Справа № 428/2682/21
Провадження № 2/428/907/2021
07 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Федорущенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі за текстом - ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 17.09.2018 він припинив трудові відносини з відповідачем на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні йому не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 20 253, 20 грн. На виконання судового наказу від 10.12.2018 по справі № 428/15996/18 заборгованість із заробітної плати була виплачена в повному обсязі 04.03.2021. Просив суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.09.2018 по 04.03.2021 у сумі 131 577, 60 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, до суду подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» по 17.09.2018 включно.
Трудові відносини припинились 17.09.2018 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .
На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 20 253, 20 грн., про стягнення якої 10.12.2018 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.
03.02.2021 ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» виплатило ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у повному обсязі у сумі 20 253, 20 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача.
Отже, з наведеного вище судом достовірно встановлено, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 17.09.2018, яка була сплачена тільки 03.02.2021, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати в день звільнення.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.
Як вже встановлено судом, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 17.09.2018, яка була сплачена тільки 03.02.2021, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати їй заробітної плати.
З наведеного суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення трудового законодавства, відповідачем суду не надано.
Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та до дня, коли позивачу було сплачено заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у повному обсязі, тобто за період з 18.09.2018 по 02.02.2021 включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-195цс134.
Середньогодинна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 26,70 грн., а середньомісячна кількість робочих годин - 175,9 год., що підтверджується копією довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від 28.11.2018 № 37613.
Загальна кількість робочих годин за період з 18.09.2018 по 02.02.2021 включно становить 5 021,95 год., яка складається з кількості робочих годин за 28 повних місяців (жовтень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-грудень 2020 року, січень 2021 року), за 9 робочих днів у вересні 2018 року та 2 робочих дні у лютому 2021 року ((175,9 год. х 28 міс.) + (175,9 год./20 робочих днів у вересні 2018 року х 9 робочих днів затримки розрахунку) + (175,9 год./20 робочих днів у лютому 2021 року х 2 робочих дні затримки розрахунку) = 5 021,95 год.).
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 134 086, 07 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 26,70 грн. х 5 021,95 год. = 134 086, 07 грн.).
Отже, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги. За вищенаведеним підрахунком суду середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 134 086, 07 грн.
Однак відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 , останній просить суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 131 577, 60 грн., тобто у розмірі меншому від суми 134 086, 07 грн., розрахованої судом відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.
За таких обставин, враховуючи, що в силу принципу диспозитивності суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути на користь позивача суму більшу, ніж заявлена ним у позові, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог у сумі 131 577, 60 грн.
Водночас суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, та зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також відступила і від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, задовольняє він позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Таким чином, ураховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, розрахований позивачем, у сумі 131 577, 60 грн., адже його розмір є вочевидь не співмірним із сумою заборгованості по заробітній платі у розмірі 20 253, 20 грн., яка не була виплачена в день звільнення позивача з роботи.
За таких обставин, з урахуванням розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 20 253, 20 грн., що дорівнює розміру заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 0.0.2070687294.1 від 30.03.2021 у сумі 1 315,77 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 202,50 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.09.2018 по 02.02.2021 включно, визначений без утримання податків та інших обов'язкових платежів, у сумі 20 253 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 20 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 202 (двісті дві) грн. 50 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581.
Суддя І. С. Посохов