19 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/406/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021
у справі
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.04.2021 у справі № 925/406/21 разом з доданими до неї матеріалами повернути без розгляду.
30.07.2021 ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу від 30.07.2021 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 925/406/21, в якій скаржник просить суд скасувати вищевказане судове рішення, а справу передати до суду для продовження розгляду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/406/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.08.2021.
Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України визначено серед основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України, зокрема, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.04.2021 у справі № 925/406/21, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 06.07.2021 зазначив, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та надано останньому десятиденний строк для усунення недоліків, зокрема, надання доказів сплати судового збору.
На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 повідомив суду апеляційної інстанції, що через скрутне фінансове становище сплатити судовий збір у розмірі 2379 грн він зможе до 8 серпня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наведених положень закону, зазначила, що суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з урахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.
У зв'язку з цим сама лише обставина відсутності фінансової можливості сплатити судовий збір не може вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Разом з тим Північним апеляційним господарським судом встановлено, що в обґрунтування викладених обставин щодо фінансового становища заявник не надаєвжодних доказів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, у тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати недоліки.
Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки заявником апеляційної скарги не надано належних доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (частина 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки заявник не усунув недоліків апеляційної скарги у строк визначений апеляційним господарським судом, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню без розгляду.
З врахуванням викладеного та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, зокрема, щодо не усунення недоліків апеляційної скарги у строк визначений апеляційним господарським судом та неподання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правомірного висновку про повернення вказаної апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відсутні підстави вважати, що касаційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 925/406/21 на підставі частини 2 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/406/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у даній справі.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.Г. Пєсков
Н.Г. Ткаченко