м. Миколаїв.
17 серпня 2021 р.справа № 400/1544/21
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Лопатіної Н.О.,
представника відповідача: Кібець В.В.,
в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, вул. 2 Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003,
провизнання протиправними та скасування наказів від 09.12.20 № 257, від 16.02.21 р. № 34; поновлення на посаді; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 16.02.21 р.
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДСУНС у Миколаївській області), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ від 9 грудня 2020 р. № 257 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " (надалі - Наказ № 257);
2) визнати протиправним та скасувати наказ від 16 лютого 2021 р. № 34 "Про звільнення ОСОБА_1 " (надалі - Наказ № 34);
3) поновити ОСОБА_1 в спеціальному званні майора служби цивільного захисту на посаді начальника караулу 21 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСУНС у Миколаївській області;
4) стягнути з ГУ ДСУНС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 лютого 2021 р.
Позовна заява залишалась без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) та на підставі пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження Наказу № 257.
На усунення недоліків, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду (а. с. 60-61).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що оскаржені ним накази прийняті відповідачем безпідставно, без врахування всіх суттєвих обставин, а саме:
- Наказ № 257, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани, прийнятий в період знаходження ОСОБА_1 на навчанні, що, як вважає позивач, суперечить приписами ст. 87 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 5 березня 2009 р. № 1068-VI (надалі - Дисциплінарний статут СЦЗ);
- звільнення позивача обґрунтовано відповідачем систематичним невиконанням умов контракту, але за твердженням ОСОБА_1 , в його діях відсутня системність порушень умов контракту;
- на переконання позивача, навіть у випадку наявності порушень з його боку, відповідач мав застосувати таке дисциплінарне стягнення, як попередження про неповну службову відповідність, а не звільняти позивача;
- доводи відповідача про необхідність отримання позивачем допуску до самостійного виконання обов'язків керівника гасіння пожежі (надалі - КГП) помилкові, так як за наслідками навчання позивач отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації і на його переконання, підвищення кваліфікації замінює отримання ним такого допуску;
- під час складання заліку, посадові особи ГУ ДСУНС у Миколаївській області здійснювали відеозйомку ОСОБА_1 , що є грубим втручанням в його особисте життя та порушенням права на конфіденційну інформацію;
- позивач має 15 років бездоганної служби в підрозділах цивільного захисту, звання майстра спорту і ці обставини відповідач мав врахувати при прийнятті рішення про звільнення.
У відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Як ним зазначено, всі роки служби ОСОБА_1 займався пожежно-прикладним спортом, а після завершення виступів, уклав з ГУ ДСУНС у Миколаївській області контракт на проходження служби цивільного захисту. Позивача було призначено на посаду начальника караулу 21 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСУНС у Миколаївській області і у зв'язку з відсутністю у нього практичного досвіду, йому призначено стажування, строк якого неодноразово продовжувався через незадовільні результати заліків. Так, ОСОБА_1 тричі здавав залік для отримання допуску до самостійного виконання обов'язків КГС, але кожного разу отримував негативні оцінки. Так як позивач фактично не пройшов стажування і не отримав допуск до самостійного виконання обов'язків КГС, який є обов'язковою передумовою перебування особи на посаді начальника караулу, що сталось через незадовільний стан підготовки ОСОБА_1 , відповідач розцінив ці обставини як порушення умов контракту в частині обов'язку позивача мати необхідний рівень знань та умінь і на цій підставі ОСОБА_1 був звільнений (а. с. 79-90).
Відзив містить клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пропуску позивачем строку звернення до суду.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій повторно виклав доводи позовної заяви (а. с. 147-152).
При розгляді справи, суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (а. с. 159-160).
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні позивач та представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в заявах по суті справи.
З приводу клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
На переконання відповідача, після видання ГУ ДСУНС у Миколаївській області Наказів №№ 257 і 34 сплив тривалий термін і враховуючи, що позивач не просив поновити йому строк звернення до суду, позов слід залишити без розгляду.
Відповідно до ст. 4 п. 17 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Стаття 122 ч. 5 КАС України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позовна заява подана до суду 12 березня 2021 р., а тому в частині оскарження Наказу № 34, датованого 16 лютого 2021 р., позивачем дотримано строк, визначений ст. 122 ч. 5 КАС України.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказав позивачу на пропуск місячного строку щодо оскарження Наказу № 257, який прийнятий відповідачем в грудні 2020 р.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач послався на знаходження на лікарняному протягом 26 грудня 2020 р. - 12 лютого 2021 р. Судом ці обставини визнані поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду і цей строк поновлено, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі (а. с. 60-61, 70-71).
Таким чином, при відкритті провадження в даній справі, судом вже була надана правова оцінка дотриманню позивачем строку звернення до суду. У клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, відповідач не навів нових обставин, які б не були враховані судом та потребували їх нової оцінки.
Як слідує з матеріалів справи, 22 квітня 2020 р. ОСОБА_1 уклав з ГУ ДСУНС у Миколаївській області контракт № 474/20 про проходження служби цивільного захисту (надалі - контракт № 474/20), який набрав чинності 22 червня 2020 р. (а. с. 15-17).
