Провадження № 11-кп/803/2454/21 Справа № 212/424/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (приймає участь в режимі
відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінальних проваджень №12019040730002414, №12019040760001309 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 вересня 2021 року включно,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, а саме, домашній арешт чи особисте зобов'язання.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою його захисник був у відпустці, а тому судом йому був призначений інший захисник, який не володіє відомостями у цьому кримінальному провадженні.
Зазначає, що в клопотанні прокурора не обгрунтовано заявлені ним ризики.
Стверджує, що, будучи під домашнім арештом, він не порушував застосований до нього запобіжний захід, що підтверджується довідками з поліції.
Вказує на те, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою не відповідає вимогам ст.184 КПК України, окрім того, судом було проігноровано його клопотання про надання йому та його захиснику матеріалів, якими обгрунтовується клопотання прокурора, та копії технічного запису судового засідання від 22.07.2021 року.
Зазначає, що посилання суду на те, що він у 2019 року вчинив злочин, а тому може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення є безпідставним, оскільки його винуватість у вказаному кримінальному правопорушенні не доведено.
Також вказує на те, що він перебуває під вартою вже 1 рік 9 місяців, та за цей час суд не допитав потерпілих та свідка.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року ОСОБА_6 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 вересня 2021 року включно.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, раніше судимий за корисливі злочини, в тому числі і за розбій, офіційно не працює, а тому обвинувачений може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення. Крім того, зважаючи на тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому, ОСОБА_6 може переховуватись від суду, чим допустити настання ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Від захисника ОСОБА_7 та прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність захисника та прокурора, проти чого не заперечував обвинувачений.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт №12019040760001309 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді від 28.10.2019 року до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 22.07.2021 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, а також те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, офіційно не працює, а тому судом обгрунтовано обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ “Ілійков проти Болгарії”, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризику переховування або повторного вчинення злочинів.
Також, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням та погрозою застосування насильства, а тому, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суддя також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Доводи обвинуваченого про те, що на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою його захисник був у відпустці, а тому судом йому був призначений інший захисник, який не володіє відомостями у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає необгрунтованими, адже судом першої інстанції було встановлено, що захисник ОСОБА_7 , який діє на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в судове засідання 22.07.2021 року не з'явився, оскільки перебуває в щорічній відпустці за межами міста, а обвинувачений ОСОБА_6 заперечував розглядати справу за відсутності свого захисника, а тому, з урахуванням надання прокурором клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд обгрунтовано, відповідно до вимог, передбачених ч.1 ст.53 КПК України, призначив ОСОБА_6 захисника для проведення окремої процесуальної дії.
Посилання обвинуваченого на те, що в клопотанні прокурора не обгрунтовано заявлені ним ризики та воно не відповідає вимогам ст.184 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 відповідає вимогам ч.3 ст.199 КПК України, оскільки в ньому, в тому числі, зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися.
Твердження обвинуваченого про те, що, будучи під домашнім арештом, він не порушував застосований до нього запобіжний захід, що підтверджується довідками з поліції, - не може бути взято до уваги, оскільки судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2018 року ОСОБА_6 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, однак кримінальні правопорушення, в яких ОСОБА_6 обвинувачується у цьому кримінальному провадженні були вчиненні в серпні-жовтні 2019 року, тобто після звільнення обвинуваченого з-під варти.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом було проігноровано його клопотання про надання йому та його захиснику матеріалів, якими обгрунтовується клопотання прокурора, та копії технічного запису судового засідання від 22.07.2021 року, є безпідставними, оскільки надання копії технічного запису судового засідання можливе після його закінчення, а щодо підтвердження обгрунтованості клопотання, то прокурор в судовому засіданні оголосив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , із зазначенням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та обгрунтуванням їх наявності, суд першої інстанції належним чином дослідив викладені в клопотанні обставини, дані щодо особи ОСОБА_6 , його місця проживання, а також надані раніше стороною захисту довідку з поліції щодо відсутності порушень з боку ОСОБА_6 під час його перебування під домашнім арештом, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2018 року.
Посилання обвинуваченого на те, що суддя мотивував ухвалу тим, що він у 2019 року вчинив злочин, а тому може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення є безпідставним, оскільки його винуватість у вказаному кримінальному правопорушенні не доведено, не може бути взято до уваги, так як з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово судимий, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Твердження обвинуваченого про те, що він вже 1 рік 9 місяців перебуває під вартою не є підставою для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу або скасування запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, встановлено наявність ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4