Провадження № 22-ц/803/117/21 Справа № 203/3129/18 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
11 серпня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-
В вересні 2018 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
В обґрунтування вищезазначеного позову ОСОБА_1 посилалась на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, що розташована поверхом вище над її квартирою. В травні 2018 року відповідач здійснював ремонтно-будівельні роботи по переплануванню квартири АДРЕСА_2 , внаслідок чого в належній їй квартирі були пошкоджені підвісна стеля « ІНФОРМАЦІЯ_1 », обрешітка, стався частковий обвал стелі в туалеті, локальний обвал обробного покриття стелі по периметру квартири, на стелі і в місцях прилягання стін до стелі виникли тріщини та прогинання, технічний стан перекриття між першим та другими поверхами над квартирою став аварійним. А тому, посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 112975 грн. та моральну шкоду в сумі 35000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., витрати на правову допомогу в сумі 7408 грн. 40 коп., а всього стягнути 13113 грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, що розташована поверхом вище над квартирою позивачки.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що в травні 2018 року відповідачем в належній йому квартирі АДРЕСА_2 розпочались ремонтно-будівельні роботи, під час яких здійснювалось розбирання міжкімнатної перегородки та покриття підлоги.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок проведення відповідачем зазначених робіт, в належній їй квартирі були пошкоджені підвісна стеля « ІНФОРМАЦІЯ_1 », обрешітка, стався частковий обвал стелі в туалеті, локальний обвал обробного покриття стелі по периметру квартири, на стелі і в місцях прилягання стін до стелі виникли тріщини та прогинання, технічний стан перекриття між першим та другими поверхами над квартирою став аварійним.
Згідно ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч.1 ст.190 ЖК України підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту заподіяння матеріальних збитків та їх розміру, позивачкою було надано, окрім іншого, технічний звіт за результатами обстеження багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 ), складений експертом ОСОБА_3 .
Згідно долученого до звіту кваліфікаційного сертифікату, серії АЕ №003459 вбачається, що останній виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України експерту Хіль А.М., як особі, що пройшла професійну атестацію та відповідає кваліфікаційним вимогам у сфері діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.
Відповідно до вказаного технічного звіту останній розроблено на підставі звернення власника квартир АДРЕСА_6 до органів місцевого самоврядування та контролю за будівництвом.
Проте, будь-яких доказів, що експерт в порядку, передбаченому Законом України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» або в іншому передбаченому законом порядку був уповноважений відповідними органами на проведення обстеження та складання звіту, або уповноважений позивачкою чи відповідачем на підставі відповідного замовлення (договору) на обстеження належних їм квартир, до позовної заяви не надано.
Також відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 , складений на підставі договору між ПП «Експертна Група Класика» та позивачкою ОСОБА_1 вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого квартирі АДРЕСА_6 внаслідок проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_7 , станом на 27.08.2018 року, визначена в розмірі 112975 грн. (а.с. 58-79 т.1).
Разом з тим, долучені до звіту додатки містять локальний кошторис та договірна ціна на будівництво кв. АДРЕСА_1 , що здійснюється в 2018 році, містять розрахунки щодо вартості будівельних робіт, однак не містять детальних розрахунків вартості необхідних для проведення відновлювальних робіт матеріалів (а.с. 80-84 т.1).
Крім того, вказаний звіт не містить посилань на те, які саме пошкодження квартири АДРЕСА_6 було виявлено суб'єктом оціночної діяльності під час обстеження вказаної квартири, в яких приміщеннях їх виявлено, їх об'єм, локалізацію.
Отже, вказаний звіт не може бути належним та достатнім доказом щодо визначення розміру завданої позивачці матеріальної шкоди, оскільки висновки вказаного звіту щодо розміру матеріального збитку є необґрунтованими.
Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б визначали характер, об'єм та локалізацію наявних в квартирі АДРЕСА_6 пошкоджень, що виникли внаслідок проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2 , а також обгрунтованих висновків щодо розміру матеріальних збитків, завданих позивачці, як власнику квартири АДРЕСА_6 , позивачем не надано.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 112975 грн., оскільки вони є недоведеними належними, достатніми та допустимими доказами.
Між тим, пошкодження в приміщеннях квартири АДРЕСА_6 виникли саме після початку відповідачем ремонтних робіт в розташованій поверхом вище над квартирою позивачки квартирі АДРЕСА_2 .
Під час проведення робіт в квартирі АДРЕСА_2 здійснювалось розбирання міжкімнатної перегородки та покриття підлоги, влаштування нового покриття підлоги (залиття шаром бетону).
Висновками звіту про проведення технічного огляду квартири АДРЕСА_7 , складеного експертом Інституту проектування та будівельних експертиз ОСОБА_5 визначено, що влаштування конструкцій нового покриття підлоги по існуючим балкам між першим та другим поверхами необхідно виконати згідно проекту, який розроблений сертифікованим спеціалістом, та перевірити розрахунком несучу здатність існуючих балок перекриття.
Поряд з цим, доказів, що такий проект замовлявся відповідачем, було розроблено сертифікованими спеціалістами з наданням позитивних висновків щодо можливості облаштування підлоги стороною відповідача не надано.
Вказане свідчить, що облаштування підлоги та залиття шаром бетону під час проведення ремонтних робіт, було проведено відповідачем без наявності необхідних висновків спеціалістів, без врахування несучої здатність існуючих балок перекриття в будинку, який зведений ще в 1900-1910 роках.
Будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що відповідні пошкодження виникли з інших причин, а не внаслідок проведених ремонтних робіт в належній йому квартирі, відповідачем не надано.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.
Отже, внаслідок пошкодження квартири ОСОБА_1 під час проведення відповідачем ремонтних робіт в належній йому квартирі, останній було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження належного їй майна, погіршення його стану; необхідності витрачати додатковий час, зусилля та нести незаплановані матеріальні витрати для відновлення порушених прав, відшкодування завданих збитків.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги надані позивачем звіти про оцінку матеріальної шкоди, які є відповідно до вимог процесуального законодавства належними доказами та містять інформацію щодо розміру заподіяної позивачці матеріальної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки місцевого суду є достатньо аргументованими, а доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова