Справа № 645/6476/20
Провадження № 2/645/511/21
04 серпня 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ульяніч І.В.
секретар судового засідання - Савченко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до Харківської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про припинення права власності, який надалі уточнили та в уточнених позовних вимогах просять суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/9 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/18 частині кожній. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 червня 2010 року по справі №2-1268/2010 за ОСОБА_4 , за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 визнано право власності по 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 за кожною. Відповідно до заповіту, посвідченого 22 липня 2009 приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Ю.В., ОСОБА_4 заповіла все її майно, що належатиме їй на день смерті - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у рівних частинах кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. У встановлений законом термін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 звернулися до Дванадцятої харківської державної нотаріальної контори, яка зараз є відокремленим підрозділом Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори, з заявами про прийняття спадщини (спадкова справа 62984090 за номером у нотаріуса 684/2018 від 13 вересня 2018 року). ОСОБА_2 16 вересня 2018 року звернулася до нотаріуса, який посвідчив її заяву про те, що вона відмовляється від належній їй частки спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 . Згідно рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2019 року по справі №645/3708/19 за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/3 частини від 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що складає 2/9 частини всього домоволодіння. Таким чином, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 належить: 1/3 частини (3/9) - ОСОБА_2 ; 1/3 частини (3/9) та 2/9 частини, разом - 5/9 частин - ОСОБА_1 ; 1/9 частини власником рахується ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до заповіту на неї може претендувати ОСОБА_3 . ОСОБА_3 був належним чином повідомлений державним нотаріусом про право на звернення до суду з заявою про поновлення строку на прийняття спадщини, наміру щодо оформлення спадщини не висловлював. ОСОБА_3 , не подав заяву про прийняття спадщини, не набув право власності на неї, в порядку ст.1296 ЦК України, але має право на захист свого права у суді, як спадкоємець, зазначений у заповіті. Позивачі неодноразово зверталися до ОСОБА_3 з пропозицією виплати йому грошову компенсацію за належну йому частину будинку, тому що будинок руйнується, потребує капітального ремонту та обладнання водопроводом, водовідведенням, газопостачанням, але той відмовляє. Зазначає, що у відповідача є в одноосібної власності кімната № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до Звіту про оцінку майна, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 ринкова вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30 липня 2020 року складає 194638,00 грн., таким чином вартість 1/9 частки будинку, що є власністю відповідача складає - 21626,44 грн. Також зазначає, що 1/9 частина житлової площі домоволодіння складає 1,189 кв.м. З урахуванням того, що частка, на яку може претендувати відповідач у спірному домоволодінні складає 1/9 та є незначною, виділ частки у розмірі 1,188 житлової площі в натурі та поділ будинку відповідно до часток сторін не відповідає будівельним нормам, спільне володіння і користування нею є неможливим, існують підстави для визнання права власності позивачів на частку у праві власності у спірному майні з розміщенням на депозиті компенсаційної виплати вартості цієї частки. Таке втручання в майнові права відповідача є ефективним засобом захисту прав позивачів, не суперечить суспільному інтересу, зберігає баланс інтересів сторін.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження та справу призначено в підготовче засідання.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року прийнято змінену позовну заяву.
25 травня 2021 року представником Харківської міської ради надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Харківська міська рада заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Згідно матеріалів справи, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.06.2010 у справі № 2-1268/2010 встановлено, що загальний технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку (літ. «Г-1»), його прибудованих часток (літ. «г», «г1»), сараїв літ. «Е, И», вбиральні Літ. «Ж», душу Літ. «З» та літньої кухні Літ. «Д» домоволодіння АДРЕСА_1 - задовільний. Будівлі мають достатню несучу спроможність, повну будівельну готовність (100%) та придатні для подальшої експлуатації за призначенням. Проте вказані судження є передчасними та не мають підтвердження фахівцями в галузі спеціальних знань. Згідно техпаспорту, виготовленого КП «ХМБТІ» станом на 04.02.2003 р. на земельній ділянці площею 409 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , розташований самочинно збудований житловий будинок літ. «Г-1» з прибудованими сінями літ, «г» та ганком літ, «г-1», загальною площею 30,7 кв.м., сараї літ. «Е» та «И», вбиральня літ. «Ж», душ літ. «З» та літня кухня літ. «Д». У вказаному рішенні також зазначено, що ГУ МНС України не заперечує проти збереження самочинно збудованого житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Проте ГУ МНС України не уповноважена давати вказані заперечення. Згідно технічного паспорту виготовленого ФОП ОСОБА_6 станом на 31.03.2020 на земельній ділянці площею 409 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 відсутні об'єкти самочинного будівництва. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-ХІУ будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Згідно статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Доказів про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва спірного об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до матеріалів позовної заяви не долучено. Відповідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 №6 у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Таким чином, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а є лише власником будівельних матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі цього будівництва.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2021 року закрито підготовче провадження по даній справі та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності, призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав, просив задовільнити, при цьому показав, що відповідач ОСОБА_3 спадщину за заповітом не прийняв, спадщиною не цікавиться. Будинок руйнується, але позивачі не мають можливості його ремонтувати, так як ні є власниками будинку в повному обсязі. До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка не була прийнята ОСОБА_3 вони не звертались, так як вони не є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 та взагалі родичами.
