Справа № 428/9064/20
Провадження № 2/428/462/2021
17 травня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом,
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке складається з недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера. Позивач є єдиним сином та спадкоємцем спадкодавця ОСОБА_3 .
Після встановлення факту смерті матері позивач 11 лютого 2019 року звернувся до Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом, який за життя спадкодавець залишив на ім'я ОСОБА_2 , посвідченим секретарем виконкому Георгіївської селищної ради Лутугинського району Луганської області Нікітіною О.М. 09 вересня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 439. Під час формування спадкової справи нотаріусом було встановлено, що серед поданих заявником документів відсутній документ, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті, коло осіб, що з ним проживали, а також факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених частинами 3, 4 статті 1268 Цивільного кодексу України. Позивач на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_3 на день смерті проживала одна за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 , надав державному нотаріусу Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровській С.М. пояснення та домову книгу. Довідку органу реєстрації місця проживання з переліком осіб, які проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що витребовувалася нотаріусом, позивач має змогу надати, проте цей документ у відповідності до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року є недійсним та не створює правових підстав на території України, оскільки виданий на тимчасово окупованій території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
03 грудня 2019 року позивач звернувся до державного нотаріуса Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровської С.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3 . Крім того, як зауважив державний нотаріус у постанові, що станом на 03 грудня 2019 року в спадковій справі відсутні будь-які заяви, окрім заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини. Проте, 03 грудня 2019 року державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровською С.М. було винесено постанову № 586/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на отримання пенсії після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з підстав неможливості визначити коло осіб, що прийняли спадщину та мають право на обов'язкову частку.
Отже, вищевказана постанова є такою, що порушує права позивача як спадкоємця, оскільки спадщина ним була прийнята та вчинені всі можливі та необхідні дії для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а надання довідки органу реєстрації місця проживання з переліком осіб, які проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини на території проведення антитерористичної операції, не може вимагатися. За таких умов постанова державного нотаріуса Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровської С.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 586/02-31 від 03 грудня 2019 року підлягає скасуванню та, відповідно, нотаріус зобов'язаний вирішити питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову державного нотаріуса Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровської С.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 586/02-31 від 03 грудня 2019 року та зобов'язати Другу Сєвєродонецьку державну нотаріальну контору Луганської області видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право на отримання недоотриманої пенсії, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по спадковій справі № 14/2019 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява з проханням розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з'явилася, до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява з проханням розглянути справу за її відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 28.08.1972 Георгіївською селищною радою Лутугинського району Ворошиловградської області, ОСОБА_2 (російською) народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Георгіївка Лутугинського району Ворошиловградської області, про що 23.02.1956 зроблено відповідний актовий запис № 20. Батьком записаний ОСОБА_6 (російською), матір'ю - ОСОБА_3 (російською).
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 20.06.2014 Лутугинським РС УДМСУ в Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 16.09.1985 за адресою: АДРЕСА_2 .
З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 08.10.1997 Лутугінським РВ УМВС України в Луганській області та копії домової книги вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована з 08.12.1983 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією заповіту, посвідченого 09.09.2008 секретарем виконкому Георгіївської селищної ради Лутугинського району Луганської області Нікітіною О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 439, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка міста Краснодон Луганської області, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усе своє майно, де б воно не було та із чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, у тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 08.02.2019 Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 89 років у селищі міського типу Георгіївка Лутугинського району Луганської області, Україна, про що складено відповідний актовий запис № 69.
З копії довідки про склад сім'ї або осіб, зареєстрованих (проживаючих) в житловому приміщенні/будинку № 1596, виданої 15.10.2020 «Відділом по роботі з територією смт. Георгіївка Управління по роботі з територіями Адміністрації Лутугинського району» «Луганської народної республіки» вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована з 08.12.1983 за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстрованих осіб немає.
Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 586/02-31, винесеної 03.12.2019 державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровською С.М., 03.12.2019 ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровської С.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3 . Проте, 03.12.2019 державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровською С.М. було винесено постанову № 586/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на отримання пенсії після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з підстав неможливості визначити коло осіб, що прийняли спадщину та мають право на обов'язкову частку. Свою відмову нотаріус обґрунтовує тим, що серед наданих ОСОБА_2 документів відсутній документ, за яким можливо перевірити місце проживання померлого на день смерті, коло осіб, що з ним проживали, а також факт наявності або відсутності спадкоємців, передбачених частинами 3, 4 статті 1268 Цивільного кодексу України, і який вкрай необхідний для встановлення кола спадкоємців і видачі будь-якої спадщини відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до копії спадкової справи, яка заведена в Другій Сєвєродонецькій державній нотаріальній конторі Луганської області під № 14/2019 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 подав ОСОБА_2 .
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за заповітом після померлої матері та скасування постанови нотаріуса, якою йому відмовлено у реалізації цього права. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1262 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, може відмовити у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Відповідно до пп. 3.22 п. 3 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 із змінами та доповненнями, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» наведено визначення терміну «місце проживання», а саме це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
На підставі аналізу вищенаведених норм Закону та підзаконного нормативно-правового акту суд приходить до висновку, що нотаріус може видати свідоцтво право на спадщину за заповітом після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини лише в тому разі, якщо у паспорті спадкоємця наявні відмітки про реєстрацію його постійного місця проживання в одному житловому приміщенні разом із спадкодавцем станом на час відкриття спадщини.
Норма п. 3.22 п. 3 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України стосується випадків, коли у паспорті спадкоємця відсутні будь-які відмітки про реєстрацію його постійного місця проживання станом на час відкриття спадщини, тобто коли спадкоємець не має постійного місця реєстрації проживання за жодною адресою.
При цьому, спадкоємець не позбавлений права звернутися до суду для встановлення факту його проживання із спадкодавцем за наявності обставин, коли спадкоємець вважає, що він проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте у його (спадкоємця) паспорті наявний запис про реєстрацію постійного місця проживання за іншою адресою, ніж адреса проживання спадкодавця на час відкриття спадщини.
Суд враховує, що у паспорті ОСОБА_2 наявний запис про реєстрацію його постійного місця проживання за іншою адресою, ніж адреса проживання спадкодавця ОСОБА_3 на час її смерті, а отже у нотаріуса не було підстав застосовувати норму п. 3.22 п. 3 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України під час вирішення питання про можливість вчинення нотаріальної дії.
Крім того, позивачу було запропоновано нотаріусом визначити коло осіб, що прийняли спадщину та мають право на обов'язкову частку, тобто він мав би звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, але останнім цього зроблено не було.
Отже, постанова, винесена 03.12.2019 державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровською С.М. за № 586/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на отримання пенсії, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3 , є законною та не підлягає скасуванню.
З аналогічних підстав належить відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання державного нотаріуса видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Разом з тим, суд вважає, що надана позивачем довідка про склад сім'ї або осіб, зареєстрованих (проживаючих) в житловому приміщенні/будинку № 1596, виданої 15.10.2020 «Відділом по роботі з територією смт. Георгіївка Управління по роботі з територіями Адміністрації Лутугинського району» «Луганської народної республіки», не може бути прийнята судом до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки вона надана установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, що створена, обрана чи призначена у порядку, не передбаченому законом, а, отже, будь-які видані такими установами документи є недійсними та такими, що не створюють жодних правових наслідків.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Отже, з наведеного вище вбачається, що судом України незаконність та недійсність письмових доказів, виданих на тимчасово окупованій території Луганської області (т. зв. «ЛНР») не може бути застосовна лише до таких дій як реєстрація народжень, смертей і шлюбів, в усіх інших випадках, зокрема і при розгляді даного позову про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, судом встановлюється незаконність та недійсність таких доказів, у зв'язку з чим вони не можуть бути прийняті як належні та допустимі.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова, винесена 03.12.2019 державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Боровською С.М. за № 586/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії є законною та не підлягає скасуванню, у зв'язку з чим вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_5 ;
- відповідач: Друга Сєвєродонецька державна нотаріальна контора Луганської області, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, буд. 15, код ЄДРПОУ 26187651.
Суддя І. С. Посохов