19 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/1329/21
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Єфіменко О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання незаконними та скасування рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України №UА100000/2021/300001/1 від 13.01.2021 про коригування митної вартості товарів;
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови №UА100530/2021/00007.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що його уповноваженою особою придбано у суб'єкта господарювання за законодавством Федеративної Республіки Німеччина вживаний автомобіль та у січні 2021 року ввезено даний автомобіль на митну територію України. Митну вартість автомобіля визначено за основним методом - ціною договору, однак митний орган відкоригував таку вартість із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з посиланням на виявлені розбіжності у поданих для митного оформлення документах. На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості автомобіля є необґрунтованим, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 59-64/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що під час митного оформлення виявлені розбіжності у наданих позивачем документах щодо визначення митної вартості. На вимогу митного органу додатково надано копію митної декларації країни відправлення та документ, зазначений декларантом, як такий, що підтверджує оплату - витяг з телефону щодо виписки з картки для виплат про поповнення картки валютою Євро та про зняття такої валюти, що не є належними доказами. Вважає, що дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи, а тому підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товару та відповідно картки відмови відсутні.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 відкрите провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.03.2021.
02.03.2021 підготовче судове засідання було відкладене на 01.04.2021 у зв'язку з неявкою представника позивача та клопотанням представника відповідача.
01.04.2021 надійшла заява представника позивача провести підготовче засідання за його відсутності, а так як представник відповідача теж не з'явився до суду то розгляд справи було відкладено на 27.04.2021.
27.04.2021 надійшла заява представника позивача провести підготовче засідання за його відсутності, тому суд ухвалою (а.с. 103-104) закрив підготовче засідання та перейшов до розгляду справи по суті та призначив судове засідання на 27.05.2021.
27.05.2021 представник позивача надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов.
Суд ухвалою, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 27.05.2021, постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
У зв'язку з перебуванням судді Єфіменко О.В. у щорічній відпустці відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду: № 01-35-В від 27.05.2021 (у період з 14.06.2021 до 29.06.2021) та № 01-45В від 30.06.2021 (у період з 12.07.2021 по 26.07.2021), розгляд справи було відкладено.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
12.01.2021 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир-Центральний» Київської митниці Держмитслужби подано митну декларацію №UA100530/2021/300763 з метою митного оформлення в режимі імпорт товару «автобус: марка - KUTSENITS, модель - Т5 СІТУ IV, бувший у використанні, об'єм двигуна - 3189 см3, календарний рік виготовлення - 2009».
Митну вартість товару визначено декларантом самостійно за основним методом на рівні 5950,00 євро.
До митної декларації долучені такі документи:
- рахунок-фактура (інвойс) № 525-2020 від 23.12.2020;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № VI178774 від 01.02.2010;
- акт митного огляду №UA205020/2021/100003 від 02.01.2021, складений у зоні діяльності Волинської митниці Держмитслужби;
- довідка про транспортні витрати від 22.07.2020;
- довіреність № НОР023903 від 10.07.2020;
- рахунок-фактура (інвойс) № 525-2020 від 23.12.2020;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 01.02.2010.
Як зазначає відповідач - за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Так, за інформацією, розміщеною на сайті продавця товару TriNufa Shelde-Lahn-Str.6 за пocилaнням: www.autoline-ge.com/-/prodazha/gorodskie-avtobusy/VOLKSWAGEN-T5-Citv-Kutsenits, ціна на даний транспортний засіб значно перевищує фактурну ціну оцінюваного Автобусу та становить 9800 ЄВРО, з ПДВ 11360 ЄВРО. На вимогу митного органу декларантом додатково надано копію митної декларації країни відправлення та документ, зазначений декларантом, як такий, що підтверджує оплату товару (від 23.12.2020 б/н). Проте фактично декларантом надано витяг з телефону щодо виписки з картки для виплат про поповнення картки валютою ЄВРО та про зняття такої валюти. Водночас суми коштів не підтверджують сплату саме 580 ЄВРО та за що і кому було виплачено. Відмічає, що позивачем надано до митного оформлення рахунок 525-2020 від фірми TriNufa, яка згідно з інтернет ресурсом є туристичною фірмою, на своє ім'я, де вартість товару складає 5800 ЄВРО, та підпис продавця у рахунку відсутній.
Враховуючи наведене вище, відповідачем відмовлено в прийнятті митної декларації та митному оформленні карткою відмови № UA100530/2021/00007 (а.с.87) та прийнято рішення про коригування митної вартості №UА100000/2021/300001/1 від 13.01.2021 (а.с. 85). Як зазначено в цьому рішенні методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України (далі - МК України), яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами вартості схожого транспортного засобу за МД від 11.12.2019 №UA204020/2019/400501 - автобус, який був у використанні, марка - KUTSENITS, модель Т5 СІТУ IV. Робочий об'єм циліндрів: 2143 см3. Кількість місць, включаючи місце водія: 16. Календарний рік виготовлення: 2013, потужність двигуна - 120 кВт., і становить - 8900 Євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. При цьому зроблені коригування, а саме рік виготовлення, компенсує технічні характеристики оцінюваного транспортного засобу.
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №UA100530/2021/300947 від 13.01.2021 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України (а.с.88). Сума фінансових гарантій - 33806,06 грн.
Позивач, вважаючи спірні рішення про відмову у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При цьому, п.23 ч.1 ст. 4 МК України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 МК України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Як передбачено положеннями ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.8 ст.257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 МК України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.
Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 МК України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до приписів ч.3 ст.53 МК України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, положеннями ч.4 ст.53 МК України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 МК України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Отже, виходячи з положень ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч.4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд зазначає, що приписами ч.3 ст.54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).
Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 МК України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що відсутність належних документів щодо вартості товару є підставою для коригування митної вартості товару.
Як вказує представник відповідача у відзиві за наданим рахунком на транспортний засіб № 525-2020 від 23.12.2020 на суму 5800 Євро набуто право власності на товар (транспортний засіб) (а.с.9) і декларанту запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В матеріалах справи є квитанція (а.с.19) про сплату 5000 Євро ОСОБА_1 за KUTSENITS, модель - Т5 СІТУ IV, проте, на думку суду, ця копія квитанції не може бути належним доказом у справі так як не містить жодних реквізитів кому сплачено ці кошти. З платіжного доручення (а.с.21-22) видно, що позивачем сплачено 800 Євро 23.12.2020 на рахунок ТріНуфа за покупку автомобіля.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 8 статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Проте декларант не скористався своїм правом на доведення заявленої декларантом митної вартості.
Таким чином відомості про митну вартість товару визначено декларантом самостійно за основним методом товарів не базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що позбавило митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на купівлю транспортного засобу. Надані під час консультацій документи не усунули розбіжності. Стосовно застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України позивачем, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 2-8 вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що документи, які підтверджують митну вартість товару, визначену декларантом самостійно за основним методом придбаного позивачем транспортного засобу, на думку суду, не є належними для підтвердження такої вартості.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами правомірність своїх позовних вимог, натомість відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог - судовий збір, сплачений позивачем, у даній адміністративній справі відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовується позивачу.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Київської митниці Державної митної служби України (Бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ 124, 03124. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43337359) про визнання незаконними та скасування рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Рішення суду складено у повному обсязі: 19.08.2021