В судове засідання 04.08.2021 року представник позивачів не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовільнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не відомі, відзив на позовну заяву не подав.
Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Від заступника завідувача Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд за відсутності представника нотаріальної контори.
04.08.2021 року на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 22.07.2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого на випадок смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого воно не складалося, що належатиме їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у рівних частках.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі проведено реєстрацію заповіту.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.06.2010 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. «Г-1» з прибудованими сінями літ. «г» та ґанком літ. «г-1», сараїв літ. «Е» та «И», вбиральні літ. «Ж», душу літ. «З» та літньої кухні літ. «Д», в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. «Г-1» з прибудованими сінями літ. «г» та ґанком літ. «г-1», сараїв літ. «Е» та «И», вбиральні літ. «Ж», душу літ. «З» та літньої кухні літ. «Д», в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. «Г-1» з прибудованими сінями літ. «г» та ґанком літ. «г-1», сараїв літ. «Е» та «И», вбиральні літ. «Ж», душу літ. «З» та літньої кухні літ. «Д», в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2019 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини від 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складає 2/9 частини всього домоволодіння.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підтверджено, що ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частини житлового будинку літ. «Г-1» з надвірними будівлями, загальною площею 30,7 кв.м, житловою площею 10,7 кв.м..
З копії спадкової справи № 648/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що ОСОБА_1 13.09.2018 року звернулася до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою, в якій вказувала, що після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина, при житті померла залишила заповіт, на неї, а також на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , доводила до відома державну нотаріальну контору, що спадщину вона приймає за заповітом. В матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_2 від 16.09.2018 року, згідно якої остання зазначала, що відмовляється від належної їй частки спадкового майна, що залишилася після смерті ОСОБА_4 на користь своєї сестри ОСОБА_1 . Дана заява адресована до органів нотаріату. Згідно відстеження поштових відправлень, отримано для розсилки і відправлено для обробки 17.09.2018 року, заяву відправлено до України 04.10.2018 року.
31.05.2019 року ОСОБА_1 подала заяву до відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, якою просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 31.05.2018 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом - відмовлено. В постанові зазначалося, що свідоцтво про право на спадщину за законом видати ОСОБА_1 неможливо, оскільки відсутні документи, підтверджуючи родинні відносини зі спадкодавцем.
ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не звертався.
Згідно ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4.9 та п. 4.10 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених статтями 1270, 1276 Цивільного кодексу України - не раніше зазначених у цих статтях строків. При цьому видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено , що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно стаття 19 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Як встановлено в судовому засіданні частину спадкового майна, на яке претендують позивачі, ОСОБА_4 заповіла своєму онуку, що підтверджується заповітом. До нотаріальної контори ОСОБА_3 не звертався з заявами про відмову у прийнятті спадщини, або з заявою про прийняття спадщини, матеріали спадкової справи не містять таких заяв.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4 та не отримав свідоцтво про право на спадщину, а відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, позивачі не врахували те, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, що встановлено положеннями ч. 3 ст. 1296 ЦК України, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною, тоді як свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує право власності спадкоємця на спадкове майно. Разом з тим, ОСОБА_3 не заявляв про відмову від спадщини, а його бездіяльність з приводу виконання обов'язку щодо звернення до нотаріальної контори та отримання свідоцтва про право на спадщину не підтверджує його відмову від спадщини.
Згідно ст. 1277 ЦК України - у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Однією з підстав для задоволення позову позивачі зазначають ст. 365 ЦК України, згідно якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;2) річ є неподільною;3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Але в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 будучи спадкоємцем за заповітом, із заявою про прийняття спадщини не звертався, право на спадщину за заповітом не оформлював, тому на даний час за ним не зареєстрована частка у спільному майні та відповідно право на неї не може бути припинено за рішенням суду. Позивачі по справі отримали частку спадкового майна за заповітом та не є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 , а тому суд вважає, що позов є безпідставним та не обгрунтованим.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/9 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/18 частині кожній, на яку свідоцтво про право на спадщину ще не видано та яка залишається відкритою, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати на користь позивача не стягуються та покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1268-1270, 1296-1297 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 141, 142, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Представник позивача ОСОБА_2 : ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: Харківська міська рада, адреса: м. Харків, м-н Конституції, буд. 7.
Третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, адреса: м. Харків, вул. Біблика, буд. 57.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2021 року.
Суддя - І.В. Ульяніч