17 серпня 2021 року № 320/302/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.11.2020 №12112-17099/М-02/8-1000/20 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку з 26.04.2019 та виплаті пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/20ІІ (402/19, 1737/19);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 26.04.2019 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/20ІІ (402/19, 1737/19), з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю першої групи та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 796).
Позивав повідомив, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796, у задоволенні якої було відмовлено, що й стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно статті 54 Закону № 796. Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Однак позивачем не було надано до пенсійного органу підтвердження того, що він під час ліквідації наслоідків аварії на ЧАЕС був саме військовослужбовцем, внаслідок чого, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.01.2000.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посввідченням серії А №112821с від 04.07.2007 та вкладкою до нього № НОМЕР_2 .
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 01.06.2007 №24 позивачу встановлено низку захворювань, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії КИО-І №295484 від 26.06.2007, виданої обласною спеціалізованою МСЕК, позивачу з 01.06.2007 довічно встановлено І групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії КИО-І №295484 від 26.06.2007, виданою обласною спеціалізованою МСЕК, позивачу з 01.06.2007 довічно встановлено 100% втрати професійної працездатності.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно статті 54 Закону № 796, що не заперечується сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 759, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області листом відмовило у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на ту обставину, що позивач не відноситься до кола осіб, зазначених у Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частина третя статті 59 Закону № 796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 № 2148-VIIІ частину третю статті 59 Закону № 796 викладено у такій редакції:
“Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року”.
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796 свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але шляхом внесення змін до частини 3 цієї статті законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, дія статті 59 Закону № 796 (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796 не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень частини третьої статті 59 Закону № 796 є участь особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалах від 08 травня 2018 року у справі № 820/1148/18, від 21 травня 2018 року у справі № 816/1159/18 та від 13 червня 2018 року у справі № 812/1094/18.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової служби”, яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Викладене, на переконання суду, свідчить, що положення частини третьої статті 59 Закону № 796 в частині “дійсної строкової” втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма статті 59 Закону № 796 у чинній редакції.
Наведене підтверджується навіть самою назвою статті 59 Закону № 796 “Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”.
Крім того, статтею 10 Закону № 796 встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки до статті 10 Закону № 796 тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 20.10.1982 по 25.11.1992 працював в Бородянському дослідно-експериментальному підприємстві по забезпеченню нафтопродуктами на посаді електрослюсаря.
Довідкою Бородянського дослідно-експериментального підприємства по забезпеченню нафтопродуктами від 06.10.1992 №130 підтверджується, що за роботу в Чорнобилі у періоди з 06.05.1986 по 08.05.1986 та з 03.12.1986 по 17.12.1986 позивачу виплачена додаткова заробітна плата у підвищеному розмірі.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивач отримав І групу інвалідності саме внаслідок його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі Бородянського дослідно-експериментального підприємства по забезпеченню нафтопродуктами.
Водночас, посилання позивача на те, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони не свідчить про виникнення у зв'язку з цим у позивача статусу військовослужбовця.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон № 2232) щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону № 2232 громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною шостою цієї статті встановлені види військової служби:
- строкова військова служба;
- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);
- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період (ч. 8 ст. 2 Закону № 2232).
Частиною першою статті 24 Закону № 2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні військовий квиток позивача або інформація про проходження позивачем військової служби чи призив на військові збори у періоди його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Суд наголошує на тому, що участь позивача під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у заходах з охорони громадського порядку та цивільної оборони в населених пунктах зони відчуження не є доказом проходження позивачем військової служби та не прирівнює його до військовослужбовців в розумінні статті 59 Закону № 796.
Таким чином, враховуючи, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив будь-яку військову службу (у тому числі не був призваний на військові збори), він не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною третьою статті 59 Закону № 796, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження військової служби, у зв'язку з чим положення частини третьої статті 59 Закону № 796 на нього не поширюються.
Верховний Суд у пункті 28 постанови від 06.03.2019 у справі № 2540/2495/18 зазначив, що стаття 59 Закону № 796 визначає види пенсій, підстави їх призначення та розмір пенсій, що призначаються військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80269550).
За таких обставин, суд вважає, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачеві пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Шостим апеляційним адміністративним судом у постановах від 06.11.2019 у справі № 580/1735/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 85573967), від 05.11.2019 у справі № 580/2334/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 85424806), від 30.10.2019 у справі № 826/15398/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 85424355), від 11.03.2020 у справі № 320/4348/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 88123722).
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.