17 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/7976/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. від 02.07.2021 у виконавчому провадженні № 65063883.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки на виконання рішення суду у справі № 620/1763/19 було проведено перерахунок пенсії в межах покладених судом зобов'язань. Вказує, що виконавчим листом № 620/1763/19 від 25.03.2021 зобов'язано провести лише розрахунок пенсії.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки боржником рішення суду в повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим 02.07.2021 було винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі. Вказує, що завдяки вжитим державним виконавцем заходам примусового виконання, станом на 13.08.2021 рішення суду було виконано в частині здійснення перерахунку пенсії та нарахування заборгованості, що свідчать про те, що боржник все таки мав можливість виконати судове рішення до винесення постанов про накладення штрафів хоча б частково, але цього не зробив без поважних причин. На даний час заборгованість з виплати пенсії в сумі 125651,78 грн. стягувачу не виплачена, підстави для невиплати нарахованої суми пенсії у боржника відсутні, а матеріали позовної заяви не містять належних доказів на вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області дій, спрямованих на виплату нарахованої суми заборгованості.
Третьою особою було подано заяву, в якій зазначила, що проти задоволення позову заперечує.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили справу розглянути без їх участі, що згідно вимог частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі № 620/1763/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89044534) позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі нової довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.05.2019 № 451973, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі нової довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.05.2019 № 451973, із врахуванням раніше виплачених сум, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , починаючи з 05.03.2019, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, із врахуванням раніше виплачених сум, в решті позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86425169) рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести розрахунок заборгованості з виплати пенсії, яка виникла після проведення перерахунку розміру пенсії позивача з 01 січня 2018 року та її виплати було скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову в цій частині, в решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 замінено стягувача у виконавчому документі у справі № 620/1763/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме замінено ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 16.03.2021 було виправлено описку в тридцять другому абзаці мотивувальної частини, а також в другому та третьому абзаці резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі № 620/1763/19, а саме: номер довідки «№ 451973» замінити на «№ ФЧ51973».
25.03.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 620/1763/19 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести розрахунок заборгованості з виплати пенсії, яка виникла після проведення перерахунку розміру пенсії позивача з 01 січня 2018 року та її виплати.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ленька Андрія Миколайовича від 08.04.2021 відкрито виконавче провадження № 65063883 з виконання виконавчого листа № 620/1763/19.
В ході здійснення вказаного виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 13.05.2021 № 2500-0307-5/25591 повідомило відповідача про те, що ОСОБА_2 виплата пенсії по II групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була припинена з 01.07.2020 в зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до заяви від 16.06.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, призначена пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.07.2020 за померлого чоловіка, пенсіонера МО, ОСОБА_2 . Провести розрахунок заборгованості з виплати пенсії на виконання рішень судів щодо проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2018 та з 05.03.2019 немає можливості, оскільки зазначені рішення набрали законної сили після смерті пенсіонера.
Зважаючи на невиконання рішення суду головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Леньком Андрієм Миколайовичем 04.06.2021 було прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100,00 грн.
02.07.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Леньком Андрієм Миколайовичем у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк на боржника було накладено штраф в розмірі 10200,00 грн.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону).
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
В ході здійснення вказаного виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомляло відповідача про те, що провести розрахунок заборгованості з виплати пенсії на виконання рішень судів щодо проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2018 та з 05.03.2019 немає можливості, оскільки зазначені рішення набрали законної сили після смерті пенсіонера.
Разом з тим, сул зазначає, що відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).
Статтею 1219 Цивільного кодексу України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав судове рішення, яке набрало законної сили.
Як вже зазначалося судом, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 замінено стягувача у виконавчому документі у справі № 620/1763/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме замінено ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .
В подальшому ОСОБА_1 виконавчий лист у справі № 620/1763/19 було пред'явлено до примусового виконання.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так, матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області дій щодо виконання рішення станом на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Суд звертає увагу, що органом Пенсійного фонду перерахунок пенсії на виконання рішення суду було здійснено лише 07.07.2021, тобто після накладення штрафу в подвійному розмірі.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що виконавчим листом № 620/1763/19 від 25.03.2021 орган Пенсійного фонду було зобов'язано провести лише розрахунок пенсії, оскільки як резолютивна частина рішення, так і виконавчий лист містять вимогу до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести як розрахунок заборгованості з виплати пенсії так і її виплату.
За таких обставин, відповідачем було правомірно винесено постанову від 02.07.2021 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу у виконавчому провадженні № 65063883, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 17.08.2021.
Суддя Н.М. Баргаміна