Дане клопотання судовою колегією задоволено, лист ДПА від 28.08.2007р. залучений до матеріалів справи та прийнятий до уваги.
Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь» - металургійний завод» вважає рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2007р. у справі № 32/73 законним, винесеним у відповідності до норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу -необґрунтованою.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій» та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
ДП “Донецька залізниця» у листопаді 2006р. позивачу були подані вагони власності Російської федерації для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, облік часу перебування яких на під'їзній колії проводився станцією Донецьк Донецької залізниці за відомостями плати за користування вагонами №№ 01111576, 02111583, 03111587, 04111594, 05111599, 06111604-06, 07111613, 08111618, 09111623, 10111644, 11111634, 12111639, 14111651, 15111662, 16111665, 17111672, 18111679, 19111686, 21111692, 2211168, 23111704, 24111713, 25111716, 28111730, 29111736, 30111741.
Вищевказані відомості плати за користування вагонами були підписані відповідачем із зауваженнями, завод заперечував проти нарахування податку на додану вартість у розмірі 20% на плату за користування іновагонами. Фактично у відомостях плати за користування вагонами немає даних про включення до сум плати за користування вагонами податку на додану вартість.
У листопаді 2006р. залізниця за ТехПД-1 Переліками №№ 283, 219, 228, 189, 238, 173, 212, 285, 184, 221, 210, 193, 178, 215, 188, 149 списала з особового рахунку позивача 62305грн.03коп. плати за користування вагонами та 12461грн.01коп. податку на додану вартість, нарахованого на дану суму.
Факт списання даних сум не заперечується сторонами.
Стаття 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, порядок укладання яких встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або Правилами перевезень.
Відповідно до частини 9 статі 10 Закону України “Про залізничний транспорт» розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Відповідно до статті 62 Статуту залізниць України та Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Відповідно до статті 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організується на договірних засадах.
Взаємовідносини між ДП “Донецька залізниця» та ЗАТ “Донецьксталь» - металургійний завод» врегульовані договором № 192 від 17.06.2004р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Пунктом 1.1 договору визначено, що предметом даного договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно пункту 2.3 договору залізниця зобов'язувалась здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станції Донецьк, Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.
Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум залізниця відкрила для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду.
Відповідно пункту 2.4 договору вантажовласник зобов'язувався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці ТехПД Ясинувата. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника.
Розділом 3 договору встановлений порядок проведення розрахунків за надані послуги.
Пунктом 3.1 визначено, що розмір плати за користування вагонами і контейнерами, наданими на під'їзні колії, вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до п.3.2. договору та п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 864/5085, залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами.
Порядок користування вагонами інших держав визначений Постановою Кабінету міністрів України від 28.10.1996р. № 1312 “Про номерний облік простою вантажних вагонів, які належать іншим державам» та Правилами користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. № 113.
ДП “Донецька залізниця» у відповідності з даними нормативними документами здійснено облік користування спірними іновагонами, якій відображено у відомостях плати за користування вагонами форми ГУ-46.
У відомостях плати за користування вагонами відображена плата за користування вагонами без нарахування податку на додану вартість.
Відповідачем не надано документів, які б підтверджували здійснення платежів за користування вагонами інших держав у відповідності до Порядку розподілу надходжень і платежів між залізницями України та Українським державним центром залізничних рефрежираторних перевезень “Укррефтранс»..., затвердженого Наказом Укрзалізниці від 05.07.2002р. №343-Ц та проведення розрахунків в порядку передбаченому “Порядком економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України», затвердженого Наказом Укрзалізниці від 03.07.2000р. № 251-Ц.
Однак, колегія суддів приймає до уваги ті обставини, що позивач був згоден сплатити нараховану залізниці плату за користування іновагонами за визначений у відомостях плати за користування вагонами час та вказану в них суму, крім суми 12461грн.01коп., яка є податком на додану вартість, нарахованим на суму плати за користування іновагонами.
Частиною 4 статті 119 Статуту залізниць України та пунктом 14 Правил користування вагонами та контейнерами передбачено, що вантажовласники та порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів з цих питань.
Закон України “Про податок на додану вартість» не передбачає нарахування податку на додану вартість на суми, що підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв'язку із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних зобов'язань.
Таким чином, вартість послуг залізниці за користування вагонами власності іноземних залізниць, за змістом норм вказаного Закону не входить до бази оподаткування податком на додану вартість.
У зв'язку з чим нарахування ПДВ на ці суми є безпідставним.
Враховуючі наведене, слід визнати, що залізницею нарахування податку на додану вартість на суми плати за користування іноземними вагонами здійснено неправильно, тому позовні вимоги про стягнення 12461грн. 01коп. визнаються колегією суддів такими, що підлягають задоволенню за вищезазначеними мотивами.
Колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про те, що залізниця необґрунтовано отримала майнову вигоду у сумі 12461грн.01коп., яка є для неї безпідставно набутою та яку суд стягнув посилаючись на статтю 1212 Цивільного Кодексу України, оскільки відносини сторін у даній справі врегульовані умовами договору №192 від 17.06.2004р., підстав вважати, що мало місце набуття майна без достатніх правових підстав немає, так як при неналежному виконанні зобов'язань за договором, позивач мав право звернутися з позовом про відшкодування збитків.
Відповідно п.4 статті 104 ГПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування або зміни рішення господарського суду.
Оскільки висновки господарського суду про обґрунтованість позовних вимог за наведеними господарським судом мотивами є помилковими та таким, що суперечать нормам чинного законодавства, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2007р. по справі № 32/73 підлягає зміні, з мотивувальної частини рішення підлягають виключенню висновки, які не відповідають нормам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що резолютивна частина рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2007р. по справі № 32/73 про задоволення позову є такою, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2007р. по справі № 32/73 залишити без задоволення.
З мотивувальної частини рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2007р. по справі № 32/73 виключити абзаци 4,5,6,7 сторінки 3 тексту рішення та посилання господарського суду на ст.1212 ЦК України, як на правову підставу задоволення позовних вимог.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2007р. по справі № 32/73 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: Г.І. Діброва
О.В. Стойка
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС