19 серпня 2021 року № 320/3134/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрекс-Україна» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Цитрекс-Україна» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 40155434) (далі - Позивач) з позовом до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) (далі - Відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200544/1 від 12.04.2019;
визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2019/00803 від 12.04.2019;
зобов'язати Львівську митницю ДФС направити висновок про скасування рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200544/1 від 12.04.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2019/00803 від 12.04.2019 до Державного казначейства України із вказівкою про розблокування та повернення Позивачу зарезервованих грошових коштів у розмірі: 34738,51 грн. - за МД № UA209140/2019/131788; 30744 грн. - за МД №UA209140/2019/132741 від 16.04.2019.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов Контракту № CU-01022017-004, укладеного 01 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цитрекс-Україна» (покупець) та EXQUISITEFRUITS, S.L. (Іспанія) (продавець) Позивач придбав товар. З метою митного оформлення Позивач подав Відповідачу митну декларацію UA209140/2019/131176 та документи, а саме: Контракт, Інвойс № EX-190093 від 06 квітня 2019 року, Пакувальний лист (PackingList) б/н від 06.04.2019,Товарно-транспортну накладну CMR190093 від 10 квітня 2019 року, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (MovementcertificateEUR.1) №PL/MF/AN 0462751 від 10.04.2019, копію митної декларації країни відправлення (експортний) супровідний документ № 19PL445010Е0487720, Договір № Ц-27112017 про надання брокерських послуг, укладений 27 листопада 2017 року між ОСОБА_1 (виконавець) та Відповідачем (замовник), GlobalG.A.P сертифікат ES17/22337.
Відповідачем, на переконання Позивача, неправомірно було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 12.04.2019 № UA209000/2019/200544/1 (далі - Рішення про коригування), яким скориговано заявлену Позивачем митну вартість у митній декларації UA209140/2019/131176, а також складено Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2019/00803 (далі - Картка відмови) незважаючи на подані Позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.
Правовою підставою для звернення до суду Позивач зазначив вимоги: статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), яка визначає зміст митної вартості товарів; статті 51 МК України, яка регулює визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України; статті 53 МК України, яка визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості; статті 57 МК України щодо методів визначення митної вартості товарів.
31 липня 2019 року Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що в силу вимог 54 МК України Відповідач має право впевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, а у разі необхідності - запитувати інформацію у декларанта. В свою чергу, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант зобов'язаний надати запитувану інформацію (документи).
Відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що: 1) в Контракті, п.1.1 та п.1.4 зазначено, що поставка здійснюється на основі заявки покупця, даний документ до митного оформлення не подавався; 2) у п.5.4 Контракту зазначено, що терміни поставки товару зазначаються в інвойсі (відсутні відомості щодо термінів поставки); 3) у п.4.1 Контракту зазначені документи, які супроводжують даний товар, а саме: фіто-санітарний сертифікат, сертифікат здоров'я, пакувальний лист. В CMR від 10.04.2019 № 1900934 в гр.4 «Місце завантаження» сказано «MurciaSpain06.04.2019», а в гр.21 - «Bronice 10.04.2019» (всі дати різні), у ТСД відсутні інші відомості щодо іншого місця навантаження. Крім того, відповідач у Рішенні про коригування просив Позивача надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) товару, висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір на перевезення та заявку); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
На переконання Відповідача відповідно до ч.2 ст.58 МК України з поданих Позивачем документів не можливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. А тому реалізуючи своє право на можливість упевнитися у достовірності та точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, гарантоване ч.5 ст.54 МК України та статтею 17 Угоди про застосування VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, Відповідач витребував від Позивача додаткові документи, які останній не надав.
Відповідач зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення діяв відповідно до вимог частини 6 статті 54 МК України щодо права митного органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав; керуючись вимогами статті 320 МК України, відповідно до якої форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод), на думку Відповідача, не міг бути застосований у зв'язку із неможливістю обчислення заявлених Позивачем даних та відсутністю підтверджуючих документів. У зв'язку з цим був застосований резервний метод.
Заяви та клопотання сторін
31 липня 2019 року до суду від Відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив та призначив судове засідання у режимі відеоконференції за участю Відповідача у Львівському окружному адміністративному суді на 18.10.2019.
18 жовтня 2019 року представник Позивача заявив клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні, яке суд розглянув у судовому засіданні та задовольнив.
28 жовтня 2019 року Відповідач надіслав до суду клопотання про долучення доказів, яке суд задовольнив.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене суд вважав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 25 червня 2019 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 07 серпня 2019 року.
Ухвалою від 16 серпня 2019 року суд задовольнив клопотання Відповідача та призначив судове засідання у режимі відеоконференції.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
01 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цитрекс-Україна» (покупець) та EXQUISITEFRUITS, S.L. (Іспанія) (продавець) був укладений Контракт № CU-01022017-004 (далі - Контракт), відповідно до якого продавець зобов'язаний за окремими замовленнями поставляти та передавати у власність, а покупець - приймати та оплачувати поставлений товар, а саме: овочі та фрукти (товар) (п.1.1 Контракту) (а.с.11-13).
Згідно з пунктом 2.1 Контракту найменування, кількість і ціна товару, що поставляється, повинні бути узгоджені сторонами та зазначатися в Інвойсі на кожну поставку. В ціну товару включається вартість продукту, тари, термопакування, маркування, завантаження, витрати на митне оформлення вантажу в країні експортера, а також доставку і страхування залежно від умов, вказаних в інвойсі.
На виконання умов Контракту продавець поставив товар - свіжі лимони, у кількості 1320 ящиків, масою нетто- 19.970,00 кг, маса брутто - 21 490,00 кг, на загальну суму 11 982,00EUR згідно з Інвойсом № EX-190093 від 06 квітня 2019 року (а.с.20).
Така ж маса брутто - 21 490,00 кг та 1320 ящиків - зазначена у товарно-транспортній накладній CMR190093 від 10 квітня 2019 року (а.с.21).
11 квітня 2019 року Позивач подав Відповідачу електронну митну декларацію № UA209140/2019/131176 за Контрактом з метою митного оформлення товару, а саме: лимони свіжі, сорту «PRIMOFLORI» не оброблені засобами для зберігання, другого калібру, врожаю 2019 року. Придатні для безпосереднього вживання в їжу, в натуральному вигляді. Виробник: ExquisiteFruitsS.L. Торгівельна марка: ExquisiteFruitsS.L. Країна виробник: ES (а.с.6971).
Відповідно до змісту електронної митної декларації № UA209140/2019/131176, враховуючи ціну постановленого товару згідно з Інвойсом№ EX-190093 від 06 квітня 2019 року, Позивач заявив митну вартість товару у сумі 11 982,00 EUR, що становить 361 718,62 грн, нарахування платежів (20%) - 72 34372 грн. (а.с.69).
Крім митної декларації №UA209140/2019/131176 Позивач надав Відповідачу такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів:
1) Контракт № CU-01022017-004, укладений 01 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цитрекс-Україна» (покупець) та EXQUISITEFRUITS, S.L. (Іспанія) (продавець) (а.с.11-13) та додаток до нього: специфікацію № ЕХ - 190093 від 06.04.2019 (а.с.24);
2) Інвойс № EX-190093 від 06 квітня 2019 року (а.с.20);
3) Пакувальний лист (PackingList) б/н від 06.04.2019 (а.с.25);
4) Товарно-транспортну накладну CMR190093 від 10 квітня 2019 року (а.с.21);
5) Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (MovementcertificateEUR.1) №PL/MF/AN 0462751 від 10.04.2019 (а.с.22);
6) Копію митної декларації країни відправлення (експортний) супровідний документ №19PL445010Е0487720 (а.с.23);
7) Договір № Ц-27112017 про надання брокерських послуг, укладений 27 листопада 2017 року між ОСОБА_1 (виконавець) та Відповідачем (замовник) (а.с.14-16);
8)GlobalG.A.Pсертифікат ES17/22337 (а.с.26).
Відповідач Рішенням про коригування митної вартості товарів від 12.04.2019 №UA209000/2019/200544/1скоригував заявлену Позивачем митну вартість у митній декларації ВМД №UA209140/2019/131176, зазначивши митну вартість в розмірі 1 дол. США, загальну суму товару - 19 970,00 USD (а.с.9).
Підставами для прийняття Рішення про коригування Відповідач зазначив, що під час розгляду документів було встановлено, що: 1) в Контракті, п.1.1 та п.1.4 зазначено, що поставка здійснюється на основі заявки покупця, даний документ до митного оформлення не подавався; 2) у п.5.4 Контракту зазначено, що терміни поставки товару зазначаються в інвойсі (відсутні відомості щодо термінів поставки); 3) у п.4.1 Контракту зазначені документи, які супроводжують даний товар, а саме: фіто-санітарний сертифікат, сертифікат здоров'я, пакувальний лист. В CMR від 10.04.2019 № 1900934 в гр.4 «Місце завантаження» сказано «MurciaSpain06.04.2019», а в гр.21 - «Bronice 10.04.2019» (всі дати різні), у ТСД відсутні інші відомості щодо іншого місця навантаження. Крім того, відповідач у Рішенні про коригування просив Позивача надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) товару, висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір на перевезення та заявку); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару(а.с.9).
Листом від 11.04.2019 № 1 ФОП ОСОБА_1 повідомив, що додаткові документи до ВМД № UA209140/2019/13176 надати не можливо (а.с.83)
У зв'язку із прийняттям Рішення про коригування Відповідач виніс Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2019/00803 (а.с.10).
12 квітня 2019 року Позивач подав Відповідачу митну декларацію №UA209140/2019/131788 з наданням фінансової гарантії сплати до 10.07.2019 різниці у розмірі 34 738,51 грн. із вказівкою на Рішення про коригування та Картку відмови (а.с.19).
Отже, суд встановив, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із митним оформленням товарів згідно з Контрактом Позивача.
Вказані правовідносини регулюються статтею 19 Конституції України та Митним кодексом України (МК України), Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з питань митного оформлення.
Не погоджуючись із рішенням Відповідача про коригування митної вартості товарів Позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Спеціальним законодавчим актом, яким регулюються правовідносини у сфері вказаних спірних правовідносин є Митний кодекс України (МК України), Податковий кодекс України та Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила).
Відповідно до статті 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів (митний орган).
До митної справи відповідно до статті 7 МК України належать, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з пунктами 23, 24 статі 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
В силу вимог МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою відповідно до статті 49 МК України є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 55 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу (частина 4 статті 54 МК України).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 МК України).
Розділом «Графа 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил визначено, що у вказаній графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МК України); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Згідно з частиною 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частинами 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Частиною 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем :а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Оцінка суду
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Митний кодексу України, Податковий кодекс України, - суд дійшов висновку, що Відповідач, неправомірно прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2018 № UA125220/2018/010058/2 з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1.1 Контракту в порядку та на умовах, передбачених цим контрактом, продавець зобов'язується за окремими Замовленнями покупця поставляти та передавати у власність, а покупець обов'язується приймати та оплачувати товар, а саме фрукти та овочі.
Пунктом 1.4 Контракту визначено, що замовлення вважається виконаним з моменту його підписання сторонами та завірення відбиток печатки, в якому вказується: асортимент товару і його приблизна кількість (точна кількість вказується в Інвойсі); умови поставки, місце призначення і строк поставки; умови оплати (передплата/відстрочка/ оплата товару після отримання покупцем/вантажоотримувачем.
За змісту вказаних вище положень Контракту суд вбачає, що умовами поставки товару за ним є: підписаний сторонами та завірений відбитками печатки документ, в якому вказується асортимент товару і його приблизна кількість (точна кількість вказується в Інвойсі); умови поставки, місце призначення і строк поставки; умови оплати (передплата/відстрочка/ оплата товару після отримання покупцем/вантажоотримувачем).
Стаття 53 МУ України визначає перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару і обраний метод її визначення.
Як вбачається із документів, що містяться в матеріалах справи, в: 1) Інвойсі № EX-190093 від 06 квітня 2019 року є відомості про асортимент та точну кількість товару - Лимон свіжий кал.2, Прімофіори, Іспанія - 1320 картонних ящиків, масою нетто -19 970,00 кг, масою брутто - 21490,00 кг; умови оплати - після отримання товару вантажоодержувачем; умови поставки - CPT Київ, Україна, автотранспорт (а.с.20); 2) Специфікації № EX-190093 до Контракту є інформація строк та умови поставки - згідно з умовами Контракту (а.с.24).
Згідно з Правилами Інкотермс термін «СРТ - CarriagePaidTo» namedplaceofdestination» (переклад «Фрахт/перевезення оплачене до» вказаної назви місця призначення) означає, що продавець виконав поставку, коли передав товар, випущений в митному режимі експорту, названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до вказаного місця призначення.
Враховуючи вимоги статті 53 МК України, аналізуючи зміст Контракту (пункти 1.10, 1.4, 5.2, 5.3, 5.4); Інвойсу № EX-190093 від 06 квітня 2019 року; Специфікації № EX-190093 до Контракту, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару Позивача у зв'язку із відсутністю заявки покупця (Позивача), є неправомірною.
Відповідно до пункту 5.4 Контракту строки поставки товару узгоджуються сторонами окремо для кожної партії та фіксуються у замовленні покупця і в Інвойсі.
В той же час, розділом 6 Контракту визначено умови, за яких покупець (Позивач) може заявити претензії продавцю за цим договором: (пункт 6.1: стосовно якості, кількості, асортименту, класу товару).
Матеріали справи не містять інформації про наявність у покупця (Позивача) до продавця за Контрактом претензій у зв'язку із порушенням строків поставки товару.
З аналізу вимог статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України, суд вбачає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити саме складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених МК України (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни).
Не відображення терміну поставки товару у Контракті за відсутності претензій з боку Позивача (покупця за Контрактом) в частині термінів поставки, на переконання суду, не є складовою числового значення заявленої Позивачем митної вартості чи правильності її розрахунку, а тому не потребують контролю з боку митного органу.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару Позивача у зв'язку із відсутністю відомостей про термін поставки, є неправомірною.
Відповідно до пункту 2.1 Контракту в ціну товару входить вартість продукту, тари, термопакування, маркування, навантаження, витрати на митне оформлення вантажу в країні експортера, а також доставку і страхування залежно від умов, указаних в інвойсі.
Згідно з Інвойсом № EX-190093 від 06 квітня 2019 року та Товарно-транспортною накладною CMR190093 від 10 квітня 2019 року товар перевозиться автотранспортом.
З огляду на зміст статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України, а також Інвойсу № EX-190093 від 06 квітня 2019 року, Товарно-транспортної накладної CMR 190093 від 10 квітня 2019 року, суд дійшов висновку що твердження Відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару Позивача у зв'язку із розбіжністю у В CMR від 10.04.2019 № 1900934 дати та місця навантаження товару за Контрактом, є неправомірною.
Суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15, №21-127а15, Верховним Судом від 23 січня 2020 року справа №804/4365/16, від 07 квітня 2020 року справа №160/5506/19
Приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані Позивачем до Відповідача документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, а Відповідач - заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200544/1 від 12.04.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2019/00803 від 12.04.2019 є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Львівську митницю ДФС направити висновок про скасування рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200544/1 від 12.04.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2019/00803 від 12.04.2019 до Державного казначейства України із вказівкою про розблокування та повернення Позивачу зарезервованих грошових коштів у розмірі: 34738,51 грн. - за МД № UA209140/2019/131788; 30744 грн. - за МД №UA209140/2019/132741 від 16.04.2019 суд зазначає таке.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК України відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.
Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Згідно з пунктом 1 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18 липня 2017 року N 643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25 жовтня 2019 року N 454) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 р. за N 976/30844 (далі - Порядок № 643) він визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення, при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.
За правилами пунктів 1, 4, 5, 8 Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до структурного підрозділу, що виконує функції з адміністрування митних платежів митниці та підготовки висновку (далі - Підрозділ).
Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням.
Митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - БК України) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 643.
З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи та відсутність документального підтвердження дотримання Позивачем процедури, врегульованої Порядком № 643, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині з огляду на їх передчасність.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як підтверджується матеріалами справи, Позивач сплатив судовий збір у сумі 5 763,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 9811 від 14 червня 2019 року (а.с.3).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 3842,00 грн. (5763-1921).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрекс-Україна» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 40155434) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200544/1 від 12.04.2019.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2019/00803 від 12.04.2019.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрекс-Україна» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 40155434) судовий збір у сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
дата виготовлення повного тексту рішення 19.08.2021
Суддя Панченко Н.Д.