Ухвала
16 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 761/1728/21
провадження № 61-13401cк21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за фактично сплачені комунальні послуги,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за фактично сплачені комунальні послуги.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за фактично сплачені комунальні послуги в розмірі 37 060,37 грн та судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року скасовано і ухвалив нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за фактично сплачені комунальні послуги. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
09 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі № 761/1728/21 становить 37 060,37 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 761/1728/21 є малозначною у силу вимог закону.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме обов'язку непроживаючого співвласника компенсувати іншому співвласнику частину виконаного ним солідарного обов'язку. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за фактично сплачені комунальні послуги
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук