Справа № 623/1113/21
Провадження № 2/638/4994/21
18 серпня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Суркової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -
Представник КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.08.2004 року по 31.12.2020 рік у розмірі 166628,51 грн, три відсотки річних у розмірі 3628,35 грн, інфляційні витрати у сумі 6238,58 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання відповідачу. Проте, відповідачі своїх обов'язків за оплату наданих послуг тривалий період часу не виконують, добровільно заборгованість не сплачують, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31.03.2021 року відкрито спрощено провадження з повідомленням сторін.
16.04.2021 року надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 з частковим визнанням позовних вимог в межах строку позовної давності.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24.06.2021 року цивільну справ направлено за підсудністю до Дзержинського районного суду м.Харкова.
Протоколом автоматизованого розподілу від 19.07.2021 року справу розподілено в провадження судді Невеніцина Є.В.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись вчасно та належним чином, представник позивача та відповідач ОСОБА_1 надали заяви про слухання справи за їх відсутності.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на майно квартира АДРЕСА_1 , договору дарування від 19.05.2010 року ОСОБА_1 на праві власності належить 34/100 частини квартири АДРЕСА_1 , до зазначеної дати 34/100 частини квартири АДРЕСА_1 з 2004 року належала ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.ст.67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За положенням ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. №630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Враховуючи викладене, споживач зобов'язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.
Так, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, в тому числі за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, відповідачі були споживачами житлово-комунальних послуг, які надає КП «Харківські теплові мережі».
Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялись від споживання послуг з теплопостачання у встановленому порядку, чи звертались до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов'язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів за комунальні послуги незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено законом.
В ухвалі ВССУ від 20.11.2013 року по справі № 6-29503св13 зазначено, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання частково обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідачі, будучи зобов'язаними своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов'язання, не сплачують заборгованість добровільно, суд приходить до висновку, що виникла заборгованість підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
Разом з тим, відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України.)
Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).
Згідно з ч.1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, при поданні позовної заяви 10.02.2021 року позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 01.08.2004 року по 31.12.2020 рік.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.08.2004 року по січень 2018 року заявлені поза межами строку позовної давності.
Щодо посилань відповідача про необхідність сплати комунальних послуги лише за належну йому частку квартири (34/100 частини квартири) суд зазначає, що статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Таким чином, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
У зв'язку із простроченням відповідачами виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних за прострочення ними виконання грошового зобов'язання.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 5251 грн та 3% річних у розмірі 3151,72 грн, в межах позовної давності, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2589,84 грн, позовні вимоги задоволено частково, а відтак з урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 1147,07 грн.
Пунктом 9 частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи, що підтверджується наданою копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
Пунктом 35 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що при пред'явленні позову до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору, судовий збір стягується в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Таким чином, з кожного відповідача в рівних частках підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 573,54 грн, а всього 1147,07 грн, проте оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, суму судового збору у розмірі 573,54 грн підлягає до стягнення лише з ОСОБА_2 , іншу частину судового збору слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст.12,13, 141,263,264,265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (м.Харків, вул.Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року у розмірі 69796 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн 17 коп., три відсотки річних у сумі 3151 (три тисячі сто п'ятдесят одна) грн 72 коп., інфляційні витрати у сумі 5251 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму сплаченого судового збору у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн 54 коп.
Судові витрати, понесені позивачем в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн 54 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Є.В.Невеніцин