19.08.2021
Справа № 642/4543/21
Провадження № 1-кс/642/2918/21
19 серпня 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021221220000466 від 15.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,
встановив:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку на час звернення з клопотанням до суду зареєстроване за ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу №1818 від 04.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 шляхом заборони будь-яким особам здійснювати відчуження вказаної квартири та розпоряджатися нею.
В обгрунтування клопотання слідчий зазначив, що в провадженні СВ ВП №2 Харківського РУП №3 ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12021221220000466 від 15.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 10.09.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.03.2015 (справа №641/11172/14-ц) за ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до змісту зазначеного рішення, ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті начебто його матері - ОСОБА_8 .
Проте, відповідно до даних офіційного сайту Судової влади України, у справі №641/11172/14-ц позивачами є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відповідачем Харківська міська рада, а третьою особою Реєстраційна служба Харківської міської ради.
При цьому, за змістом рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.03.2015 у справі №641/11172/14-ц (наявному на офіційному сайту Судової влади України) є аналогічним рішенню, наданому ОСОБА_7 10.09.2020 приватному нотаріусу ХМНО ОСОБА_6 , за виключенням даних позивача, померлої особи, майно якої є предметом позову, нотаріусів, якими посвідчений заповіт та договір купівлі-продажу, на підставі якого померла особа володіла нерухомим майном, продавця квартири померлій особі, свідків, допитаних у судових засіданнях, адреси, за якою розташована квартира, реквізити договору купівлі-продажу квартири та заповіту, дата смерті померлої особи, майно якої є предметом позову.
Зазначене свідчить про те, що рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.03.2015 у справі №641/11172/14-ц, надане ОСОБА_7 приватному нотаріусу ХМНО ОСОБА_6 є підробленим.
16.09.2020 ОСОБА_7 надав ОСОБА_11 довіреність, якою останньому надано право в тому числі розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 (посвідчена приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12 ).
04.12.2020 ОСОБА_11 , діючи від імені ОСОБА_7 на підставі зазначеної довіреності, продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (правочин посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 ).
В ході досудового розслідування було отримано тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до реєстраційної справи, заведеної у зв'язку з проведенням 10.09.2020 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , серед яких встановлено копію Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова №641/11172/14-ц, провадження №2/641/279/2015 від 05.03.2015, наданого ОСОБА_7 приватному нотаріусу ХМНО ОСОБА_6 для проведення державної реєстрації, тобто завідомо підробленої.
Також, отримано справжнє Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова №641/11172/14-ц, провадження №2/641/279/2015 від 05.03.2015.
Крім того, отримано тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до інвентаризаційної справи стосовно квартири АДРЕСА_1 , та встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого 17.05.1993 року співвласниками вищезазначеної квартири є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомила, що придбала квартиру АДРЕСА_1 04.12.2020 відповідно до договору купівлі продажу №1818, підписантами якого були безпосередньої ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_7 .
В обгрунтування необхідності накладення арешту слідчий послався на те, що за відсутності арешту існує висока ймовірність подальшого відчуження квартири третім особам (в т.ч. добросовісним набувачам), чим буде суттєво ускладнено можливість захисту порушених інтересів потерпілого.
Прокурор надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі.
За клопотанням слідчого, на підставі ч.2 ст. 172 КПК України, розгляд клопотання здійснюється без повідомлення власника майна.
Згідно ч.1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У зв'язку із викладеним, згідно положень ч.4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021221220000466 від 15.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Постановою слідчого від 16.06.2020 квартиру АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч.2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 цього Кодексу, зокрема, якщо вони використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч.4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані у випадках, коли їх застосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини під поняттям необхідності слід розуміти, що втручання відповідає нагальній суспільній необхідності та що воно пропорційне з правомірною метою, яку планується досягти (п. 67 справи «ОЛССОН (OLSSON) проти Швеції», п. 44 справи «Камензинд проти Швейцарії» та інші).
Також, з метою дотримання принципу верховенства права, органи влади повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання та збереження доказів, які стосуються події злочину. Це не є обов'язком досягнення результату, але обов'язком вжиття заходів. Зазначені усталені принципи були висловлені, у тому числі, у справах: «Холодков і Холодкова проти України» (заява 29697/08, рішення від 07 травня 2015), «Сердюк проти України» (заява 61876/08, рішення від 12 березня 2015), «Мащенко проти України» (заява №42279/08, рішення від 11 червня 2015).
Незастосування арешту майна може призвести до відчуження квартири, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Так, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує і те, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
На підставі викладеного, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 167, 170, 171, 173 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалив:
Клопотання слідчого ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу №1818 від 04.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 , шляхом заборони будь-яким особам здійснювати відчуження вказаної квартири та розпоряджатися нею.
Виконання ухвали доручити слідчому ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а власником майна - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя