ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 серпня 2021 року м. Київ № 640/14742/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
доОфісу великих платників податків Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДР 00178353, 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Сабурова, 76) (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», позивач) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДР 43141471, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) (далі - Офіс великих платників податків ДПС, відповідач), який є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0003094613 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 525 512,54 грн.
Позиція позивача.
В обґрунтування позову зазначається, що за результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 16.03.2016 №101/28-10-46-13-00178353 (далі - акт перевірки).
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету узгоджених грошових зобов'язав з податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень на загальну суму 101 429 662,83 грн., а саме за податковими повідомленнями-рішеннями: від 08.02.2017 №0000574613 у розмірі 3 587 476,0 грн. із затримкою на 65 календарні дні; від 13.05.2017 №0003314613 у розмірі 21 578 102, 93 та від 13.05.2017 №0003304613 у розмірі 3 757 845,8 грн. із затримкою на 31 календарні дні; від 14.07.2017 №0005404613 у розмірі 35 255 125, 4 грн. із затримкою на 8 календарних днів; від 14.07.2017 №0005534613 у розмірі 37 251 112,7 грн. із затримкою на 6 календарних днів.
На підставі висновків акту перевірки 11.04.2018 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:
№0003084613, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 31 календарний день та застосовано штрафні санкції у сумі 5 784 684,95 грн.
№0003094613, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 8 та 6 календарних днів та застосовано штрафні санкції у сумі 7 250 623,81 грн.
Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням рішенням від 11.04.2018 №0003094613, в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 3 725 111,27 грн. та вважає його необґрунтованим.
На підтвердження правової позиції щодо необґрунтованості застосування штрафних санкцій в розмірі 3 725 111,27 грн. позивач пояснює наступне.
Так, відповідач, як зазначено у позові, виносив спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на те, що за результатами камеральної перевірки дійшов висновку про те, що камеральною перевіркою встановлено порушення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, згідно податкових повідомлень рішень, на загальну суму 101 429 662,83 грн.
У той же час позивач не згоден з наведеним висновком.
Зазначає, що 27.12.2017 позивачем із ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, департаментом житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації, Комунальним підприємством «Вода Донбасу», Державним підприємством «Енергоринок», ПАТ «ДТЕК Західенерго», ТОВ «ДТЕК трейдінг» та ПАТ «ДТЕК Пем-Енерговугілля», укладено договори №971/2, №971/3, №971/5 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2017 №971.
Предметом зазначених договорів - є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченого статті 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.17 №971.
Організація взаєморозрахунків передбачена у розділі Договорів «Порядок проведення розрахунків» та стосується сум бюджетних коштів у розмірі 216 000 000,00 грн., 232 233 893,74 грн., 171 739 095,45 грн., всього - 619 972 989,19 грн.
Взаєморозрахунок відповідно до укладеного договору підтверджено платіжними дорученнями.
Вказана відповідачем в акті перевірки сума бюджетних коштів у розмірі 101 429 662,83 грн. на яку нараховані штрафи відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є складовою частиною 619 972 989,19 грн.
Тобто, як зазначає позивач, штрафні санкції нараховано відповідачем на субвенції з державного бюджету місцевому бюджету.
З огляду на наведене, як вважає позивач, погашення податкового боргу здійснено за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №971.
А тому, на думку позивача, погашення позивачем податкового боргу за рахунок субвенцій з державного бюджету України на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, обумовлює відсутність вини позивача та підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтями 57, 126 Податкового кодексу України.
Додатково позивач розкриває це твердження у клопотанні від 05.02.2020 (а.с. 200), зазначаючи, що підстав позову належить протиправне нарахування штрафних санкцій, шляхом винесення податкового повідомлення-рішення, на державні субвенції, надані за постановою Кабінету Міністрів України №971 КП «Вода Донбасу» для погашення боргу перед підприємствами енергетичного сектору економіки, з огляду на обізнаність податкового органу у намірі позивача погасити борги саме за рахунок вказаних коштів (шляхом укладання договорів про організацію взаєморозрахунків) та ненаданні податковим органом позивачу можливості погасити борги за рахунок відстрочення чи розстрочення при наявності таких заяв позивача.
Наведений висновок, на думку позивача, підтверджено і судовою практикою Верховного Суду, яка визначена в постанові від 31.05.2019 у справі № 820/4728/17.
Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність оскаржуваного рішення у зазначеній частині, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеної у податковому-повідомленні рішенні від 14.07.2017 №0005404613 у розмірі 35 255 125, 4 грн. із затримкою на 8 календарних днів. Відповідач звертає увагу, що заборгованість із податку сплачено позивачем лише 27.12.2017 при граничному строку сплати 19.12.2017, що є підставою для застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Відповідач зазначає, що дана норма закону не встановлює обставин, за яких платник податків може бути звільнений від відповідальності, зокрема, у зв'язку із укладенням договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971.
За твердженнями відповідача, позивач уклав договір про проведення взаєморозрахунків лише 27.12.2017 та не звертався до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби із заявою про відстрочення або про розстрочення суми податкового боргу.
Відповідач наголошує, що Офіс застосував штраф не на субвенцію з державного бюджету, а на суму узгодженого грошового зобов'язання, сплаченого з порушенням граничного строку сплати.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення зазначених в ній недоліків. В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 26.09.2019 відкладався розгляд справи.
Ухвалою суду від 06.02.2020 здійснено заміну відповідача - Офісу великих платників податків ДФС на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.
Ухвалою суду від 28.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДПС про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 06.02.2020 на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі підпункту 75.1.1, статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, за результатами проведених перевірок.
Перевіркою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» встановлено порушення пункт 57.3 ПК України, відповідно до якого контролюючим органом було встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, згідно податкових повідомлень рішень, на загальну суму 101 429 662,83 грн., а саме:
- згідно податкового повідомлення рішення від 08.02.2017 №0000574613 у розмірі 3 587 476,0 грн. із затримкою на 65 календарних днів;
- згідно податкових повідомлень рішень від 13.05.2017 №0003314613 у розмірі 21 578 102,93 грн. та від 13.05.2017 №0003304613 у розмірі 3 757 845,8 грн. із затримкою на 31 календарний день;
- згідно податкового повідомлення рішення від 14.07.2017 №0005404613 у розмірі 35 255 125,4 грн. із затримкою на 8 календарних днів;
- згідно податкового повідомлення рішення від 14.07.2017 №0005534613 на у розмірі 37 251 112,7 грн. із затримкою на 6 календарних днів.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 16.03.2018 №101/28-10-46-13-00178353.
11.04.2018 на підставі акту перевірки № 101/28-10-46-13-00178353 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, якими зобов'язано позивача сплатити штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.
Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2018 №0003094613 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 525 512,54 грн., звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Таким чином, граничним строк сплати суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35 255 125,40 грн., визначеної в податковому-повідомленні рішенні від 14.07.2017 №0005404613, є 19.12.2017
Однак, згідно акту перевірки, позивач фактично сплатив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35 255 125,40 грн. лише 27.12.2017, тобто із затримкою на 8 календарних днів. Зазначені обставини позивачем не заперечуються.
Відповідно до абзацу третього пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Буквальний зміст зазначеної норми вказує на безумовну відповідальність платника податків у вигляді штрафу за не сплату узгодженої суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України. Жодних виключень та пільг пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України не встановлює.
Позивач вважає, що до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не застосуються норми статей 57 та 126 Податкового кодексу України, оскільки заборгованість зі сплати податку на прибуток сплачена на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971 та договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971.
Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 № 971 відповідно до частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України та статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, що додаються.
Згідно з пунктами 1-3 вказаного Порядку субвенція надається з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання за рахунок джерел, визначених у пункті 13 статті 11 та статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості підприємств водопостачання Донецької області за електричну енергію перед підприємствами електроенергетичної галузі, що не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.
Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами водопостачання (далі - надавачі послуг) та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.
Наявні у справі докази підтверджують, що 27.12.2017 між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та іншими учасниками, у тому числі Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, укладено договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971 за №971/2, №971/3, №971/5 (а.с. 12-17).
Суд встановив, що предметом вказаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченою статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971.
За умовами вказаних договорів (пункти 10, 11 договорів) на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються кошти у сумі 216 000 000,00 грн., 232 233 893,74 грн. та 171 739 095,45 грн., які останній перераховує для сплати погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу.
Наведене свідчить, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971 кошти для ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються саме з метою погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, тобто суми грошового зобов'язання, не сплаченого у строк, встановлений Податковим кодексом України.
При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Як підтверджують матеріали справи, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35 255 125,40 грн., визначена в податковому-повідомленні рішенні від 14.07.2017 №0005404613, не сплачена установлений пунктом 57.3 ПК України строк, тобто до 19.12.2017 включно. А тому, з 20.12.2017 вказана сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35 255 125,40 грн. отримала статус податкового боргу, що не заперечується позивачем.
У свою чергу, відповідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, штраф нараховується саме на суму погашеного податкового боргу.
Оскільки на момент сплати 27.12.2017 сума у розмірі 35 255 125,40 грн. вважалась податковим боргом, суд приходить до висновку, що Офіс ДФС правомірно застосував до позивача штраф відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
При цьому твердження позивача про те, що до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не застосуються норми статей 57 та 126 Податкового кодексу України, на думку суду, є помилковим, оскільки Податковий кодекс України, зокрема, статті 57 та 126, не передбачають особливостей сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у випадку погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з державного бюджету, зокрема в частині продовженого строку сплати або звільнення від відповідальності за порушення граничного строку сплати.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Проте, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що на час застосування до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» штрафу до Податкового кодексу України вносились будь-які зміни в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за рахунок субвенції з державного бюджету.
Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 № 971 є безпідставним, оскільки така постанова не встановлює особливостей сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за рахунок субвенції з державного бюджету.
Суд відхиляє посилання позивача на постанови Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №820/4728/17, оскільки правова позиція Верховного Суду у даних справах сформована за інших обставин, ніж у даній справі, та не відповідає вимогам статей 57 та 126 ПК України. Зокрема, договори про організацію взаєморозрахунків, досліджені Верховним Судом, укладались до моменту коли суми грошових зобов'язань платників податків набули статусу податкового боргу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0003094613 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 525 512,54 грн. нормативно та документально не підтверджуються.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, за результатами розгляду справи, дослідження та оцінки доказів у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353, 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Сабурова, 76) - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя О.А. Кармазін