19.08.2021 року м.Дніпро Справа № 904/89/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 (суддя Панна С.П.)
у справі №904/89/21
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 19 851,48грн.
АТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” плати за користування вагонами в розмірі 18 438, 84 грн. та збору за зберігання вантажу в розмірі 1 412,64грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства “Українська залізниця” плату за користування вагонами в розмірі 18 438,84грн., збір за зберігання вантажу в розмірі 1 412,64грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Приватним акціонерним товариством “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/89/21 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджували б зайнятість колій ст. Рядова, передбачених п.6 Договору про експлуатацію та не доведено факту зайнятості колій саме з вини відповідача. Відповідач був готовий прийняти на свої колії вагони, затримані згідно наказу №551, проте суд при прийнятті оскаржуваного рішення не приділив уваги доводам відповідача у їх сукупності та не здійснив належний аналіз документального обґрунтування відсутності вини ПРАТ «ПІВНГЗК».
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/89/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 252,00 грн.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №904/89/21 апелянтом до матеріалів справи надано клопотання, до якого долучено платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 252,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/89/21 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії, відповідач) укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017 (надалі - Договір) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця".
Відповідно до пункту 1 даного Договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни - стрілками №№ 2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено по станції Терни біля:
- маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни;
- маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни;
- маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни;
- по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 268 700 погонних метрів (пункт 2 Договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (пункт 4 Договору).
Відповідно до п. 5 Договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:
- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години;
- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;
- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;
- інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Згідно з пунктом 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (п. 8 Договору).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 Договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (п. 12 Договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 Договору).
Відповідно до пункту 14 Договору власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
У пункті 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання умов договору, в червні 2020 року за накладними наданими в матеріали справи (а.с. 57-76) залізницею прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ “Північний ГЗК” порожні власні вагони.
Згідно із зазначеними накладними, станція та залізниця призначення - Рядова Придніпровської залізниці.
На шляху прямування на підставі наказу №551 від 01.07.2020 вагони були затримані через зайнятість колій станції призначення Рядова у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПрАТ “ПІВНГЗК” на свою під'їзну колію.
За даним фактом станцією затримки Грекувата у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а - №30 від 01.07.2020, №28 від 03.07.2020 та акт загальної форми ГУ-23, про що було повідомлено відповідача повідомленням №30 від 01.07.2020.
Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення представнику відповідача були вручені не пізніше двох годин після їх отримання відповідно до абзацу 4 пункту 10 Розділу ІІІ Правил користування вагонами та контейнерами.
Несвоєчасне вивільнення відповідачем колії станції Рядова від вантажу, який вже прибув на його адресу, унеможливило виконання залізницею зобов'язань за договором на перевезення. Через затримку вагонів на станції призначення і на підході до неї з вини відповідача була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 18 438,84 грн. та 1 412,64 грн. збору за зберігання вантажу.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Слід відзначити, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.
Положеннями 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за N 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 866/5087.
Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Згідно п. 12 вказаних Правил, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, акти загальної форми складаються, як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. При цьому, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Правилами користування вагонами встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.
Згідно п.п. 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акту про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (п. п. 9, 10 Правил).
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
На станції призначення Рядова Придніпровської залізниці, відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, сторонами складено акти загальної форми ГУ-23 №2853, 2842, 2678, 2683, 2688, 2689, 2690, 2691, 2695, 2696, 2697, 2698, 2704,згідно яких на вантажовласника - Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" віднесено відповідальність щодо зайнятості колій призначення вагонами у період, який охоплює період з моменту прибуття спірних вагонів на станції складення актів і до закінчення їх затримки.
Зазначені акт складено після закінчення затримки вагонів, в них відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери. На станції Рядова акт загальної форми ГУ-23 засвідчено підписами представників як залізниці так і вантажоотримувача, які підписавши їх, погодились з даними, зазначеними в цих актах, у тому числі, щодо періоду затримки вагонів.
Надані позивачем акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами та містять підписи уповноважених осіб, охоплюють період дії наказу №551 від 01.07.2020 та підписані відповідачем без заперечень.
Згідно статті 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.
Враховуючи наведені вище обставини, за весь час затримки вагонів на підходах до станції Рядова з вини вантажовласника позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача плату за користування спірними вагонами у загальній сумі 18 438,84 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ФДУ-92 № 21079018 у розмірі 1 412,64 грн.
Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 підписані представником відповідача із запереченням, що вагони, які надійшли на адресу ПАТ «ПівнГЗК» надійшли понад добові заявки вивантаження готової продукції.
Таким чином позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станціях підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причини скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Приписами п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 №507, передбачено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції). Окрім того, відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.
Таким чином на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т. ч. поїздів відповідача, його контрагентів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17, від 15.06.2018 у справі 904/7360/17, від 17.10.2018 у справі №904/6067/18.
Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію, що вбачається зі складених на станції призначення Рядова актів загальної форми ф. ГУ-23, підписаних сторонами.
Між тим, навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні.
Відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для звільнення від нарахування плати за користування вагонами з огляду на положення статті 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Письмові заперечення представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати за користування вагонами, не свідчать самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами, про наявність викладених в цих запереченнях обставин.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 18 438,84 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 1 412,64 грн.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Таким чином апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/89/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/89/21 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О.Кузнецов
Суддя Л.А.Коваль