Справа№ 938/429/21
Судове провадження № 1-кп/938/93/21
17 серпня 2021 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12021091130000037 від 07.07.2021 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, фізичної особи-підприємця, інваліда ІІІ групи, з середньою спеціальною оствітою, депутатом не обирався, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,-
у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, -
ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
ОСОБА_4 07.07.2021 року близько 05.00 год. на вул. Івана Франка в селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області помітив залишений на стоянці поруч із автодорогою автомобіль марки «Volvo V-40» із іноземними реєстраційними номерними знаками НОМЕР_1 НОМЕР_2 , що перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 , яким вирішив незаконного заволодіти з метою поїздки.
Здійснюючи свій вищевказаний злочинний умисел ОСОБА_4 діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій і передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, підійшов до вказаного автомобіля та скориставшись незамкнутими в ньому дверима, а також наявністю в замку запалювання ключів, запустив двигун, після чого керуючи цим автомобілем виїхав на автодорогу та почав рухатись ним на проїжджій частині автодороги по колу, тобто незаконно заволодів вказаним транспортним засобом.
Під час руху у автомобілі виникло кипіння охолоджувальної рідини двигуна та сталася зупинка його роботи, у зв'язку із чим подальша експлуатація автомобіля стала не можливою, а тому ОСОБА_4 залишив цей автомобіль на автодорозі по АДРЕСА_1 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що погоджується зі всіма обставинами кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті щодо нього; просить його суворо не карати, зазначивши, що дійсно 07.07.2021 року зранку в селищі Верховина побачив автомобіль марки «Volvo V-40» іноземними реєстраційними номерними знаками, він захотів покататися, транспортний засіб був не закритий, ключі від нього були в замку запалювання, він запустив двигун, не питаючи ні в кого дозволу, виїхав на автодорогу, де зробив коло, після чого автомобіль «закипів» і він його залишив на автодорозі.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначивши, що збитки йому відшкодовано, претензій матеріального та морального характеру до нього не має.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнає свою вину повністю, то просить суд не допитувати свідків по даній справі, не досліджувати письмові докази. Його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку (а.с.36).
Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість у подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв'язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, а також, дослідженням досудової доповіді, складеної працівником Верховинського РС філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області.
При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд відносить те, що він щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , не встановлено.
Суд також враховує особу винного ОСОБА_6 .
Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37), його місце проживання: АДРЕСА_1 разом з батьками (а.с. 37,47), відповідно до ст. 89 КК України не судимий (а.с.38-39, 40, 41-45), на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті Верховинської районної лікарні не знаходиться (а.с.46), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.46), є інвалідом ІІІ групи з дитинства (а.с.49).
Згідно з досудовою доповіддю начальника Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» від 16.08.2021 року - ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства - середній, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку Верховинського РС у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним накладення на правопорушника обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації ( а.с. 30-33 ).
У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст.289 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто станом на 07.07.2021 року) незаконне заволодіння транспортним засобом карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому вказаного кримінального правопорушення та по час ухвалення судом даного вироку не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, пом'якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд враховує положення ч.2 ст. 65 КК України, згідно з яким більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Санкцією ч. 1 ст. 289 КК України передбачено найменш суворе покарання у виді обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, яке відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України може бути застосовано до ОСОБА_4 , оскільки він є інвалідом ІІІ групи, а обмеження волі не застосовується до осіб з інвалідністю І і ІІ групи.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують його покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, у зв'язку з чим слід обвинуваченого звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.ст.75,76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_6 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Також відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов'язаний вирішити питання про долю речових доказів в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Зокрема, постановами від 07.07.2021 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12021091130000037 від 07.07.2021 року автомобіль «Volvo V -40» із іноземними реєстраційними номерними знаками НОМЕР_3 , якого передано під відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 (а.с. 50-51) та мобільний телефон марки FLY FF-243 чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_4 , ІМЕІ НОМЕР_5 , із двома сім картами оператора мобільного зв'язку «КИЇВСТАР»,одна з яких неактивна, інша з абонентським № НОМЕР_6 , який передано на зберігання в камеру речових доказів Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.52-53).
У п.5 та п.4 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що майно, яке було предметом кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення конфіскується, крім того, яке повертається власнику.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним за ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ч. 1, ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :
-автомобіль «Volvo V -40» із іноземними реєстраційними номерними знаками PL SZY НОМЕР_7 , якого передано під відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 ,- залишити йому
-мобільний телефон марки FLY FF-243 чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_4 , ІМЕІ НОМЕР_5 , із двома сім картами оператора мобільного зв'язку «КИЇВСТАР», одна з яких неактивна, інша з абонентським № НОМЕР_6 , - повернути власнику ОСОБА_6 .
На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_1