Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"20" вересня 2007 р.15 год. 40 хв., м. Чернігів Справа № 6/242а
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Блохіної Ж.В.
при секретарі судового
засідання Рубан Н.О.,
за участю представників:
позивача Шкира Н.В., довіреність №3222 від 27.03.2007р.,
Хорошилової С.В, довіреність №4660 від 16.07.2007р.,
Підгорного К.Є., довіреність №4746 від 24.07.2007р.,
відповідача Паншиної І.В., довіреність №194/9/10-015 від 29.01.2007р.,
Лось С.І., довіреність №1405/9/10-015 від 17.07.2007р.,
Стаценка О.М., довіреність №1797/9/10-015 від 12.09.2007р.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні позов закритого акціонерного товариства “Млибор»,
м. Чернігів, вул. Елеваторна, 1,
до відповідача Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції,
м. Чернігів, вул. Воровського, 6,
про визнання нечинним рішення,
Закритим акціонерним товариством “Млибор» подано позов про визнання нечинним рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.02.2007р. №0000152340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1034198,65 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідач проти позову заперечує.
Представники ЗАТ «Млибор» просять позовні вимоги задовольнити і пояснили, що рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, а тому порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представники позивача зазначають, що позивач, здійснюючи у червні -вересні 2005р. виїзну торгівлю продукції власного виробництва, розрахункові операції проводив з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. При здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі підприємство провело розрахункових операцій в 2005 році на загальну суму 150881,79 грн. Граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, встановлений постановою Кабінету Міністрів України №1336 від 23.08.2000р., у разі перевищення якого застосування РРО є обовязковим, підприємством не перевищений, а тому підприємство мало право протягом усього періоду, що перевірявся, при здійснення роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі проводити розрахункові операції без застосування РРО. Окрім того, представники зазначають, що оскільки виявлені відповідачем нібито порушення вчинені підприємством у період з 13.06.2005р. по 30.09.2006р., Чернігівська МДПІ, приймаючи спірне рішення 22.02.2007р., в силу приписів ст. 250 ГК України не мала права застосовувати санкції за період, що перевищує один рік до дати винесення рішення.
Представники відповідача просять відмовити в задоволенні позовних вимог ЗАТ «Млибор», посилаючись на те, що спірне рішення прийнято обґрунтовано і відповідає чинному законодавству. Представники пояснили, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає в наступному. Так, перевіркою встановлено перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій 13.05.2005р., тобто, обсяг розрахункових операцій за період з 01.04.2005р. по 13.05.2005р. склав 203280,22 грн. Отже, позивач повинен був перейти на облік розрахункових операцій у готівковій формі із застосування РРО при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) з 13.06.2006р. За період з 13.06.2005р. по 30.09.2006р. підприємство не проводило розрахункові операції через РРО при здійсненні виїзної торгівлі, відповідно до розрахункових книжок та книг ОРО виручка склала за цей період 206839,73 грн. Таким чином, за вказане порушення податковим органом, на думку відповідача, правомірно застосована відповідальність, передбачена п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також представники заперечують стосовно твердження позивача про порушення строків застосування штрафних санкцій, оскільки строки застосування до субєктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст. 250 ГК України, не поширюються на фінансові санкції, які застосовуються органами державної податкової служби до порушників Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято рішення від 22.02.2007р. №0000152340 про застосування до закритого акціонерного товариства “Млибор» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1034198,65 грн. згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п.1 ст.3 цього Закону, встановленого виїзною позаплановою перевіркою підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт №16/23-108/14226133 від 13.02.2007р.
Рішення, яке є предметом даного спору, було оскаржено позивачем шляхом подання скарг до Чернігівської МДПІ, ДПА в Чернігівській області та ДПА України. Рішеннями про результати розгляду скарг позивача останні залишені без задоволення, а рішення Чернігівської МДПІ від 22.02.2007р. №0000152340 - без змін.
Як вбачається з акту №16/23-108/14226133 від 13.02.2007р. ( далі -Акт), перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі -Закон №265), а саме: розрахункові операції при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) не проводились через реєстратори розрахункових операцій.
Так, перевіркою порядку проведення готівкових розрахунків ( підпункт 3.3.8 пункту 3.3 розділу 3 Акту) встановлено наступне.
Відповідно до ст. 10 Закону №265 та пункту 2 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послу ( далі -Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1336 від 23.08.2000р. «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( далі -Постанова №1336), яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та КОРО, підприємством були зареєстровані книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки до них для здійснення роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі ( виїзна торгівля).
Відповідно до прибуткових касових ордерів, відображених у касовій книзі підприємства, розрахункових книжок і книг ОРО, зареєстрованих на виїзну торгівлю та Z-звітів по РРО зареєстрованому на склад, перевіркою встановлено перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій 13.05.2005р. Тобто, обсяг розрахункових операцій за період з 01.04.2004р. по 13.05.2005р. склав 203280,22 грн.
Посилаючись на статтю 11 Закону №265, пункт 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України №121 від 07.02.2001р. «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосування РРО», яким встановлено термін переведення СПД на облік розрахункових операцій із застосування РРО, діяльність яких зазначена у Постанові №1336, один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій, податковий орган робить висновок про те, що ЗАТ «Млибор» повинно було перейти на облік розрахункових операцій у готівковій формі із застосуванням РРО при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) з 13.06.2005р.
В акті зазначено, що відповідно до розрахункових книжок та книг ОРО за період з 13.06.2005р. по 30.09.2006р. підприємство не проводило розрахункові операції через РРО при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) на загальну суму 206839,73 грн., що є порушенням, за яке передбачена відповідальність п.1 ст.17 Закону №265 у вигляді застосовування фінансових санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Закон №265 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Згідно статті 1 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п.1 ст. 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до статті 10 Закону №265 перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів №1336 затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Згідно п. 2 Переліку при проведенні діяльність у сфері роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень, дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
При цьому пунктом 2 Постанови №1336 встановлено, що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 1З, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, становить 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності.
Зі змісту ст. 10 Закону №265 та Постанови №1336 вбачається, що Кабінетом Міністрів України установлений граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій не для усіх форм та умов діяльності у сфері торгівлі , а тільки для певних, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 1З, 14, 16, 17, 22, 23, 27 Переліку, тобто для такої форми та умови діяльності у сфері роздрібної торгівлі, як, зокрема, роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі ( пункт 2 Переліку).
Отже, при визначенні наявності або відсутності перевищення субєктом господарювання встановленого граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій 200 тис. грн., необхідно враховувати лише ті готівкові кошти, які надійшли від продажу товарів за формами та умовами, визначеними у пунктах 2, 3, 5, 6, 1З, 14, 16, 17, 22, 23, 27 Переліку, зокрема, від роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі. При цьому надходження готівкових коштів від інших форм та умов діяльності у сфері торгівлі не повинні враховуватись.
Як вбачається з Акту, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1034198,65 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону №265 явилася така обставина, як здійснення позивачем розрахункових операцій на суму 206839,73 грн. при продажу через засоби пересувної торговельної мережі (виїзна торгівля) товарів власного виробництва без проведення цих операцій через реєстратор розрахункових операцій, а з використанням розрахункової книжки після настання 13.05.2005р. -дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій ( 200 тис. грн.), а з 13.06.2005р. ЗАТ «Млибор» повинно було перейти на облік розрахункових операцій у готівковій формі із застосуванням РРО при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля).
При цьому річний обсяг розрахункових операцій контролюючим органом -відповідачем був визначений з урахуванням обсягу розрахункових операцій:
при продажу фізичним особам продукції власного виробництва у готівковій формі шляхом внесення готівкових коштів у касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів, відображених у касовій книзі підприємства;
при роздрібній торгівлі продукції власного виробництва через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) з використанням розрахункових книжок і книг ОРО, зареєстрованих на виїзну торгівлю;
при роздрібній торгівлі через магазин, коли розрахунки проводились з використанням реєстратора розрахункових операцій ( перевірялись Z-звіти по РРО).
Стаття 9 Закону №265 містить вичерпний перелік операцій з продажу товарів (робіт, послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, здійснення яких не передбачає застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок.
Так, згідно пункту 1 цієї статті реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Судом встановлено, що згідно довідки Головного управління статистики у Чернігівській області №601 основними видами діяльності позивача, зокрема, є виробництво борошна, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво круп.
Як свідчить додаток №1 до Акту перевірки «Опис прибуткових касових ордерів», який є його невідємною частиною, за період з 01.04.2005р. по 13.05.2005р. позивач реалізовував фізичним особам хлібобулочні вироби, мукомольну продукцію, комбікорм, продукцію тваринництва. Розрахунки за вказану продукцію фізичними особами покупцями були здійснений в готівковій формі шляхом внесення готівки до каси підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів, номери, дати та суми яких вказані в Опису.
З огляду на те, що Законом №265 не вимагається застосування розрахункових книжок у звязку з продажем продукції власного виробництва з оформленням готівкових розрахунків прибутковими касовими ордерами, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обовязку по застосуванню розрахункових книжок при здійсненні розрахункових операцій з фізичними особами безвідносно до тієї обставини, що позивач вів розрахункові книжки та видавав розрахункові квитанції покупцям при здійсненні виїзної торгівлі.
За відсутності у позивача обовязку вести облік розрахункових операцій при здійсненні продажу продукції власного виробництва із застосування розрахункових книжок обсяг цих операцій не повинен був враховуватися при визначенні річного обсягу розрахункових операцій, з досягненням граничного розміру якого стаття 10 Закону №265 та пункт 2 Постанови №1336 повязують обовязок субекта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.
Такий висновок випливає із змісту статті 10 Закону №265, якою граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій повязується з окремими формами та умовами проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. При цьому вказана стаття містить застереження, що розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 Закону №265.
Згідно Додатку №2 «Розрахунок перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій», який є невідємною частиною Акту перевірки, за період з 01.04.2005р. по 13.05.2005р. обсяг розрахункових операцій склав 2032180,22 грн., в т.ч.:
здійснених через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій склав 174197,96 грн.;
без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при роздрібній торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі склав 11437,97 грн. (використані РК та КОРО №2522000276) та 5230,35 грн. (використані РК та КОРО №2522000286), всього 16668,32 грн.;
з використанням реєстратора розрахункових операцій згідно Z-звітів склав 12413,94 грн.
Отже, відповідач склавши разом готівкову виручку від усіх трьох форм та умов торгівельної діяльності позивача отримав суму 203280,22 грн. та зробив висновок, що позивач повинен був протягом місяця, тобто до 13.06.2005р., перейти на облік розрахункових операцій у готівковій формі із застосуванням РРО.
Таким чином, без врахування обсягу розрахункових операцій позивача, здійснених через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, річний обсяг усіх розрахункових операцій станом на 13.05.2005р. склав 29082,04 грн., а від роздрібній торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі склав 16668,32 грн., що не перевищує 200 тис грн. - граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим для такої форми та умови діяльності у сфері роздрібної торгівлі, як роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі.
З огляду на вищевикладене, застосування до ЗАТ «Млибор» фінансових санкції на підставі п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним, вчиненим з порушенням норм цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України №1336 від 23.08.2000р. «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Приймаючи судове рішення, суд також враховує наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.
Згідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ГК України рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.
Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами, що прямо передбачено у ч.4 ст. 19 ГК України.
У статті 216 ГК України визначено поняття господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, а саме: учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
При цьому, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статті 239 ГК України встановлює види адміністративно-господарських санкцій. Так, в даній статті передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання певні адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.
У відповідності до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
При цьому у статті 250 ГК України зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином враховуючи, що Чернігівська МДПІ, яка згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є контролюючим органом органу державної влади, дійшла висновку про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону №265, а саме не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій при здійснені роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі з 13.06.2005р. по 30.09.2005р., а рішення про застосування адміністративно-господарської санкції було прийнято 22.02.2007р., тобто через півтора року з дня вчинення товариством останнього порушення, то вбачається порушення відповідачем чинного законодавства стосовно строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме ст. 250 ГК України.
Відтак, відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі в сумі 1034198,65 грн. рішенням Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.02.2007р. №0000152340.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У частини 3 статті 2 КАС України передбачено:
“У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття рішення від 22.02.2007р. №0000152340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1034198,65 грн. до позивача.
Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, виходячи з вищевикладеного.
Суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення, яке є предметом спору, діяв не відповідно до законодавства України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, а тому таке рішення має бути визнано нечинним.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати повністю нечинним рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.02.2007р. №0000152340, яким до закритого акціонерного товариства “Млибор» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1034198,65 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
3. Стягнути з державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства “Млибор» ( м. Чернігів, вул. Елеваторна, 1, рахунок 260000176924 в ЧФ ВАТ “Укрексімбанк», код 14226133) 3,40 грн. судових витрат.
4 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова в повному обсязі виготовлена 24.09.2007р.
Суддя Ж.В. Блохіна