7 вересня 2020 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника караулу 21 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСУНС у Миколаївській області (а. с. 19).
Наказом від 8 вересня 2020 р. № 55, на період з 8 вересня до 8 жовтня 2020 р., ОСОБА_1 організовано стажування на вказаній посаді, за результатами якого позивач повинен був скласти залік для отримання допуску на самостійне виконання обов'язків КГС (а. с. 98-99).
Наказами від 12 жовтня 2020 р. № 61, від 9 листопада 2020 р. № 70 і від 20 листопада 2020 р. № 73, строк стажування ОСОБА_1 продовжувався до 5 листопада, до 19 листопада і до 26 листопада 2020 р. відповідно, у зв'язку з тим, що позивач отримував негативні оцінки за наслідками стажування (а. с. 100-105).
За цими обставинами ГУ ДСУНС у Миколаївській області двічі призначало службове розслідування:
1) згідно висновку від 10 листопада 2020 р., 9 жовтня і 6 листопада 2020 р. ОСОБА_1 не склав залік для отримання допуску на самостійне виконання обов'язків КГС, що є свідченням низького рівня знань позивача та порушення ним вимог нормативних актів в частині необхідності підвищення професійного рівня (а. с. 122-123).
За наслідками цього службового розслідування, наказом від 10 листопада 2020 р. № 236 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани (дане дисциплінарне стягнення позивачем не оскаржується) (а. с. 124).
2) 7 грудня 2020 р. відповідач провів нове службове розслідування, яким встановив, що в період з 8 вересня до 20 листопада 2020 р. ОСОБА_1 проходив стажування на посаді начальника караулу 21 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСУНС у Миколаївській області і за цей період тричі не склав залік для отримання допуску на самостійне виконання обов'язків КГС (а. с. 135-137).
У зв'язку з тим, що відсутність у ОСОБА_1 допуску на самостійне виконання обов'язків КГС не дозволяє повною мірою виконувати обов'язки начальника караулу 21 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСУНС у Миколаївській області, Наказом № 257 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани (а. с. 139).
16 лютого 2021 р. Наказом № 34, на підставі п. 176 пп. 6 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 (надалі - Положення № 593), ОСОБА_1 звільнено зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту (а. с. 91).
Позивач не оспорює фактичні обставини, зафіксовані службовими розслідуваннями щодо нездачі ним заліків, а тому спір полягає у правомірності оцінки відповідачем цих обставин, як таких, що дають йому право на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та наступного звільнення.
Відповідно до ст. 101 ч. 2 Кодексу цивільного захисту України, порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1-3 Положення № 593, у цьому положенні визначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов'язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту. Служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період. Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього положення спеціальні звання.
Особи рядового і начальницького складу зобов'язані добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов'язки; постійно підвищувати рівень професійних знань, удосконалювати свою майстерність (п. 31 Положення № 539).
Пункти 1-3 Порядку підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 травня 2020 р. № 412, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 2020 р. за № 496/34779 (надалі - Порядок № 412) встановлюють, що цей порядок визначає умови проходження підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Завдання і зміст підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу визначаються цим порядком, іншими нормативно-правовими актами і знаходять безпосереднє відображення в освітніх програмах. Професійна підготовка - це організований, безперервний і цілеспрямований процес формування і розвитку в осіб рядового і начальницького складу професійних компетентностей, необхідних для професійної діяльності за певною професією (спеціальністю) та успішного виконання посадових обов'язків у відповідній галузі, а також їх своєчасного оновлення та вдосконалення.
Керівники органів і підрозділів цивільного захисту організовують стажування осіб, прийнятих на службу цивільного захисту та призначених на посади рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, після здобуття ними професійної (професійно-технічної) освіти (п. 8 Порядку № 412).
Відповідно до п. п. 23, 26, 27, 30, 31 Порядку № 412, стажування - це набуття особами рядового і начальницького складу практичного досвіду виконання професійних завдань та обов'язків у певній професійній діяльності на відповідних посадах. Стажування проходять особи, які прийняті на службу цивільного захисту і призначені на посади рядового і молодшого начальницького складу в органах і підрозділах цивільного захисту, - після отримання ними професійної (професійно-технічної) освіти або проходження перепідготовки. Рішення про проведення стажування особи рядового і начальницького складу приймає керівник органу або підрозділу цивільного захисту, до якого особа призначається (планується до призначення), залежно від спеціальності, професійної кваліфікації, стажу служби. Тривалість стажування особи рядового і начальницького складу встановлюється його безпосереднім керівником залежно від стажу служби, професійно-службових якостей стажиста і триває від одного до двох місяців. Організація стажування осіб рядового і начальницького складу покладається на відповідних керівників органів і підрозділів цивільного захисту, які зобов'язані після закінчення стажування організувати проведення відповідних заліків. Стажисти зобов'язані: ретельно та у визначені терміни виконувати зазначені в індивідуальному плані заходи стажування; брати участь у професійно-службових заходах, які проводяться в органі або підрозділі цивільного захисту за місцем стажування; вести облік проведеної роботи згідно з індивідуальним планом стажування; після закінчення стажування підготувати відповідний звіт та подати його на розгляд керівнику стажування. У разі невиконання стажистом індивідуального плану стажування, недбалого ставлення до покладених на нього обов'язків, порушення дисципліни керівник стажування має право перервати стажування з письмовим інформуванням про це керівника органу або підрозділу цивільного захисту, на якого покладено організацію стажування.
