Головуючий суддя у першій інстанції : Ковальчук В.Д.
11 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16050/20 пров. № А/857/4074/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Макарика В.Я., Улицького В.З.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 140/16050/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
17.11.2020р. позивач Головне управління ДПС у Волинській області звернувся в суд з позовом з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі - 255 853,58 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з довідки про наявність боргу по платежу до бюджету за ФОП ОСОБА_1 станом на 01.11.2020р. рахувалась заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в загальній сумі 468 775,48 грн.
Податковий борг виник внаслідок несплати суми грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, визначеного ГУ ДФС у Волинській області по:
-податкових повідомленнях-рішеннях від 12.02.2020р. №0001039-5033-0307 в сумі 7 383,37 грн., №0001028-5033-0307 в сумі 15 760,87 грн., №0001037-5033-0307 в сумі 457,97 грн., №0001033-5033-0307 в сумі 90 962,90 грн., №0001034-5033¬0307 в сумі 18 609,22 грн., №0001038-5033-0307 в сумі 43 334,02 грн., №0001039/1-5033-0307 в сумі 1 057,60 грн., №0001032-5033-0307 в сумі 2 038,53 грн., №0001028/1-5033-0307 в сумі 2 257,60 грн., №0001037/1-5033-0307 в сумі 65,60 грн., №0001034-5033-0307 в сумі 2 665,60 грн., №0001033/1-5033-0307 в сумі 13 029,60 грн., №0001038/1-5033-0307 в сумі 6 207,20 грн., №0001039/2-5033-0307 в сумі 910,86 грн., №0001032/1-5033¬0307 в сумі 292,00 грн., №0001028/2-5033-0307 в сумі 1 944,36 грн., №0001037/2-5033-0307 в сумі 56,50 грн., №0001033/2-5033-0307 в сумі 11 221,74 грн., №0001034/2-5033-0307 в сумі 2 295,75 грн., №0001038/2-5033-0307 в сумі 5 345,95 грн., №0001032/2-5033-0307 в сумі 251,49 грн.,
-податкових повідомленнях-рішеннях від 06.05.2020р. №0023826-5033-0307 в сумі 17 664,31 грн., №0023830-5033-0307 в сумі 2 284,72 грн., №0023831-5033-0307 в сумі 101 948,48 грн., №0023832-5033-0307 в сумі 20 856,65 грн., №0023835-5033-0307 в сумі 513,28 грн., №0023836-5033-0307 в сумі 48 572,47 грн., №0023837-5033-0307 в сумі 8 275,06 грн.,
Всього заборгованість по даному податку становить: - 426263,70 грн.
Однак, станом на 25.11.2020р. сума податкового боргу із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, зменшилась у зв'язку з скасуванням податкових повідомлень-рішень, а саме: 13.11.2020р. скасовано нарахований в поточному році податок на майно по податкових повідомленнях-рішеннях від 06.05.2020р. №0023833-5033-0307 в сумі 8 665,23 грн., №0023834-5033-0307 від 06.05.2020р. в сумі 4 141,70 грн., від 06.05.2020р. №0023826-5033-0307 в сумі 17 664,31 грн., №0023830-5033-0307 від 06.05.2020р. в сумі 2 284,72 грн., №0023831-5033-0307 від 06.05.2020р. в сумі 101948,48 грн., №0023832-5033-0307 від 06.05.2020р. в сумі 20 856,65 грн., №0023835-5033-0307 від 06.05.2020р. в сумі 513,28 грн., №0023836- 5033-0307 від 06.05.2020р. в сумі 48 572,47 грн., №0023837-5033-0307 від 06.05.2020р. в сумі 8 275,06 грн.
Отже, загальна заборгованість ФОП ОСОБА_1 із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості становить - 255 853,58 грн., що підтверджується витягами з картки особового рахунку даного платника із сплати вказаного податку. (а.с. 91-92)
Таким чином, узгоджені грошові зобов'язання ФОП ОСОБА_1 в розмірі - 255 853,58 грн. є податковим боргом.
В судовому та адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення на загальну суму - 255 853,58 грн. позивач не оскаржував, а тому, грошове зобов'язання, визначене такими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженим.
п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В п.п.36.1 ст.36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи.
Із змісту п.57.3. ст. 57 ПК України видно, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.п. 266.10.1п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
В п.287.5 ст. 287 ПК України передбачено, що податок з плати за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків..
З метою погашення податкового боргу податковий орган сформував податкову вимогу форми «Ф» від 12 травня 2020 року №25132-50 на суму 255853,58 грн., яка надіслана у встановленому порядку за місцем проживання відповідача яку отримав останній 18.05.2020р. ( 8).
п.59.5 ст.59 ПК України, визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В п.87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
п.п.266.9.1 п.266.9ст. 266 ПК України передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Колегія суддів не приймає за безпідставністю до уваги доводи апелянта про необхідність в даній справі досліджувати обставини відсутності речових прав на приміщення які є підставою для нарахування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості та правомірність податкових повідомлень рішень від 12.02.2020р., і долучені дефектні акти, оскільки з'ясування цих обставин не стосується предмета доказування в даній справі та вищевказані податкові повідомлення-рішення на загальну суму - 255 853,58 грн. відповідач в адміністративному та судовому порядку не оскаржував. Тому, податкові повідомлення-рішення є чинними та обов'язковими для сплати грошового зобов'язання.
Не приймає також до уваги колегія суддів за безпідставністю доводи апелянта про те, що суд першої інстанції з власної ініціативи не призначив в даній справі почеркознавчу експертизу з метою поновного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи щодо належності його підпису про отримання оригіналу корінця податкової вимоги від 12.05.2020р. № 25132-50. Оскільки, з врахуванням основних засад (принципів) адміністративного судочинства як змагальність сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. (ст.2,77 КАС України).
При цьому, апеляційний суд враховує вимоги ст.104 КАС України де визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
В даній справі, апелянт не скористався своїм правом про надання до суду висновку експерта та не подав у встановленому порядку його до суду.
Не приймає за безпідставністю до уваги колегія суддів також заяву (пояснення по справі) апелянта яка подана 03.08.2021р. та в якій останній повідомляє, що 10.03.2020р. він звертався до Начальника Володимир-Волинського управління ГУДПС у Волинській області з заявою про скасування податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, згідно оригіналів довідок виданих Локачинською РДА та дефектних актів за 2016-2018 р. Оскільки, з даної заяви незрозуміло які саме податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 мав на увазі. ( не зазначено номер та дату податкових повідомлень рішень які із слів останнього він оскаржив до контролюючого органу в адміністративному порядку).
Крім того, із змісту вказаної заяви неможливо ідентифікувати в який орган та кому саме вона адресована. Оскільки, із змісту заяви видно що ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , а із штампу вхідної кореспонденцію який нечітко прослідковується зазначено прізвище « ОСОБА_3 ».
Разом з тим, апелянт в апеляційній скарзі не вказує про обставини звернення до контролюючого органу з вимогою оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, що свідчить про ту обставину що останній зловживає своїми процесуальними правами з метою уникнення від відповідальності та вводить суд в оману.
Із змісту ст. 308 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі на загальну суму - 255 853,58 грн., відсутні докази сплати боргу, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020р. у справі № 140/16050/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді В. Я. Макарик
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 13.08.2021р.