ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
05.09.07 Справа № 1/394ад.
Суддя господарського суду Луганської області Зюбанова Н.М., при секретарі судового засідання Лисенко В.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області
до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відділення Виконавчої дирекції в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, м. Антрацит Луганської області
про стягнення 2008 грн. 37 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача -Куценко О.О., дов. від 25.07.07 № 1459/01-41;
від відповідача - не прибув;
Суть спору: про стягнення 2008 грн. 37 коп. суми пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв"язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання /з врахуванням заяви позивача за листом від 04.09.07 № 1791/01-41 про зменшення вимог до 2008 грн. 37 коп./.
Дана справа вирішена судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до положень п. 5 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України /у редакції Закону від 06.10.05/, яким передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов до наступного.
Так, у відповідності зі ст. ст. 21, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 № 1105-ХІV /далі -Закон № 1105/, передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку сплачувати йому або особам, що перебувають на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до ст. 15 Закону № 1105 страхування від нещасного випадку здійснює Фонд, який є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі Статуту, і є окремою юридичною особою.
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно зі ст. 18 Закону № 1105 є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Робочим органом виконавчої дирекції Фонду є їх управління в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннях в районах та містах обласного призначення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є самостійними юридичними особами.
У відповідності до ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності », починаючи з 01.04.01 Фонд повинен відшкодовувати Пенсійному фонду України пенсії сплачені особам, яким вони призначені внаслідок нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, оскільки з вказаного часу підприємства здійснюють платежі за соціальним страхуванням Фонду.
Розмір відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначається у спільних актах, підписаних відповідальними особами обох фондів.
Як встановлено при розгляді справи, за станом на день судового розгляду сторонами підписані акти:
- за березень 2007 року на суму 10350 грн. 91 коп. з боку відповідача, позивачем визначено до відшкодування 10994 грн. 64 коп., різниця склала 643 грн. 73 коп.;
- за квітень 2007 року на суму 9155 грн. 14 коп. з боку відповідача, позивачем визначено до відшкодування 9837 грн. 46 коп., різниця склала 682 грн. 32 коп.;
- за травень 2007 року на суму 10355 грн. 71 коп. з боку відповідача, позивачем визначено до відшкодування 11038 грн. 03 коп., різниця - 682 грн. 32 коп.
Таким чином загальна сума розбіжностей склала 2008 грн. 37 коп., які заявлені позивачем до стягнення.
Зі складених відповідачем таблиць розбіжностей за спірні періоди вбачається, що вказані вище суми виплачених пенсій стосуються наступних пенсіонерів: Макарова М.М. /пенсія по інвалідності/, Піхтеревої О.У., Рєзникової В.П., Горшкової О.П., Закурдаєвої Л.А. /пенсія по втраті годувальника/.
Заперечення відповідача за позовом, які викладені ним у листі, який зданий в судовому засіданні 03.09.07, полягають у наступному. Так, відповідач посилається на проведення розрахунків між сторонами на централізованому рівні; зазначає, що серед видів пенсій , які зазначені у ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв"язку із втратою годувальника, який помер внаслідок зазначених причин, а тому потерпілі повинні переходити на пенсію за віком. Відділення виконавчої дирекції Фонду проводять з органами Пенсійного фонду України звірку витрат, складають акт, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню тільки за інвалідів та утриманців, які не досягли загальновстановленого пенсійного віку (чоловіки-60, жінки-55 років) та пенсійного віку, визначеного законодавством (громадяни, які мають право на пенсію: за списком № 1 та № 2; незалежно від віку, які безпосередньо зайняті на підземних та відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, затверджених КМ України; які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; як учасники війни; за вислугу років; як багатодітні матері та матері інвалідів з дитинства та інші.). Згідно ст.1 Закону України № 1105 завданням страхування від нещасного випадку є відновлення здоров"я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань, а жінки, які досягли 55 років, та чоловіки 60 років вважаються непрацездатними за віком.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Так, ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик мас право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Частиною 2 статті 24 Закону України № 1105 закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори, щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до Постанови Пенсійного Фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 “Про затвердження порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних з втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» /далі -Порядок № 5-4/4/ визначений порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який проводиться на централізованому рівні між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
Однак вказаний Порядок № 5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли за матеріалами даної справи, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. Саме тому позивач не заявляє вимоги про стягнення сум за актами звірення у тих частинах, які підписані відповідачем. За таких обставин судом відхиляються заперечення відповідача про те, що він не може бути відповідачем у справі та проведення розрахунків на централізованому рівні.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 20.03.07 по справі № 21-897 у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Щодо решти заперечень відповідача про необхідність переходу пенсіонерів, суми за якими ним не прийняті до відшкодування, на пенсію за віком через досягнення загальновстановленого пенсійного віку, то вони є такими, що протирічать ст. 10 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 № 1058-ІУ, якою встановлено, що особі, яка одночасно має право на різні види пенсії /за віком, по інвалідності, у зв"язку з втратою годувальника/, призначається один з цих видів пенсії за його вибором.
За таких обставин вимоги позивача за позовом про стягнення з відповідача витрат по виплачених пенсіях з інвалідності та у зв»язку з втратою годувальника у сумі 2008 грн. 37 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, такими, що відповідають чинному законодавству, а тому підлягають до задоволення повністю.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, б. 38, ідент. код 25938641 на користь Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області, м. Антрацит Луганської області, вул. Петровського, б. 59а, ідент. код 21792471 - 2008 грн. 37 коп. витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 10.09.07.
Суддя Н.М.Зюбанова