Згідно з наведеними нормами Положення № 593, позивач повинен підвищувати свою професійну майстерність і однією з форм підвищення рівня знань та умінь, є проходження ним стажування відповідно до Порядку № 412, який прямо передбачає, що за результатами стажування складається залік.
Позивач такий залік тричі поспіль не склав.
Відповідач вірно розцінив ці обставини, як порушення ОСОБА_1 свого обов'язку щодо фахового підвищення кваліфікації, який прямо встановлений Положенням № 593 і передбачений умовами контракту № 474/20.
Стаття 59 Дисциплінарного статуту СЦЗ передбачає, що до діянь, що є порушеннями службової дисципліни, також належать порушення вимог законодавства з питань діяльності органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до п. 68 Дисциплінарного статуту СЦЗ, на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.
Перелічені вище види дисциплінарних стягнень утворюють певну систему і перелічені законодавцем від найменш до найбільш суворого покарання. Як правило, у випадку наявності непогашеного дисциплінарного стягнення, наступне дисциплінарне покарання є більш суворим ніж попереднє.
Враховуючи, що на момент видання спірного Наказу № 257, позивач вже мав непогашене дисциплінарне стягнення у виді догани, накладене раніше наказом № 236, відповідач вірно застосував наступний вид стягнення у виді суворої догани.
Так як у позивача мались два непогашені дисциплінарні стягнення, накладені на нього за триваючу неспроможність скласти залік за результатами стажування, відповідач дійшов вірного висновку про системне порушення умов контракту з боку та звільнив його на цій підставі Наказом № 34.
Відповідно до п. 176 пп. 6 Положення № 593, контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.
Суд звертає увагу на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось не в силу п. 68 пп. 5 Дисциплінарного статуту, тобто не внаслідок дисциплінарного стягнення передбаченого цією нормою, а на підставі з п. 176 пп. 6 Положення № 593, який передбачає окрему підставу для розірвання контракту, що спростовує доводи позивача про необхідність обрання відповідачем такого стягнення, як попередження про неповну службову відповідність.
Доводи позивача про те, що Наказ № 257 прийнято в період його навчання, що суперечить п. 87 Дисциплінарного статуту СЦЗ, помилкові.
Так, згідно з цим пунктом, дисциплінарне стягнення не може бути накладено у період тимчасової непрацездатності або перебування особи рядового чи начальницького складу у відпустці, або якщо з дня вчинення правопорушення минуло більше року.
Знаходження ОСОБА_1 протягом 7-18 грудня 2020 р. у Національному університеті цивільного захисту України на підвищенні кваліфікації, не є ані періодом тимчасової непрацездатності ані відпусткою.
Зауваження позивача про те, що отримання ним свідоцтва № АА 08571363/000802-20 про підвищення кваліфікації замінює собою отримання допуску до самостійного виконання обов'язків КГП не мають значення, оскільки підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та наступного звільнення було неодноразове незадовільне складання позивачем заліку, а не відсутність такого допуску.
Відповідно до посадової інструкції начальника 1-го караулу 21 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСУНС у Миколаївській області (посади, на яку позивач був призначений) (а. с. 117-120), позивач повинен керувати гасінням пожежі.
Згідно з Статутом дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 квітня 2018 р. № 340 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2018 р. за № 802/32254, керівник гасіння пожежі - це посадова особа органів управління та підрозділів гарнізону ОРС ЦЗ, яка отримала (підтвердила) в установленому порядку допуск до самостійного виконання обов'язків КГП.
Отже, допуск до самостійного виконання обов'язків КГП - це окремий та самостійний документ, який видається на наслідками заліку, складеного перед кваліфікаційною комісією щодо перевірки рівня професійної підготовки особового складу підрозділів ГУ ДСУНС у Миколаївській області і засвідчує таке право, тоді як свідоцтво про підвищення кваліфікації - це документ, який видається за наслідками проходження навчання, організованого згідно вимог Порядку № 412 і жоден з цих документів не підмінює і не замінює один одного.
З приводу застосування відповідачем відеофіксації одного з заліків, суд відкидає доводи позивача про порушення тим самим його права на приватне життя.
Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 302 ч. 1 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 11 ч. 1, 2 Закону України "Про інформацію", інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Відеозйомка здійснена відповідачем під час складання ОСОБА_1 заліку, що відноситься до сфери його професійної (службової) діяльності, а не до приватного життя, і така інформація не підпадає під визначення конфіденційної.
Наявність у позивача спортивних досягнень у пожежно-прикладному спорті, попередні роки служби, не надають йому пільг або переваг при проходженні загальновстановленого для всіх осіб порядку (процедури) стажування, складання заліків, отримання допуску до самостійного виконання обов'язків КГП.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2 Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 38524996) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз