П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/918/21
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Дата і місце ухвалення: 29.04.2021р., м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
В березні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 20.03.2020р. №ХС6424/327/АВ/П/ТД-ФС.
Позов обґрунтовувала тим, що спірною постановою Головне управління Держпраці у Херсонській області необґрунтовано наклало на ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 141 690,00 грн. за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Позивач стверджувала, що нею не було допущено до роботи в «Гостинний двір» за адресою: АДРЕСА_1 , працівника ОСОБА_2 , яка здійснювала прибирання приміщення (номеру), без укладення трудового договору, оскільки за вказаною адресою ФОП ОСОБА_1 не веде господарської діяльності та зазначений об'єкт нерухомого майна їй не належить. Також, позивач посилалася на те, що Головним управлінням Держпраці у Херсонській області застосовано розмір штрафу, який не відповідає редакції статті 265 КЗпП України, яка діяла на час прийняття оскаржуваної постанови.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу від 20.03.2020р. №ХС6424/327/АВ/П/ТД-ФС.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Херсонській області на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1416,90 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Держпраці у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 29.04.2021р., з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції, звільняючи ФОП ОСОБА_1 від юридичної відповідальності, необґрунтовано враховано зміни до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, внесені Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року №378-IX (набув чинності 02 лютого 2020 року). Судом не враховано, що фізична особа-підприємець у своїй господарській діяльності прирівнюється до юридичної особи, у зв'язку з чим не підпадає під юрисдикцію положень частини першої статті 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Апелянт стверджує, що Головним управлінням Держпраці у Херсонській області обґрунтовано притягнено ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю відповідно до редакції частини другої статті 265 КЗпП України, яка діяла на момент виявлення порушення (підписання акту інспекційного відвідування).
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області №81 від 27.01.2020р. «Про проведення інспекційного відвідування», 30.01.2020р. головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів управління з питань праці Казимір М.М. (посвідчення інспектора праці №1738) та Венгер О.В. (посвідчення інспектора праці №327) було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 , «Гостинний двір».
За наслідками проведеного інспекційного відвідування посадовими особами відповідача складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю, №ХС/6424/327/АВ від 30.01.2020р., яким встановлено порушення вимог трудового законодавства ФОП ОСОБА_1 , а саме: частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Зокрема, в акті інспекційного відвідування №ХС/6424/327/АВ від 30.01.2020р. зазначено, що на день проведення інспекційного відвідування у «Гостинний двір», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , працювала прибиральницею кімнат ОСОБА_2 , з якою не було укладено трудового договору. Відповідно до письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є її племінницею та допомагала їй прибирати кімнати.
30.01.2020р. Головним управлінням Держпраці у Херсонській області винесено припис про усунення виявлених порушень за №ХС6424/327/АВ/П, яким відповідно до п.24 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823, зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ №413 до 14.02.2020р., та запропоновано про виконання цього припису у визначені в ньому строки надати письмове повідомлення із дорученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об'єкта відвідування.
06.02.2020р. начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області направлено ФОП ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю за №01-08/1/303, яким позивача повідомлено, що на підставі акту інспекційного відвідування від 30.01.2020р. №ХС6464/327/АВ з 06.02.2020р. відкрито справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Справа розглядається у 45-денний строк, під час розгляду досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. Також, ФОП ОСОБА_1 запропоновано у строк до 13.03.2020р. надати оригінали або належним чином завірені копії матеріалів, документів та інших доказів, що спростовують порушення законодавства про працю.
20.03.2020р. начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області, за результатами розгляду справи про накладення штрафу, прийнято постанову №ХС6424/327/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 141 690,00 грн. за порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015р. №413.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови про накладення штрафу ФОП ОСОБА_1 оскаржила її в судовому порядку.
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проведено Головним управлінням Держпраці у Херсонській області у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823. Також, суд першої інстанції визнав доведеним зафіксоване актом інспекційного відвідування №ХС/6424/327/АВ від 30.01.2020р. порушення ФОП ОСОБА_1 частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015р. №413, що виразилося у фактичному допуску працівника до роботи без укладення з ним трудового договору.
При цьому, суд не прийняв до уваги письмові пояснення позивача про те, що ОСОБА_2 , яка здійснювала прибирання приміщень на час виходу посадових осіб Головного управління Держпраці у Херсонській області за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , є її племінницею та допомагала їй прибирати кімнати, зазначивши, що чинним законодавством встановлено імперативну заборону допущення особи до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підставою для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 та скасування спірної постанови про накладення штрафу від 20.03.2020р. №ХС6424/327/АВ/П/ТД-ФС стало посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до законодавства про працю, чинного на момент розгляду питання про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 (20.03.2020р.), з урахуванням змін до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, внесених Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року №378-IX, до фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, в разі фактичного допуску вперше працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) застосовується попередження.
Таким чином, за висновками суду першої інстанції, до ФОП ОСОБА_1 , яка є платником єдиного податку 2 групи відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку серії А №632026 від 29.05.2012р. за вперше вчинене правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) мало бути застосовано попередження.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм вбачається, що допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, у редакції, чинній на дату проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та складання акту інспекційного відвідування №ХС/6424/327/АВ від 30.01.2020р. передбачалося, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року №378-IX (набув чинності 02 лютого 2020 року), зокрема, внесено зміни до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України абзац другий замінено двома новими абзацами.
Так, відповідно до абзаців другого та третього частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
- вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Таким чином, станом на дату розгляду 20.03.2020р. начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області справи про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу та винесення постанови №ХС6424/327/АВ/П/ТД-ФС від 20.03.2020р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами чинним законодавством пом'якшено відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, за порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
Метою таких законодавчих змін, як вбачається з Пояснювальної записки до Проекту Закону від 12.12.2019р. №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України)», є зменшення економічно необґрунтованих штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства України та зупинення процесу ліквідації малого та середнього бізнесу в Україні у зв'язку з застосуванням нищівних за своїм розміром штрафних санкцій.
Таким чином, Законом №378-IX змінено підхід до відповідальності у вигляді фінансових санкцій за порушення законодавства про працю та суттєво знижено розмір штрафу.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку серії А №632026 від 29.05.2012р. ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи.
Позивач використовує найману працю, відтак, за порушення, визначені статтею 265 КЗпП України, до неї мало бути застосовано попередження, тобто норма, яка встановлює відповідальність в редакції, чинній на момент прийняття відповідного рішення.
До питання дії нормативно-правових актів у часі неодноразово звертався Конституційний Суд України.
Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 3 жовтня 1997 року №4-зп/1997, КСУ зазначив: «…Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше…» (речення перше-третє абзацу п'ятого пункту 3 мотивувальної частини).
Також, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999 КСУ зазначено: «…За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. <…> Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього...» (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).
Беручи до уваги ту обставину, що на день прийняття спірної постанови діяла норма, яка пом'якшувала відповідальність фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю без належного оформлення трудових відносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що притягнення позивача до фінансової відповідальності у вигляді штрафу на підставі законодавства, яке діяло на час вчинення правопорушення, є безпідставним.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Держпраці у Херсонській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 29.04.2021р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що за ознаками, визначеними пунктом 20 частини 1 статті 4 КАС України, дана справа віднесена до категорії справ незначної складності в розумінні пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України.
Обставини, які є критерієм для віднесення справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, відсутні.
А відтак, колегія суддів зазначає, що постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 серпня 2021 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук