вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5693/20 (904/4523/21)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В.
за участю секретаря судового засідання Рудь В.Г.
Представники:
Від позивача: Павлова О.О., посв адв №2923 від 09.07.2019 адвокат
Від відповідача-1: не з'явився;
Від відповідача-2: Колошин В.П. посв адв №0331 від 15.09.93 адвокат
Від третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕ КОН"
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМ ПЛЮС", м. Дніпро
відповідача-2: Товариства х обмеженою відповідальністю "Метал-Корт",м. Дніпро
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОКІН", м. Бориспіль,
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Оберіг", м. Київ
про визнання договору недійсним
в межах справи №904/5693/20
за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро
Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕ КОН", м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт", м. Дніпро
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕ КОН" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМ ПЛЮС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт" про визнання недійсним договору №БВ-20/289/2 від 16.10.2020.
Ухвалою господарського суду від 30.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.
24.05.2021 до господарського суду від ТОВ "Метал-Корт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
25.05.2021 до господарського суду від ТОВ "РЕ КОН" надійшло клопотання про витребування доказів та розгляд клопотання без участі його представника.
Ухвалою господарського суду від 25.05.2021 підготовче засідання відкладено на 29.06.2021.
14.06.2021 до господарського суду від АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшли витребувані судом документи.
Ухвалою господарського суду від 29.06.2021 підготовче засідання відкладено на 26.07.2021.
23.07.2021 від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 26.07.2021.
26.07.2021 від представника відповідача 2 надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.
Ухвалою господарського суду від 26.07.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судових засіданнях здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний правочин укладено в "підозрілий період", відповідач 2 до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним. Позивач зазначає, що відповідач 2 здійснив придбав цінні папери за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, а відтак договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-20/289/2 від 16.10.2020 має бути визнаний недійним відповідно до положень ст. 42 КУзПБ
Позиція відповідача 1
Відповідач 1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
Позиція відповідача 2
21.05.2021 до господарського суду від ТОВ "Метал-Корт" надійшов відзив на позов, за змістом якого в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що на дату відкриття провадження у справі, позивач не мав статусу кредитора в справі №904/5693/20 про визнання банкрутом ТОВ "Метал-Корт", а відтак у позивача відсутнє право на звернення до суду з даним позовом в межах справи про банкрутство.
20.07.2021 до господарського суду від ТОВ "Метал-Корт" надійшли додаткові письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що укладення оспорюваного правочину не призвело до неплатоспроможності, внаслідок реалізації цінних паперів відповідач отримав прибуток в розмірі 400 000,00 грн.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування є обставини укладання договору, наявність підстав для визнання його недійсним.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
16.10.2020 року між Відповідачем 1 (продавець) та Відповідачем 2, представленого повіреним - ТОВ «Вокін» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-20/289/2, відповідно до умов якого (п. 1.1., Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказані в п.1.2. цінні папери, на умовах передбачених цим Договором.
За умовами цього договору (п.1.2.) передачі у власність покупця підлягають векселя в простій документарній формі видані ТОВ «Страхова компанія «Оберіг» (код ЄДРПОУ 37955224) у кількості 6 шт. з терміном погашення - за пред'явленням, за якими у чотирьох номінальна вартість: 4 000 000,00 грн. - договірна вартість: 3 620 000,00 грн. за серіями та номером бланку: АА 1295776, АА 1295777, АА 1295778, АА 1295779, а в двух номінальна вартість: 3 100 000,00 грн. - договірна вартість: 2 810 000,00 грн. за серіями та номером бланку: АА 1295790 та АА 1295791.
За умовами п. 2.1. та 2.2. Договору, загальна договірна вартість договору становить 20 100 000,00 грн. без ПДВ. Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю ЦП за ціною, у п.2.1 Договору до 19.11.2020 (включно).
Відповідно до п.2.3 Договору: передача цінних паперів, що є предметом даного Договору, здійснюється до 17.10.2020 (включно).
Згідно п.2.4 Договору: Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання за даним Договором, а цінні папери вважаються переданими з моменту підписання акту прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов'язань.
Згідно п. 9.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
16.10.2020 між сторонами складено Акт приймання-передачі цінних паперів до Договору, згідно якого продавець передав покупцю обумовлені Договором цінні папери.
Позивач вважає, що підставою для визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів є те, що зазначений оскаржуваний правочин укладено в "підозрілий період" та придбання цінних паперів за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, а відтак договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-20/289/2 від 16.10.2020 має бути визнаний недійним відповідно до положень ст. 42 КУзПБ
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
Згідно із частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.
ТОВ "Ре Кон" в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на підстави передбачені ст 42 КУзПБ.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України.
Зважаючи на зазначене, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство зазначеного боржника, у тому числі за позовами інших заінтересованих осіб.
Право ТОВ "Ре Кон" на звернення з позовною заявою про визнання договору купівлі- продажу цінних паперів від 16.10.2020 недійсним до ТОВ "Метал-Корт" та ТОВ "ЮМ Плюс" виникло після порушення провадження у справ про банкрутство.
З моменту порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Метал Корт" ТОВ "Ре Кон" відповідно до ст 16 ЦКУ стало заінтересованою особою, щодо укладеного договору купівлі- продажу цінних паперів від 16.10.2020 укладеного між ТОВ "Метал Груп" та ТОВ "ЮМ Плюс" та отримало можливість звернутись з відповідною позовною заявою до суду.
У зв'язку з наведеним суд вважає обґрунтованими посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ре Кон" на наявність у нього правових підстав для пред'явлення даного позову щодо оспорювання укладеного боржником правочину.
Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.п. 2,3 ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Фраудаторним може виявитися будь який правочин (договір), що укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, «на зло» іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач не довів наявності обставин, передбачених ст. 42 КУзПБ, ст. 215 ЦК України для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів недійсним, оскільки останнім не доведено, того факту, що ціни, за яким ТОВ "Метал-Корт" було придбано векселі не відповідають ринковим.
В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-20/321/2 від 16.11.2020, укладений між ТОВ "Метал-Корт" та ТОВ "НВП Фірма"Будінвестсервіс" та акт прийому-передачі цінних паперів до Договору №БВ-20/321/2 від 16.11.2020, який підтверджує подальшу реалізацію векселів, придбаних ТОВ "Метал -Корт" за договором №БВ-20/289/2 від 16.10.2020, внаслідок чого ТОВ "Метал-Корт" міг отримати прибуток в розмірі 400 000,00 грн.
Зазначені обставини спростовують посилання позивача на відсутність розумної ділової мети спірного правочину. Також суд не погоджується з твердженням позивача, про те, що ТОВ "Метал-Корт" взяло на себе грошове зобов'язання без майнових майнових дій іншої сторони, оскільки ТОВ "ЮМ Плюс" передав боржнику векселі, які були предметом спірного договору купівлі-продажу за актом прийому-передачі від 16.10.2020.
Відсутність у ТОВ "Метал-Корт" достатньої кількості грошових коштів для оплати за спірним договором, саме по собі не свідчить про спрямованість даного договору на штучне створення заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає наявності доведених підстав для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-20/289/2 від 16.10.2020 недійсним, в порядку ст. 42 КУзПБ та ст. 215 ЦК України, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.
Повне рішення складено 18.08.2021
Суддя С.В. Мартинюк