19 серпня 2021 року Справа № 280/1373/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, 16, код ЄДРПОУ 35037364),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 )
визнання протиправною та скасування постанови, -
17 лютого 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 (далі - третя особа 1), ОСОБА_3 (далі - третя особа 2), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:
визнати протиправними дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Дідичук Яни Володимирівни, які полягають:
- у зверненні стягнення на належну ОСОБА_4 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
- у передачі документів на 1/2 частину квартири ОСОБА_4 до ДП «Сетам» для продажу її на електронних торгах.
- у передачі 1/2 частини квартири ОСОБА_4 кредитору та стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП №59342879;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Дідичук Яни Володимирівни про передачу нерухомого майна боржника ОСОБА_4 1/2 частини квартири ОСОБА_4 кредитору та стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП №59342879.
Ухвалою суду від 22.02.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
04.03.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 09.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 18.03.2021.
В судовому засіданні 19.04.2021 клопотання відповідача задоволено, відкладено судове засідання на 21.04.2021.
В судовому засіданні 21.04.2021 оголошено перерву до 19.05.2021.
В судовому засіданні 19.05.2021 оголошено перерву до 29.06.2021.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до рішення апеляційного суду Запорізької області від 26.04.2007 по цивільній справі №22- 321/07 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності по ? частині квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . В провадженні державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Дідичук Я.В. знаходиться виконавче провадження ВП №59342879 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 625650,00 грн. В межах виконавчого провадження ВП №59342879 державним виконавцем було накладено арешт на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 . В січні 2021 року позивачу стало відомо, що ? частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 була передана державним виконавцем стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП №59342879. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки ним порушено порядок продажу з електронних торгів майна, яке перебуває у спільній частковій власності боржника і інших осіб, який передбачений статтею 366 Цивільного кодексу України. Внаслідок вищезазначеного державний виконавець не мала законних підстав вчиняти наступні дії: звертати стягнення на належну ОСОБА_4 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; передавати документи на 1/2 частину квартири ОСОБА_4 до ДП «Сетам» для продажу її на електронних торгах, передавати 1/2 частини квартири ОСОБА_4 кредитору та стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП №59342879, тому прийнята державним виконавцем постанова про передачу нерухомого майна стягувачу ОСОБА_3 є протиправною та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
21.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволені позову, мотивуючи тим, що державним виконавцем здійснено всі заходи передбачені Законом України «Про виконавчу службу» в межах виконавчого провадження ВП №59342879 та жодним чином не порушено права та інтереси позивача щодо його права власності на 1/2 частину квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки всі виконавчі дії здійснювались лише щодо ? частини квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , що належить боржнику ОСОБА_4 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача та третя особи 2 до суду не прибули. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
19.08.2021 представником позивача та третьої особи 1 подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неявку представника відповідача та третьої особи, подане клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09.06.2016 по справі №333/7663/15-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми позики відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13.10.2016 у справі №333/7663/15-ц, яке набрало законної сили 13.10.2016, рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09.06.2016 у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, заявлені у справі вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 несплачені кошти за договором позики у розмірі - 625650 грн, стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі - 6882 грн. 15 коп.
На виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13.10.2016 у справі №333/7663/15-ц 29.11.2016 ОСОБА_3 виданий виконавчий лист.
12.06.2019 ОСОБА_3 звернулася до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення, надавши виконавчий лист, виданий 13.10.2016 Комунарським районним судом м.Запоріжжя по справі №333/7663/15-ц.
Постановою старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Копач Я.М. від 13.06.2019 відкрито виконавче провадження №59342879 з приводу примусового виконання виконавчого листа, виданого 13.10.2016 Комунарським районним судом м.Запоріжжя по справі №333/7663/15-ц.
30.08.2020 старшим державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_4 , а саме 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4
15.01.2021 старшим державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, якою постановлено передати стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом: виконавчий лист №333/7663/15-ц, виданий 29.11.2016 Комунарським районним судом м.Запоріжжя наступне майно: 1/2 частину трикімнатної квартири, загальною площею 63,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , на загальну суму: 280707,00 грн.
Також, 15.01.2021 старшим державним виконавцем, керуючись частиною дев'ятою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» винесено Акт про передачу вищезазначеного майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Позивач, який не є учасником виконавчого провадження, не погоджується з діями відповідача, якими порушено порядок продажу з електронних торгів майна, яке перебуває у спільній частковій власності боржника і інших осіб, який передбачений статтею 366 Цивільного кодексу України та вважає прийняту державним виконавцем постанову про передачу нерухомого майна стягувачу ОСОБА_3 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Згідно з вимогами частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-1/2II.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1404-1/2II).
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої).
Відповідно до Закону №1404-V1II рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що позивач не є стороною виконавчого провадження №59342879 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 13.10.2016 Комунарським районним судом м.Запоріжжя по справі №333/7663/ 15-ц. Подаючи до суду позов, ОСОБА_1 заявив про порушене право, як співвласника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , на 1/2 частину якої державним виконавцем було накладено арешт та передано стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу в рамках вказаного виконавчого провадження.
Натомість становище, в якому опинився ОСОБА_1 , як співвласник квартири, характер установлених спірних правовідносин, суб'єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень державного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов'язаних з оскарженням дій суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний висновок щодо юрисдикційності спору у подібних правовідносинах, було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №826/14603/17 (провадження №11-514апп19).
В обґрунтування позову позивач посилається лише на порушення відповідачем статті 366 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 366 Цивільного кодексу України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор мас право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника. з проведенням відповідного перерахунку.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.01.2020 у справі №367/6231/16-ц (провадження №14-529цс19), в якій зазначено наступне.
«Щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Предметом спору у цій справі, зокрема, є оскарження електронних торгів у виконавчому провадженні шляхом примусового продажу арештованого майна.
У постанові від 10.07.2019 у справі №822/1154/16 (адміністративне провадження №К/9901/8843/18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Лише після виділення в натурі частки боржника з майна, яке перебуває у спільній частковій власності, виникає право передавати майно на реалізацію та згодом приймати рішення про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу».
Натомість у постанові від 21.02.2018 у справі №686/25616/13-ц (провадження №61-371св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював інший правовий висновок у контексті оскарження результатів прилюдних торгів з реалізації майна боржника, яке не було виділене в натурі: «За змістом статті 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Відповідно до положень частини другої статі 366 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку. Аналіз наведених норм у сукупності свідчить про те, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, на неї кредитором може бути звернуте стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів, а тому результати прилюдних торгів у справі не можуть бути визнані недійсними у зв'язку з тим, що 2/3 частки домоволодіння боржника не виділено в натурі».
Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України (далі - Цивільного кодексу України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб'єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об'єкта права власності відносно зазначеної множинності суб'єктів такого права.
Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України частка у праві спільної власності є об'єктом цивільних прав.
Так, частиною першою статті 356 Цивільного кодексу України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.
Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
За змістом статті 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень частини другої статі 366 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор мас право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, №28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28.10.1999). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA. №76943/11. § 123, ССПЛ, від 29.11.2016). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, №20166/92, § 36. ЄСГІЛ, від 22.11.1995).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою етап і 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.
Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі №822/1154/16 (провадження №К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.»
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26.04.2007 по справі №22/321/07 належить право власності на 1/2 частину квартири кожному, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Посилання позивача на те, що до передання державним виконавцем до ДП «Сетам» документів щодо продажу на електронних торгах 1/2 частини квартири, належної боржнику ОСОБА_4 кредитор та стягувач ОСОБА_3 зобов'язана була подати до суду та виділити в натурі 1/2 частку квартири боржника, судом до уваги не беруться, оскільки відповідно до вищезазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.01.2020 у справі №367/6231/16-ц (провадження №14-529цс19), частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій та рішень.
Натомість, позивачем не доведено та не надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Виходячи з меж заявлених вимог та заперечень, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14. 73-78. 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, 16, код ЄДРПОУ 35037364), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.08.2021.
Суддя М.С. Лазаренко