Іменем України
17 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3441/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 24 травня 2021 року № 2808/2021 ( ОСОБА_1 ) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
-зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2021, зареєстровану за №2808, про призначення пенсії за віком згідно з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні (а.с.1-9).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою та раніше був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Сєвєродонецьк Луганської області, та стати на облік як внутрішньо переміщена особа і зареєструватися як внутрішньо переміщена особа. На теперішній час ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
12.04.2021 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернувся із заявою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії за віком, яка була зареєстрована за номером 2808, та надав відповідні документи.
Рішенням від 24.05.2021 № 2808/2021 ( ОСОБА_1 ) відмовлено в призначенні пенсії за віком. Як підставу відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах, в своєму рішенні орган пенсійного фонду вказав про неможливість зарахувати записи трудової книжки, оскільки трудова книжка не завірена печаткою, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974. Зараховано страховий стаж 22 роки 02 місяці 18 днів на підставі даних системи персоніфікованого обліку, але не зазначено за які саме періоди роботи. Позивач зазначив, що з цього приводу жодних роз'яснень позивачу не надавалося. При зверненні ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду спочатку йому було розраховано страховий стаж для призначення пенсії за віком 36 років 10 місяців 23 дні з урахуванням записів у трудовій книжці, але вказана процедура була припинена та повідомлено, що йому буде відмовлено у призначенні пенсії та вчиняти дії щодо перевірки записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду не буде. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
02.08.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 25738/2021 надійшов відзив на позовну заяву від 29.07.2021 №1200-0802-8/26554, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного (а.с.51-52).
В обґрунтування відзиву зазначив, що 12.04.2021 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку із заявою на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-ІV та надав відповідні документи. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку прийнято рішення від 24.05.2021 №2808/2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 через відсутність необхідного стажу роботи (згідно наданих документів стаж роботи позивача складає 22 роки, 02 місяці, 18 днів), що є недостатнім для зазначеного виду пенсії. Відповідач зазначив, що як на підставу задоволення позову ОСОБА_1 посилається на довідки, які видані адміністрацією (мовою оригіналу) - филиал №1 Стахановского машиностроительного завода» ООО «Техпромтранс» від 07.04.2021 №336, та від 14.05.2021 №421, 422, однак зазначені документи при призначенні пенсії 25.01.2021 не надавав, внаслідок чого відповідач не досліджував на не надавав оцінку цим довідкам, тобто не приймав управлінського рішення відносно сказаних довідок. Таким чином, рішення управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є законним і таким, що відповідає обставинам справи, а позовні вимоги є необґрунтованими. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 справу призначено до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.44-45).
Ухвалою суду від 09.07.2021 замінено відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459) на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) (а.с.46-47).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.10-12,13).
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 12.04.2021 №919-5000352677, фактичним місцем проживання є АДРЕСА_2 (а.с.14).
12.04.2021 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.53).
До заяви від 12.04.2021 позивачем долучено документи, а саме: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу; диплом про навчання; військовий квиток; трудова книжка НОМЕР_3 від 15.02.1982 року (зворотній бік а.с.53)
Вказана заява разом із додатками до неї 12.04.2021 була прийнята посадовими особами відповідача та зареєстрована за №2808, що підтверджується відповідною розпискою-повідомленням (зворотній бік а.с.53)
Як свідчать матеріали справи, 24.05.2021 за результатами розгляду заяви позивача від 12.04.2021 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 2808/2021 (а.с.54-55).
Зі змісту рішення від 24.05.2021 вбачається, що до страхового стажу неможливо зарахувати записи трудової книжки, оскільки трудова книжка не завірена печаткою, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974. Відповідно до наданих документів та даних системи персоніфікованого обліку страховий стаж для визначення права на призначення пенсії ОСОБА_1 складає 22 роки 02 місяці 18 днів, що ж недостатнім для призначення пенсії за віком (а.с.18-20).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII), пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.
Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.
Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
При цьому відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), згідно якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у разі наявності необхідних записів у трудовій книжці щодо періодів, в тому числі навчання, жодних інших документів, необхідних для підтвердження стажу діюче законодавство від громадян не вимагає.
В матеріалах справи наявна трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 15.08.1982, однак на першій сторінці дійсно відсутня печатка роботодавця при її первинному оформленні (а.с.30-33).
З цього приводу суд зазначає наступне.
На момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, проставлення печаток, оскільки такі дії вчиняються відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Окрім того, конкретні записи трудової книжки про періоди роботи позивача на підприємствах мають відповідні печатки роботодавців.
Отже відсутність печатки на першому аркуші трудової книжки не може бути підставою для не зарахування трудового стажу позивача.
На підставі вищевикладеного, рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 24 травня 2021 року № 2808/2021 ( ОСОБА_1 ) про відмову в призначенні пенсій за віком згідно пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV є протиправним та підлягає скасуванню.
З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.04.2021, зареєстровану за №2808, про призначення пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не доведено правомірність свого рішення, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 01.07.2021 № 1016630516 (а.с.9а).
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України позивачу необхідно відшкодувати 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 24 травня 2021 року № 2808/2021 ( ОСОБА_1 ) «Про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсій за віком згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з 12.04.2021».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 12.04.2021 про призначення пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова