вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.08.2021м. ДніпроСправа № 904/7054/20
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Фурика Романа Павловича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з приміщення
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Головаха К.К.
Представники:
від позивача: Булаткіна Н.О. виписка з ЄДР представник
від відповідача: Фурик Р.П. паспорт
від третьої особи: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Фурик Романа Павловича та просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 692,96 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України заборгованість з неустойки у розмірі 56 195,28 грн;
- виселити відповідача з орендованого приміщення за адресою: Гагаріна, 57, м. Кривий Ріг.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.01.2021.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 відкладено підготовче засідання на 10.02.2021.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 оголошено перерву до 03.03.2021.
17.02.2021 відповідач подав відзив на позов.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2021 зупинено провадження у справі № 904/7054/20 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду справи № 910/11131/19.
02.03.2021 представник позивача подав відповідь на відзив.
19.04.2021 була винесена Постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 910/11131/19.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 провадження у справі № 904/7054/20 поновлено, призначено підготовче засідання на 17.06.2021.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 відкладено підготовче засідання на 06.07.2021.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 10.08.2021.
05.08.2021 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 2 298,29 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України заборгованість з неустойки у розмірі 91 339,72 грн;
- виселити відповідача з орендованого приміщення за адресою: вул. Михайла Грушевського, 214, м. Кам'янське.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
Суд залишає без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, оскільки вона була подана після закінчення підготовчого провадження.
У судовому засіданні 10.08.2021 було розглянуто справу по суті: заслухано виступи позивача та відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті, відповідач просив у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 10.08.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача, викладена у позові
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди №12/02-6143-ОД від 28.12.2016 щодо оплати орендної плати у розмірі 692,96 грн та своєчасного повернення об'єкта оренди за відповідним актом після закінчення строку дії договору. У зв'язку із чим позивач нарахував до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 56 195,28 грн.
Також, позивач просив виселити відповідача з нежитлового вбудованого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57,
Позиція відповідача
Відповідач зазначає, що на виконання умов договору він повідомляв позивача та узгодив з балансоутримувачем, що договір продовжуватись не буде. Відповідач підготував акт приймання-передачі приміщення з оренди, однак, у зв'язку із введеним на території України карантином було обмежено доступ до навчального закладу, тому підписання акту відклалось з незалежних від відповідача причин.
Відповідач вказує на те, що ним не використовується майно та акт приймання-передачі з оренди ним підписаний.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 10.10 договору обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Однак, відповідач акт приймання-передавання про повернення майна з оренди не склав та не надав позивачу.
Позиція третьої особи
Третя особа не скористалась своїм правом на подання письмових пояснень по суті спору.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
28.12.2016 між Регіональним відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Фуриком Романом Павловичем (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6143-ОД (арк.с.9).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 55,0 кв.м, розміщені за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57, що перебуває на балансі ДВНЗ «Криворізький національний університет» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 23.08.2016 і становить за незалежною оцінкою 110 042,00 грн.
Відповідно до умов договору об'єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 28.12.2016 (арк.с.13).
Майно передається в оренду з метою розміщення магазину - складу (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2016 - 1 675,30 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
- 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 837,65 грн;
- 50% - балансоутримувачу у розмірі 837,65 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
Згідно пункту 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяці, що діє з 28.12.2016 по 27.11.2019 включно.
Відповідно до пункту 3.12 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 5.10 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно пункту 5.16 договору орендар зобов'язаний у разі свого наміру продовжити строк дії договору оренди, не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Відповідно до пункту 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримавачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).
06.08.2019 позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 18-02-04736 (арк.с.14), в якому позивач просив повідомити щодо наміру подальшого використання орендованого майна.
30.10.2019 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 4 щодо розірвання договору оренди, в якому зазначає, що продовжувати дію договору не буде (арк.с.15). Також, повідомив, що згідно акту приймання-передачі буде повернуто приміщення балансоутримувачу та після його підписання буде надіслано цей акт позивачу.
24.12.2019 позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 18-02/07557 (арк.с.16), в якому просить терміново повернуто об'єкт оренду у зв'язку із закінченням дії договору.
Відповідачем до матеріалів справи надано акт приймання-передачі майна з оренди від 27.11.2019, який підписаний лише відповідачем (арк.с.43), який 16.02.2021 направлено на адресу позивача.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який діяв під час укладення договору та до 01.02.2020) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини оренди майна державної власності.
Щодо суми орендної плати та неустойки
Позивач заявив до стягнення з відповідача орендну плату у розмірі 692,96 грн за листопад 2020 та неустоку у розмрі і 56 195,28 грн за період з 15.12.2019 по 15.12.2020.
Судом встановлено, що спір виник за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності стосовно платежів з орендної плати та неустойки, які підлягають сплаті відповідачем, як орендарем, через несвоєчасне виконання ним обов'язку повернути орендоване майно позивачу, як орендодавцю, після припинення договору оренди.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відтак, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Суд зазначає, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився суперечить змісту правовідносин за договором оренди та регулятивним нормам Цивільного кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Відтак, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Відтак, суд не вбачає підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати за листопад 2020 у розмірі 692,96 грн.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Законодавець у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас неустойка за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, зазначає таке.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Відтак, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах , проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Перевіривши розрахунок неустойки, суд зазначає, що він є невірний, оскільки позивачем не враховано оплати, які здійснював відповідач після закінчення строку дії договору.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача становить 44 079,38 грн.
Щодо вимог про виселення
Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 5.10 договору встановлено, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до пункту 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримавачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).
Водночас, суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем було надано до матеріалів справи та надіслано на адресу позивача (орендодавця) акт приймання-передачі майна з оренди, який було підписано з боку відповідача.
Позивач був обізнаний про те, що такий акт було надано до матеріалів справи, а також надіслано на його адресу, водночас не повідомив суду про причини його не підписання.Заперечення позивача полягали лише у тому, що об'єкт оренди повинен бути повернутий балансоутримувачу, а акт приймання-передачі відповідно повинен підписати не орендодавець, а балансоутримувач.
З такою позицією позивача суд не погоджується з огляду на таке.
Так, дійсно пункт 5.10 договору оренди передбачав, що у разі його припинення орендар зобов'язаний повернути майно балансоутримувачу.
Водночас вимоги частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі припинення найму річ повертається наймачем наймодавцеві.
Аналогічні положення містяться у статті 27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна (який діяв на момент припинення договору оренди) у якій визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відтак направивши акт приймання-передачі майна з оренди саме орендодавцеві відповідач виконав вимоги вищевказаних норм.
Натомість заперечення позивача проти цього акту зводяться до того, що його було направлено не балансоутримувачу. Водночас щодо стану приміщення яке повертається позивач заперечень не надав.
Крім того враховується судом й пасивна позиція третьої особи у справі, яка є балансоутримувачем, представники якої в судове засідання жодного разу не з'явились та не надали будь-яких пояснень з приводу повернення майна з оренди на кшталт того, чи звертався до них відповідач щодо підписання акту.
Також, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 211 від 11.03.2020 та № 215 від 16.03.2020 з метою запобігання поширення хвороби COVID-19 спричиненою короновірусом SARS-CoV-2 Кабінет Міністрів постановив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України ввести карантин та, зокрема, заборонити відвідування закладів освіти її здобувачами до 3 квітня 2020. В подальшому карантинні заходи неодноразово продовжувались.
Тому суд приймає цей акт як належний доказ того, що в умовах карантину відповідачем були здійснені усі залежні від нього дії, щодо повернення майна з оренди.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не використовується об'єкт оренди.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 1 758,89 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Сягнути з Фізичної особи-підприємця Фурика Романа Павловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 42767945) неустойку у розмірі 44 079,38 грн та судовий збір у розмірі 1 758,89 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 18.08.2021
Суддя Я.С. Золотарьова