Головуючий суддя у першій інстанції: Ясінський Ю.Є.
04 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 453/186/21 пров. № А/857/13105/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Макарика В.Я., Улицького В.З.
за участю секретаря судового засідання: Юрченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 09 червня 2021 року у справі № 453/186/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови, -
10.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН 18 №3732825 від 31.01.2021р.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 09.06.2021р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Сколівського районної суду Львівської області від 09.06.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та закрити провадження про адміністративне правопорушення.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
31.01.2021р. Постановою про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 8500 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН №3732825 видно, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», іноземної реєстрації д.н.з., НОМЕР_1 31.01.2021р., в 13 год 03 хв. на а/д М-06 «Київ-Чоп» 610 км, не виконав вимог ст.16 Закону України «Про дорожній рух» та допустив керування транспортним засобом, який він не ввозив на митну територію України, не поміщував у митний режим транзиту та користувався транспортним засобом який належить Holovko Nazar, чим порушив вимоги ч.8 ст.121 КУпАП. (а.с. 10)
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
В ст.31 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватись на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
ст.380 МК України визначено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватись на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспорті засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватись для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, встановлених відповідно до вимог цього кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
ч.8 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції, а саме: вживає заходи для виявлення неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортні засоби передано у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили їх на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
В ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» видно, що поліцейський може зупинити транспортні засоби, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особами, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
ч.2 цієї статті визначає, що поліцейський зобов'язаний зупинити транспорті засоби, у разі:
-якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
- якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстав для висновків, що поліцейські зобов'язані відкрити адміністративне провадження у справі стосовно водія транспортного засобу, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, якщо це передбачено законом.
ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Із змісту ст.280 КУпАП видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ч.1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису (ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію»).
ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, поліції відповідно до Закону надано право використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
п.24постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Із змісту ст.283 КУпАП видно, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості зокрема про:
-технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.
В оскарженій постанові відсутнє покликання на жоден із доказів, які передбачені ст. 251 КУпАП, в тому числі відеозапис здійснення службовим відеореєстратором (відеофайл № 015582@2021013115190710) який відповідач долучив до відзиву до позовної заяви, та покликання на технічний запис, яким здійснено відеозапис, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Даний відеозапис, який долучено до матеріалів справи, колегія суддів не може оцінити як належний та допустимий доказ, оскільки одержаний з порушення порядку встановленого законом.
В даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржевана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в постанові.
В колегії суддів відсутні беззаперечні підстави для висновку, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим, з огляду на норми ч. 2ст.77 КАС України, неможливо стверджувати про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 8 ст. 121 КУпАП.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.8 ст. 121 КУпАП, не підтверджується належними та допустимими доказами. Останній заперечив вчинення правопорушення, а відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах, не надав належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України видно, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Управління патрульної поліції у Львівській області як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначений законами та Конституцією України, а тому позов слід задовольнити та провадження по справі про адміністративне правопорушення слід закрити.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову якою позов задовольнити та закрити провадження про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст.229, 243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 09 червня 2021 року у справі № 453/186/21 - скасувати.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН 18 №3732825 від 31.01.2021р. скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді В. Я. Макарик
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 13.08.2021р.