18 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/15906/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладене в листі від 27.07.2020, про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 26.05.2020 призначення та виплату їй пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням у пільговий трудовий стаж періодів роботи з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів в ПрАТ «Екотекстиль» та з 15.05.1999 по день звернення на посаді ткача четвертого розряду дільниці у ТОВ «Грайф Флексіблс Україна».
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що має достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах стаж роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. У зв'язку з чим, 26 травня 2020 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надала усі необхідні документи, які підтверджують стаж роботи за Списком №2. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області їй було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутність необхідного пільгового стажу через не зарахування до вказаного стажу періодів її роботи з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів в ПрАТ «Екотекстиль» та з 15.05.1999 по день звернення за призначенням пенсії на посаді ткача четвертого розряду дільниці у ТОВ «Грайф Флексіблс Україна». Позивач вважає таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправним, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою від 22 вересня 2020 року відкрито провадження у справі №240/15906/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
21 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечувало проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Списків, затверджених Кабінетом міністрів України, на підставі записів у трудових книжках працівників. У зв'язку з тим, що у трудових книжках відсутні відомості про роботу упродовж повного робочого дня, не зазначається характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їхні номери, додатково подається уточнююча довідка, що передбачено пунктом 20 Постанови №637. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професію або посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їхні номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано довідку. Таким чином, період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство наданням уточнюючої довідки. При цьому, згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, під час визначення права на пенсію застосовуються Списки, що були чинними в період роботи особи. Крім того, пунктом 7 вищезазначеного Порядку передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що за наслідками розгляду поданих ОСОБА_1 документів було прийнято рішення про не зарахування до пільгового стажу періодів її роботи з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів на ПрАТ «Екотекстиль» та з 15.05.1999 по день звернення за призначенням пенсії на посаді ткача четвертого розряду ткацької дільниці у ТОВ «Грайф Флексіблс Україна», оскільки:
- видана ПАТ «Екотекстиль» довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.05.2020 №28 за період з 17.02.1989 по 10.01.1990 містить посилання на Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, а не на Списки, що були чинними в період роботи, а саме Списки, затверджені Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173;
- видана ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.03.2020 №12 за період роботи з 15.05.1999 по 24.03.2020 не містить інформацію про ритмічність роботи в даному підприємстві.
З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що за відсутності необхідного пільгового стажу за Списком №2, дії управління щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідають вимогам діючого законодавства у сфері пенсійного забезпечення.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст.257,262 КАС України.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 03 червня 2020 року, яким відмовило їй у призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.
Зокрема, за наслідками поданих позивачем документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області встановило, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 04 місяці 21 день. Натомість з приводу стажу роботи на пільгових умовах, управління дійшло висновку, що такий стаж позивачем відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не підтверджений.
При цьому, висновок про не підтвердження необхідного пільгового стажу роботи був зроблений відповідачем через те, що уточнююча довідка ПАТ «Екотекстиль» від 20.05.2020 №28 за період з 17.02.1989 по 10.01.1990 містить посилання на Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, а не на Списки, що були чинними в період роботи, а саме Списки, затверджені Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, що є порушення вимог пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383. Натомість уточнююча довідка ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» від 24.03.2020 №12 за період роботи з 15.05.1999 по дату звернення позивача за призначенням пенсії, в порушення вимог пункту 7 Порядку застосування Списків № 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, не містить інформацію про ритмічність роботи в даному підприємстві.
Про відмову у призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 листом від 27.07.2020 №0600-0329-8/36182 (а.с.8-10).
Крім того, у вказаному листі відповідач також зазначив, що в разі звернення ОСОБА_1 із заявою та необхідними документами при досягнення 55 річного віку, питання щодо призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" буде розглянуто (а.с.8-10).
Вважаючи рішення про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Таким чином, пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов'язкових умов:
- зайнятість особи повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- наявність атестації робочого місця;
- досягнення особою 55 річного віку;
- наявність у особи загального страхового стажу не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;
- наявність у особи стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.
Відтак, наявність визначеного в пункті 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 10 років (для жінок) є обов'язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Порядок застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
При цьому, у пункті 4 Порядку № 383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова від 01.08.92 № 442 набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на данному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
З аналізу зазначених норми Порядку № 383 вбачається, що до 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи. Натомість, після 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Комплексний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України №1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. При цьому, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 визначається органом, що призначає пенсію на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці такої особи та у виписці із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці. Натомість надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Дослідивши під час розгляду справи трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 13.07.1987 (а.с.11-13) суд встановив, що в ній містяться записи №6 та 7 про те, що в період з 17.02.1989 по 11.01.1990 позивач працювала формувальником трикотажний виробів на Житомирській панчішній фабриці «Комсомолка», правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Екотекстиль», а також запис №16 про те, що з 15.05.1999 по даний час позивач працює ткачем в ТОВ СП «Житомир-Полісакс», правноступником якого є ТОВ «Грайф Флексіблс Україна».
Однак, записи, які б підтверджували відповідні умов праці позивача за час виконання нею роботи з 17.02.1989 по 11.01.1990 на посаді формувальника трикотажний виробів та з 15.05.1999 на посаді ткача та відповідно визначали б її право на зарахування вказаних періодів роботи до спеціального стажу за Списком №2, в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
На виконання вимог пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження пільгового характеру роботи у вказані періоди, як стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії додала уточнюючі довідки, передбачені пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, а саме: довідку від 20.05.2020 №28, видану ПАТ «Екотекстиль», для підтвердження пільгового стажу на вказаному підприємстві в період з 17.02.1989 по 10.01.1990, а також довідку від 24.03.2020 №12, видану ТОВ «Грайф Флексіблс Україна», для довідка пільгового стажу роботи на вказаному підприємстві з 15.05.1999 по дату звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за наслідками розгляду зазначених уточнених довідок дійшло висновку, що вони не підтверджуються пільговий характер роботи ОСОБА_1 в період з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів та з 15.05.1999 по дату звернення за призначенням пенсії на посаді ткача, як роботи за Списком №2, яка дає право на призначення пільгової пенсії за вислугу років.
Підставою для не зарахування періоду роботи позивача з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів у Житомирській панчішній фабриці «Комсомолка» стало те, що надана правонаступником ПАТ «Екотекстиль» уточнююча довідка від 20.05.2020 №28 (а.с.52) містить посилання на Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, а не на Списки, що були чинними у вказаний період роботи, а саме Списки, затверджені Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Перевіривши правомірність дій відповідача щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів у Житомирській панчішній фабриці «Комсомолка» до її пільгового страхового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.
В спірний період роботи позивача з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів у Житомирській панчішній фабриці «Комсомолка» Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, був затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.
Однак, посада формувальника трикотажний виробів в Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, була відсутня. Відсутня вказана посада також і у Списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10.
Вперше посада формувальника трикотажний виробів була включена до посад, зайнятість на якій дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в Списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, а саме розділ ХХ «Легка промисловість» підрозділ 1 «Тестильна промисловість» код 2210200а-19373 - «Формувальники трикотажних виробів, формувальниці (формувальники) - зайняті формуванням панчішно-шкарпеткових і рукавичних виробів».
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Зміст вищезазначеної норми свідчить, що за загальним правилом для визначення чи підлягає певний період роботи особи зарахування до пільгового страхового стажу за Списком №2 застосовуються списки, що були чинні в такий період.
Однак, пункт 3 Порядку №383 передбачає також і виключення із вказаного правила, відповідно до якого період роботи на відповідних посадах або за професіями зараховується до пільгового стажу незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці - за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці - після 21.08.92.
Позивач працювала на посаді формувальника трикотажний виробів у Житомирській панчішній фабриці «Комсомолка» в період з 17.02.1989 по 10.01.1990, тобто до 21.08.1992.
Відтак, з огляду на положення пункту 3 Порядку №383, вказаний період її роботи з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажний виробів у Житомирській панчішній фабриці «Комсомолка» підлягав би зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №2, незалежно від того, що вказана посада вперше внесена до Списку №2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, за умови підтвердження документами відповідних (шкідливих та важких) умов праці у вказаний період.
Разом з тим, жодного документу, який підтверджував би шкідливі чи важкі умови праці ОСОБА_1 в період її роботи з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів у Житомирській панчішній фабриці «Комсомолка», матеріали справи не містять.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування періоду роботи позивача з 17.02.1989 по 10.01.1990 на посаді формувальника трикотажних виробів у Житомирській панчішній фабриці «Комсомолка» до стажу за Списком №2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
З приводу наявних у матеріалах справи наказу АТ «Україна» від 04.05.1994 №29 а «Про результати атестації робочих місць умовам праці» (а.с.53) та висновку Головного управління праці та соціального захисту населення від 25.01.2010 №10-12 про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці на Житомирській панчішній фабриці АТ «Україна» (а.с.54-56) суд зазначає, що вони стосуються атестації умов праці на посадах, відмінних від тієї, на якій в період з 17.02.1989 по 10.01.1990 працювала ОСОБА_1 , а тому при вирішення спірних правовідносин суд не бере вказані докази до уваги.
Надаючи правову оцінку діям Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 15.05.1999 по дату звернення за призначенням пенсії на посаді ткача в ТОВ СП «Житомир-Полісакс», правноступником якого є ТОВ «Грайф Флексіблс Україна», суд зазначає наступне.
Підставою для не зарахування відповідачем вказаного періоду до пільгового стажу роботи позивача стало те, що надана для його підтвердження уточнююча довідка ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» від 24.03.2020 №12 (а.с.31) не містила інформацію про ритмічність роботи в даному підприємстві.
Так, відповідно до пункту 7 Порядку № 383, у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Таким чином, вимоги пункту 7 Порядку № 383, щодо підрахунку пільгового стажу стосуються саме підприємств з неритмічною роботою.
При цьому, суд зазначає, що ритмічність виробництва на підприємстві є економічним аналізом діяльності цього суб'єкту господарювання.
Однак, в матеріалах даної справи не міститься доказів, які б свідчили, що позивач працювала на підприємстві з неритмічною роботою.
Більш того, довідка ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» від 24.03.2020 №12 в графі додаткові відомості містить інформацію наступного змісту: «Підприємство працює постійно без спаду у виробництві», яка, на переконання суду, і є відомостями про ритмічний (постійний) характер роботи вказаного підприємства (а.с.31).
Крім того, про ритмічний, в повному обсязі та без зупинок з 03.05.1995, характер роботи ТОВ СП «Житомир-Полісакс», правонаступником якого є ТОВ «Грайф Флексіблс Україна», свідчить також наявна у матеріалах справи довідка від 17.08.2020 №28 (а.с.42).
Застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, періоду її роботи з 15.05.1999 по 26.05.2020 (дата звернення за призначенням пенсії) на посаді ткача четвертого розряду ткацької дільниці у ТОВ «Грайф Флексіблс Україна».
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 26.05.2020 пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (в редакції чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії) пенсія за віком на пільгових умовах пенсія призначається робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
Аналогічні норми також були передбачені пунктом "є" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII).
Таким чином, згідно пункту 6 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV та пункту "є" статті 13 Закону №1788-XII (в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII), робітниці текстильного виробництва отримують право на призначення пільгової пенсії у випадку одночасної наявності таких умов:
1) зайнятість на верстатах і машинах за списком виробництв і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
2) наявність стажу роботи на верстатах і машинах за списком виробництв і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не менше 20 років;
3) досягнення 55 річного віку (для осіб 1970 року народження і молодших).
Як вже було встановлено судом під час розгляду справи, що в період з 15.05.1999 по 26.05.2020 (дату звернення за призначенням пенсії) ОСОБА_1 працювала ткачем ткацької дільниці в ТОВ «Грайф Флексіблс Україна», тобто на посаді, передбаченій Списком текстильних виробництв і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583.
Стаж роботи ОСОБА_1 за період з 15.05.1999 по 26.05.2020 на вищезазначеній посаді становить 21 рік 9 днів, що є достатнім для призначення їй пенсії відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.
Водночас, на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії (26.05.2020), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося лише 50 років.
Разом з тим, з даного приводу суд зазначає, що пунктом "є" статті 13 Закону №1788-XII (в редакції, що діяла до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.
01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким статтю 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" викладено в новій редакції.
Пункт "є" статті 13 Закону №1788-XII після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачав, що право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.
З наведеного вбачається, що пункт "є" статті 13 Закону №1788-XII (після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) в якості однієї з обов'язкових умов для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах визначав досягнення такою особою 55 річного віку.
Однак, 23 січня 2020 року Конституційний Суд України прийняв Рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), яким статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справа №1-5/2018(746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років»,
Отже, з 23 січня 2020 року - з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), для робітниць текстильного виробництва, які до 01 квітня 2015 року працювали на верстатах і машинах за Списком текстильних виробництв і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583, діють положення пункту "є" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, чинними залишилися й відповідні положення пункту 6 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.
Відтак, починаючи з 23.01.2020 діють два нормативно-правові акти, котрі одночасно але по різному регламентують умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах передбачених Списком текстильних виробництв і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583, а саме:
-пункт "є" статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.
-пункт 6 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VІІІ), який передбачає, що пенсія за віком на пільгових умовах пенсія призначається робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.
Таким чином, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який надає особі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту "є" статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ) цей показник становить 50 років, а згідно з пунктом 6 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV(у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ) - 55 років.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин при вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує такий принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
Тобто, в даній справі при вирішенні спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні буде найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "є" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком, на пільгових умовах , незалежно від місця останньої роботи, мають робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.
З огляду на зазначене та враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на підставі пункту "є" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вона досягла 50 років та має понад 20 років стажу на посаді за Списком текстильних виробництв і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03 червня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.
Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
В ході розгляду справи судом було встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами право ОСОБА_1 на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "є" статті 13 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії 26 травня 2020 року.
Відтак, зважаючи на положення пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також беручи до уваги дату звернення позивача за призначенням пенсії, суд, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 26 травня 2020 року (дати її звернення з відповідною заявою про призначення пенсії) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "є" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ).
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією від 11.09.2020 №96430, наявною у матеріалах справи.
Відтак, з огляду на положення ч. 3 ст. 139 КАС України та беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в розмірі 420,40 гривень.
Керуючись статями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03 червня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583, період роботи ОСОБА_1 з 15.05.1999 по 26.05.2020 на посаді ткача четвертого розряду ткацької дільниці у ТОВ «Грайф Флексіблс Україна».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 26 травня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "є" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін на підставі Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович