18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
23 липня 2021 року м. Черкаси справа № 925/2073/13
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Цибаня В.І., представників сторін: заявника (позивача, стягувача) - Чорного К.О. за самопредставництвом, боржника (відповідача) - адвоката Леонічевої Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси заяву Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 26355503,45 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року задоволено заяву публічного акціонерного товариства «Азот» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню (вх. № 5229/16 від 15.03.2016 року), з доповненням (вх. № 5323/16 від 16.03.2016 року), наказ Господарського суду Черкаської області, виданий 16.03.2015 року на примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.
25.06.2019 року заявник (стягувач, позивач) - Публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” (далі ПАТ “Черкасиобленерго”), звернувся в господарський суд Черкаської області з заявою (вх. № 19340/19 т.3 а.с. 84-88), в якій, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, просив суд переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, скасувати цю ухвалу і прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Азот” (далі ПАТ“Азот”, ПрАТ“Азот”) про визнання наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню.
Заява вмотивована тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року у справі № 910/7478/17 ПАТ “Черкасиобленерго” визнано кредитором у справі про банкрутство ПрАТ “Холдиногова компанія Енергомережа” на суму 329405751,01 грн., до яких входили 26355503,45 грн. заборгованості, встановленої рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13, на примусове виконання якого судом 16.03.2015 року було видано наказ, однак ліквідатором у справі про банкрутство ПрАТ “Холдиногова компанія Енергомережа” арбітражним керуючим Каленчук О.І внесено зміни до вимог ПАТ “Черкасиобленерго”, а саме виключено з четвертої черги реєстру кредиторів зокрема і заборгованість в сумі 26355 503,45 грн., що є предметом спору у справі № 925/2073/13, про що заявника повідомлено листом № 02-01/18-53 від 21.05.2019 року, який отримано заявником 29.05.2019 року. Також заявник вказав про розгляд у даній справі заяви виконувача обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року, за результатами розгляду якої ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.11.2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року, заяву прокурора задоволено, скасовано ухвалу суду від 16.03.2016 року, прийнято нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ПАТ “Азот” про визнання наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню. Проте, постановою Верховного Суду від 09.04.2019 року вищевказані ухвала господарського суду Черкаської області від 21.11.2018 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року скасовані, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року залишено без змін. Заявником зазначено, що виключення із кредиторських вимог ПАТ “Черкасиобленерго” у справі про банкрутство ПрАТ “Холдиногова компанія Енергомережа” 26355503,45 грн. заборгованості виключає можливість примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 про її стягнення, є нововиявленою обставиною, необхідною і достатньою для перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 та її скасування.
Ухвалою суду від 01.07.2019 року заяву ПАТ “Черкасиобленерго” про перегляд ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд заяви призначено на 30.07.2019 року.
29.07.2019 року боржник (відповідач, ПАТ “Азот”) в особі свого представника подав відзив (вх. № 23065/19 т. 3, а.с. 144-148) на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 16.03.2016 року, у якому проти задоволення заяви заперечував з мотивів її необґрунтованості та суперечності нормам ст. ст. 320, 321 ГПК України, зокрема: заявником пропущений строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України, на звернення із такою заявою до суду; в розумінні норми п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, наведена заявником обставина не є нововиявленою.
Заявник (стягувач, позивач, ПАТ Черкасиобленерго) в особі свого представника подав 08.08.2019 року відповідь на відзив (вх. № 24315/19 т. 3 а.с. 163-164), у якому спростовував доводи боржника, наведені у відзиві, наполягав на задоволенні заяви судом повністю.
За клопотаннями представників сторін розгляд заяви неодноразово відкладався.
27.09.2019 року представник боржника - ПАТ “Азот” подав додаткові до відзиву письмові пояснення з посиланням на судову практику Верховного Суду у подібних справах, яку просив врахувати при вирішенні заяви у даній справі (вх. № 29579/19 т. 3 а.с. 183-184).
Заявник - ПАТ “Черкасиобленерго” в особі свого представника 27.09.2019 року подав заяву (т. 3 а.с. 196-197), в якій просив, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, зупинити розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у цій справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 925/308/13-г про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 року.
Ухвалою суду від 27.09.2019 року зупинено провадження у справі № 925/2073/13 до закінчення перегляду в касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року та ухвали Господарського суду Черкаської області від 20.11.2018 року у справі № 925/308/13-г, зобов'язано сторони повідомити суд про результати розгляду справи № 925/308/13-г та надати суду судове рішення у зазначеній справі, що набрало законної сили.
17.02.2021 року до Господарського суду Черкаської області від ПАТ “Черкасиобленерго” надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, до клопотання додано ухвалу Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 925/308/13-г.
Ухвалою суду від 25.02.2021 року поновлено провадження у справі № 925/2073/13, судове засідання з розгляду заяви ПАТ “Черкасиобленерго” про перегляд ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 за нововиявленими обставинами призначено на 18.05.2021 року (з урахуванням ухвали суду від 26.04.2021 року).
17.05.2021 року боржник (відповідач, ПрАТ “Азот”) в особі свого представника подав додаткові пояснення (вх. № 7782/21 т. 3, а.с. 235-237), в яких з урахуванням наданих у справу письмових пояснень та судової практики просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 16.03.2016 року.
В судовому засіданні 18.05.2021 року оголошено перерву до 01.07.2021 року.
01.07.2021 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав суду заяву про вступ до розгляду справи в порядку ст. 53 ГПК України (вх. № 10570/21 т. 4 а.с. 9-11), яка обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі є виконання договірних зобов'язань на користь ПАТ “Черкасиобленерго”, власником якого є держава в особі Фонду державного майна України, тому прокурором з метою недопущення порушення економічних та майнових інтересів держави подану дану заяву.
В судовому засіданні 01.07.2021 року заяву прокурора прийнято до провадження, задоволено, допущено прокурора до у часті у справі (в протоколі судового засідання), оголошено перерву до 21.07.2021 року.
В судовому засіданні 21.07.2021 року представник заявника (позивач, стягувач ПАТ “Черкасиобленерго”) та прокурор підтримали заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 16.03.2016 року та просили її задовольнити, представник боржника (відповідач, боржник ПАТ “Азот”) заперечувала проти задоволення заяви ПАТ “Черкасиобленерго”, просила відмовити у її задоволенні. Судом оголошено перерву до 23.07.2021 року, явку представників сторін визнано необов'язковою.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 23.07.2021 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши заяву ПАТ “Черкасиобленерго” про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 16.03.2016 року (вх. № 19340/19 від 25.06.2019 року), матеріали справи № 925/2073/13 та оцінивши їх у сукупності суд заяву позивача задовольняє частково з таких підстав.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягненні 4 709 898,29 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року набрало законної сили 24.02.2015 року, на його виконання судом 16.03.2015 року видано наказ № 925/2073/13.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року задоволено заяву ПАТ «Азот» (вх. № 5229 від 15.03.2016 року), з доповненням (вх. № 5323 від 16.03.2016 року), наказ Господарського суду Черкаської області, виданий 16.03.2015 року на примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 за позовом ПАТ «Черкасиобленерго» до ПАТ«Азот» про стягнення 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат, визнано таким, що не підлягає виконанню.
У зазначеній ухвалі судом були встановлені такі обставини.
23.01.2015 року ПАТ «Азот», як первісний боржник, ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа», як новий боржник, та ПАТ «Черкасиобленерго», як кредитор, (далі іменуємі як сторони) уклали Договір № 18-500 про переведення боргу. Згідно з умовами п. 1.1 розділу 1 (Предмет договору) договору, сторони договору домовились, що цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язаннях, що виникли за Договором № 524-213/24 «Про постачання електричної енергії ВАТ «Черкасиобленерго» для ВАТ «Азот» від 24.05.2005 року (з урахуванням угоди про реструктуризацію боргу № 140-213 від 23.03.2012) (надалі - Основний договір) станом на дату укладення цього Договору, в тому числі і зобов'язання по оплаті за поставлену з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року Кредитором електричну енергію, на суму 47 887 721,81 грн., за винятком зобов'язання по оплаті за поставлену з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року (включно) електричну енергію.
Згідно з п. 1.2. Договору переведення боргу, Первісний боржник переводить на Нового боржника, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання Первісного боржника, що виникли за Основним договором, станом на дату укладення цього Договору, і стає боржником по таких зобов'язаннях по Основному договору, в тому числі і зобов'язання по оплаті за поставлену з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року Кредитором електричну енергію на суму 47 887 721,81 грн., за винятком зобов'язання по оплаті за поставлену з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року електричну енергію.
Пунктами 5.1., 5.2. Договору переведення боргу його сторони також погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до моменту завершення повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зобов'язання Первісного боржника по Основному договору , зазначені в п. 1.2. договору, є переведеними на Нового боржника з моменту укладення цього договору.
04.03.2016 року платіжними дорученнями № 19 та № 20 боржник у добровільному порядку сплатив стягувачу 3% річних у розмірі 1003180,16 грн. та суму судових витрат у розмірі 68820,00 грн. У зазначених платіжних дорученнях платником зазначено призначенням платежу - оплата згідно наказу від 16.03.2015 року про примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 (т.1 а.с. 189).
З огляду на ці обставини суд дійшов до висновку, що обов'язок боржника - ПАТ «Азот», встановлений рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13, на примусове виконання якого судом 16.03.2015 року видано наказ № 925/2073/13, відсутній повністю у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником в частині оплати 3% річних у розмірі 1003180,16 грн. та суми судових витрат у розмірі 68820,00 грн., та з інших причин - переведенням основного боргу у розмірі 25 352 323,29 грн. на нового боржника - ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» за згодою стягувача (кредитора) на підставі Договору про переведення боргу № 18-500 від 23.01.2015 року.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України від 19.04.2017 закінчене виконавче провадження № 50339122 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з мотивів прийняття господарським судом Черкаської області ухвали від 16.03.2016 року про визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. Супровідним листом від 19.04.2017 № 20.1/50339122/20 наказ господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року разом з копією постанови державного виконавця від 19.04.2017 про закінчення виконавчого провадження № 50339122 направлені в господарський суд для виконання і відома (т. 1 а.с. 218-220). Примусове виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року у виконавчому провадженні № 50339122 не здійснювалось.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 року у справі № 910/24263/16 за позовом Національного антикорупційного бюро України до ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа», ПАТ «Азот», ПАТ «Черкасиобленерго», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКЕРКП), ДП «Енергоринок» про визнання договору недійсним, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року, постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року, позов задоволено повністю, визнано недійсним договір про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500, укладений між ПАТ«Азот», ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» та ПАТ «Черкасиобленерго».
Господарські суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій при розгляді справи № 910/24263/16 прийшли до висновку, що дії сторін спірного договору завідомо суперечили інтересам держави і суспільства, мета вчинення спірного правочину щодо переведення боргу і його наслідки полягали у тому щоб обійти встановлений Законом України «Про електроенергетику» і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призведе до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом. Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність переведення боргу в спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року у справі № 910/7448/17, за заявою ПАТ «Черкасиобленерго» від 14.07.2017 року, визнано останнього кредитором боржника у справі про банкрутство ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» на суму 329405751,01 грн., до яких включені 47 887 721,81 грн. по договору про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500, і визначені рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 в сумі 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат.
05.10.2018 року виконувач обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області (далі - прокурор) звернувся в Господарський суд Черкаської області з заявою (вх. № 29977/18 від 08.10.2018) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, у якій просив суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 року № 925/2073/13 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат таким, що не підлягає виконанню; прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 № 925/2073/13, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.11.2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду Черкаської області від 07.02.2019 року, заяву виконувача обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області (вх. № 29977/18 від 08.10.2018) задоволено, скасовано ухвалу суду від 16.03.2016 року, прийнято нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Азот» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.11.2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року скасовані, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року залишено без змін, у задоволенні заяви виконувача обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області (вх. № 29977/18 від 08.10.2018) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 відмовлено.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду від 21.11.2018 року та постанову апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки прокурор не є учасником цієї справи і відповідно до положень процесуального законодавства не має особливого статусу та не наділений повноваженнями, зокрема, щодо звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення у порядку іншому, ніж передбачений статтею 321 ГПК України, то висновки судів про наявність правових підстав для задоволення заяви прокурора про перегляд ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 за нововиявленими обставинами є передчасними і такими, що суперечать положенням чинного процесуального законодавства.
29.05.2019 року ПАТ «Черкасиобленерго» отримало від арбітражного керуючого - ліквідатора ПрАТ «Холдиногова компанія «Енергомережа» у справі про банкрутство останнього № 910/7448/17 письмове повідомлення про те, що 10.12.2018 року до реєстру кредиторів ліквідатором ПрАТ «Холдиногова компанія «Енергомережа» були внесені зміни відносно ПАТ «Черкасиобленерго» та виключено з четвертої черги реєстру кредиторів 267677775,21 грн. та 47687721,81 грн. (т. 3 а.с. 137).
25.06.2019 року заявник (стягувач, позивач) - ПАТ «Черкасиобленерго», звернувся в Господарський суд Черкаської області з заявою (вх. № 19340/19, т. 3 а.с. 84-88), в якій просив суд переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, скасувати цю ухвалу і прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Азот» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню. Заява обґрунтована тим, що виключення із реєстру кредиторських вимог у справі про банкрутство ПрАТ «Холдиногова компанія «Енергомережа» кредиторських вимог ПАТ «Черкасиобленерго» в сумі 26355503,45 грн. виключає можливість примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 про стягнення цих коштів, є нововиявленою обставиною, необхідною і достатньою для перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, її скасування та відмови ПАТ «Азот» у задоволенні його заяви про наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 320 ГПК України визначено підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Нормами частин 1, 2 п. 1, 4 п.п. 1-2, та ч. 5 названої статті ГПК встановлено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України).
Частинами 2, 3 ст. 321 ГПК України ткож передбачено, що з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили; 2) з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статті 320 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
Згідно з ч. 1 ст. 323 ГПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Частиною 15 ст. 32 ГПК України встановлено, що розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів.
Статтею 325 ГПК України визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Частинами 1-4 названої статті ГПК передбачено, що заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.
Відповідно до викладених обставин справи суд вбачає, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13, на підставі договору «Про постачання електричної енергії ВАТ «Черкасиобленерго» для ВАТ «Азот» № 524-213/24 від 24.05.2005 року, стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат, рішення місцевого суду набрало законної сили 24.02.2015 року, а 16.03.2015 року на його виконання судом видано наказ.
23.01.2015 року ПАТ «Азот», як первісний боржник, ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа», як новий боржник, та ПАТ «Черкасиобленерго», як кредитор уклали договір про переведення боргу № 18-500, за умовами якого Первісний боржник перевів на Нового боржника, а Новий боржник прийняв на себе зобов'язання Первісного боржника на суму 47 887 721,81 грн., що виникли за договором постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 року, до складу переведеного боргу входять боргові зобов'язання ПАТ «Азот» перед ПАТ «Черкасиобленерго», встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13.
04.03.2016 року платіжними дорученнями № 19 та № 20 в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 ПАТ «Азот» сплатив ПАТ «Черкасиобленерго» у добровільному порядку 3% річних у розмірі 1003180,16 грн. та суму судових витрат у розмірі 68820,00 грн.
За заявою ПАТ «Азот», враховуючи припинення зобов'язання, встановленого рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 внаслідок переведення основного боргу у розмірі 25 352 323,29 грн. на ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» по договору про переведення боргу № 18-500 від 23.01.2015 року і фактичної добровільної сплати ПАТ «Азот» 04.03.2016 року 1003180,16 грн. 3% річних та 68820,00 грн. судових витрат, Господарський суд Черкаської області ухвалою від 16.03.2016 року визнав наказ від 16.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України від 19.04.2017 закінчене виконавче провадження № 50339122 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з мотивів прийняття господарським судом Черкаської області ухвали від 16.03.2016 року про визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. Примусове виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року у виконавчому провадженні № 50339122 не здійснювалось.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 року у справі № 910/24263/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року, постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року, визнано недійсним договір про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500, укладений між ПАТ«Азот», ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» та ПАТ «Черкасиобленерго», з мотивів суперечності дій сторін спірного договору інтересам держави і суспільства.
За заявою ПАТ «Черкасиобленерго» від 14.07.2017 року, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року у справі № 910/7448/17, визнано ПАТ «Черкасиобленерго» кредитором ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» у справі про банкрутство останнього на суму 329405751,01 грн., до яких включені 47 887 721,81 грн. по договору про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500, і в числі останніх визначені рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 в сумі 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат.
За заявою прокурора від 08.10.2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, Господарський суд Черкаської області своєю ухвалою від 21.11.2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду Черкаської області від 07.02.2019 року, заяву прокурора задовольнив, скасував ухвалу суду від 16.03.2016 року, прийняв нову ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви ПАТ «Азот» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.11.2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року скасовані, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року залишено без змін, у задоволенні заяви прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 відмовлено. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що прокурор не є учасником цієї справи і відповідно до положень процесуального законодавства не має особливого статусу та не наділений повноваженнями щодо звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення у порядку ст. 321 ГПК України.
Із письмового повідомлення арбітражного керуючого - ліквідатора ПрАТ «Холдиногова компанія «Енергомережа» у справі про банкрутство останнього № 910/7448/17, отриманого ПАТ «Черкасиобленерго» 29.05.2019 року, слідує, що 10.12.2018 року до реєстру кредиторів ліквідатором ПрАТ «Холдиногова компанія «Енергомережа» були внесені зміни відносно ПАТ «Черкасиобленерго» та виключено з четвертої черги реєстру кредиторів 267677775,21 грн. та 47687721,81 грн.
Відтак, внаслідок визнання Господарським судом Черкаської області наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню, виключення із реєстру кредиторів ПрАТ «Холдиногова компанія «Енергомережа» у справі про банкрутство останнього № 910/7448/17 спірної суми заборгованості та добровільної сплати ПАТ «Азот» частини цієї, невідшкодованими ПАТ «Черкасиобленерго» зі сторони ПАТ «Азот» залишився основний борг в сумі 25 352 323,29 грн., рішення суду в цій частині залишилось не виконаним, інтереси управненої сторони незахищеними.
25.06.2019 року заявник (стягувач, позивач) - ПАТ «Черкасиобленерго» особисто повторно звернувся в Господарський суд Черкаської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, просив скасувати цю ухвалу і прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Азот» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню. Заява обґрунтована тим, що виключення із реєстру кредиторських вимог у справі про банкрутство ПрАТ «Холдиногова компанія «Енергомережа» кредиторських вимог ПАТ «Черкасиобленерго» в сумі 26355503,45 грн., яке є наслідком визнання Господарським судом міста Києва у справі № 910/24263/16 недійсним договору про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500, виключає можливість примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 про стягнення цих коштів. Ця обставина є нововиявленою, необхідною і достатньою для перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, її скасування та відмови ПАТ «Азот» у задоволенні його заяви про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 року у справі № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню.
З 02.04.2020 року найменування юридичної особи відповідача (боржника) змінено з «Публічне акціонерне товариства «Азот» на «Приватне акціонерне товариство «Азот».
ПрАТ «Азот» в засіданнях суду заперечувало проти задоволення заяви ПАТ «Черкасиобленерго» судом з тих підстав, що наведена заявником обставина новововиявленою не являється (тобто невідповідності поданої заяви п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України), а заявник звернувся з нею до суду поза межами присічного строку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України. Остання обставина є самостійною підставою для відмови у перегляді вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами. При вирішенні заяви представник ПАТ «Азот» просив врахувати висновки про застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.11.2018 у справі № 910/9927/13, від 07.11.2018 у справі № 5009/2987/12, від 19.02.2019 у справі № 910/3600/14, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/8219-2012, від 04.07.2019 у справі № 927/923/16, від 24.06.2019 у справі №918/319/16, від 15.11.2018 у справі №910/9927/13, від від 14.04.2021 у справі № 926/767-б/15, від 01.04.2021 у справі № 910/6260/13.
Обставини спорів, що вирішувались у вищенаведених господарських справах, мають свої індивідуальні ознаки, відмінні від обставин, встановлених судом у цій справі.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
В ухвалі від 11.11.2019 року у справі № 2-1606/07 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання щодо можливості перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної ч. 2 ст. 320 ГПК України, поза межами присічного строку, встановленого ч. 2 ст. 321 ГПК, внаслідок тривалого розгляду спору національними судами, не є виключною правовою проблемою.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 21.02.2020 року у справі № 925/308/13-г, що розглядалась за участі одних і тих же учасників справи і з аналогічних обставин, відступила від висновків щодо можливості перегляду в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за наслідком апеляційного перегляду нового судового рішення (ухвали) про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Азот» про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, згідно з постановами Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 925/2073/13 (що розглядається) та від 16.10.2018 у справі № 916/1538/16. Касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Азот» у справі № 925/308/13-г закрила відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293, ст. 296 ГПК України з огляду на відсутність повноважень у касаційного суду щодо здійснення касаційного перегляду таких судових рішень.
Відтак, суд не може взяти до уваги посилання відповідача (боржника), наведені ним в обґрунтування заперечень проти заяви позивача (стягувача) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, на правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 15.11.2018 у справі № 910/9927/13, від 07.11.2018 у справі № 5009/2987/12, від 19.02.2019 у справі № 910/3600/14, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/8219-2012, від 04.07.2019 у справі № 927/923/16, від 24.06.2019 у справі №918/319/16, від 15.11.2018 у справі №910/9927/13, від від 14.04.2021 у справі № 926/767-б/15, від 01.04.2021 у справі № 910/6260/13, в яких міститься інший правовий висновок стосовно застосування норми права, встановлених ч. 2 ст. 320 ГПК України, ч.ч. 2, 3 ст. 321 ГПК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V) - правова позиція Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 року у справі № 905/707/16.
В рішенні Європейського суду «Пономарьов проти України» зазначено, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та такими, що підлягають виконанню, рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії" (заява N 1365/07, 24 April 2008, § 39), "Олександр Волков проти України" (заява N 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.96 (заява N 17862/91, § 31 - 32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 (заява N 20372/11, § 65)).
Приймаючи рішення по заяві позивача (стягувача) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, суд керується принципом верховенства права, закріпленим у ч. 1 ст. 8 Конституції України та у п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 11 ГПК України.
За результатами перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 за нововиявленими обставинами за заявою стягувача (позивача) суд визнає його заяву обґрунтованою і такою, що підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Азот» (вх. № 5229/16 від 15.03.2016 року), з доповненням (вх. № 5323/16 від 16.03.2016 року) в частині стягнення 25352323,29 грн. основного боргу та визнанням наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року на примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 в частині стягнення 1003180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат таким, що не підлягає виконанню.
Доводи боржника (відповідача), приведені ними в обґрунтування заперечень проти заяви позивача зокрема щодо пропущення позивачем встановленого п. 1. ч. 2 ст. 321 ГПК України строку, невідповідності поданої заяви п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, за результатами перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/1073/13 за нововиявленими обставинами за заявою позивача - ПАТ “Черкасиобленерго”, господарський суд визнає заяву відповідача обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України частково, ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Азот» (вх. № 5229/16 від 15.03.2016 року), з доповненням (вх. № 5323/16 від 16.03.2016 року) в частині стягнення 25352323,29 грн. основного боргу та визнанням наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року на примусове виконання Рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 в частині стягнення 1003180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат таким, що не підлягає виконанню з метою недопущення подвійного стягнення заборгованості на користь ПАТ “Черкасиобленерго” в цій частині.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 236-240, 325, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Заяву Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» від 25.06.2019 року за вх. № 19340/19 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 26355503,45 грн. - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 925/2073/13 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азот» на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 25352 323,29 грн. основного боргу, 1003180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву Публічного акціонерного товариства «Азот» (вх. № 5229/16 від 15.03.2016 року) з доповненням (вх. № 5323/16 від 16.03.2016 року) про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 року № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.
Наказ Господарського суду Черкаської області, виданий 16.03.2015 року на примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 1003180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат визнати таким, що не підлягає виконанню.
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» (вх. № 5229/16 від 15.03.2016 року) з доповненням (вх. № 5323/16 від 16.03.2016 року) про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 року № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 25352323,29 грн. основного боргу, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.08.2021 року.
Суддя В.М. Грачов