печерський районний суд міста києва
Справа № 753/3754/21-ц
03 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Остапчук Т.В.
при секретарі судового засідання - Шимченко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання недійсним кредитного договору,
22.02.2021 року до Дарницького районного суду м. Києва звернулася позивач ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про захист прав споживачів. Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенка М.О. від 01.03.2021 року було постановлено позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» передати на розгляд до Печерського районного суду м. Києва у зв'язку із належністю за територіальною підсудністю саме до цього суду. Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В. від 16.04.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд у загальному порядку. 17.02.2021 року Позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі та без участі представника. Відповідач у справі подав відзив на позовну заяву. 12.07.2021 року було подано заяв у про розгляд справи без участі представника Відповідача та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Мотивуючи позовні вимоги Позивач ОСОБА_1 зазначає, що між нею та ТОВ «Бізнес Позика», що є Відповідачем у справі було укладено договір за допомогою інформаційно-комунікаційної системи, відповідно до якого одержано кредит. Проте Позивач заперечує підписання нею вказаного договору. Відповідно до ч. 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 1074 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-підприємцями. Відповідно до ч. 3 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії відповідна фінансова установа. Відповідно до ч. 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Крім того, Позивач вказує на те, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за договором. Таким чином, Позивач вважає, що договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» є недійсним та укладений із порушенням норм законодавства. Позивач просить задовольнити позовну заяву та визнати договір, укладений між нею та ТОВ «Бізнес Позика» недійсним. У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує твердження, викладені у позовній заяві та вказує на те, що Позивач у позовній заяві посилається на Закон України «Про електронний цифровий підпис», який втратив чинність 07.11.2018 р. або на норми, які не мають відношення до заявленого предмета позову, зокрема, статті 1218, 1282 Цивільного кодексу України (пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців; обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредиторів); ЗУ «Про банки та банківську діяльність, ЗУ «Про національний банк України», не беручи до уваги, що Відповідач не є банківською установою. Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує на тому, що є фінансовою установою та має право надавати фінансові послуги на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (серія ФК №880 від 06.04.2017 р.), розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 р. №1593 «Про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг». 09.12.2020 року Позивач уклав із Відповідачем Договір №137508-КС-001 про надання кредиту. Розмір кредиту 30 000,00 грн. строком на 16 тижнів - до 21 березня 2021 року. Факт надання кредиту підтверджується платіжним дорученням №22642 від 09.12.2020 р. Станом на 14 червня 2021 року заборгованість Позивача за Договором становить 51 432 грн. 06 коп., а саме: заборгованість з отриманим та неповернутим кредитом 25819 грн. 77 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 25 612 грн. 29 коп. У відзиві Відповідач посилається на часткове виконання Позивачем свого кредитного зобов'язання на загальну суму 9 634 грн. 62 коп., що підтверджується довідкою від 14.06.2021 р. №506/06 на суму 4 000,00 гр.; довідкою від 14.06.2021 р. №507/06 на суму 1900,00 грн.; довідкою від 14.06.2021 р. №508/06 на суму 734 грн. 62 коп.; довідкою від 14.06.2021 р. №509/06 на суму 1000,00 грн.; довідка від 14.06.2021 р. №510/06 на суму 2 000,00 грн. Згідно всіх довідок оплату проведено згідно із Договором №137508-КС-001 від 09.12.2020р. Таким чином, зробивши п'ять платежів з метою оплати кредитного зобов'язання згідно договору (кредиту та відсотків) Позивач вчинив конклюдентні дії щодо визнання оспорюваного договору і відповідно щодо правомірності вимог Відповідача за Кредитним договором. У відзиві на Позовну заяву Відповідач вказує на те, що Позивач просить суд визнати договір недійсним, проте не наводить ані реквізитів, ані дати договору. Крім цього, Відповідач вказує на те, що Договір №137508-КС-001 від 09.12.2020 року було укладено в електронній формі через Особистий кабінет Позичальника (Позивача) на веб-сайті Відповідача. При поданні заявки на одержання кредиту Позивач ознайомився із інформацією про можливі варіанти кредитування, а також вказав повні, точні та достовірні особисті дані. Разом із цим Відповідач одночасно перевіряє дійсність та аутентифікацію поточного (карткового) рахунку Позивача відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Відповідач інформував Позивача про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту та строку його дії. Після одержання Позивачем рішення Відповідача щодо можливості надання кредиту в Особистому кабінеті Позивача розміщується оферта, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», після чого позичальнику надсилається електронний ідентифікатор. У разі схвалення пропозиції (оферти) Позичальник надає Відповідачу відповідь про повне та безумовне прийняття оферти щодо укладення договору в електронній формі в ІТС Відповідача шляхом надсилання електронного повідомлення Відповідачу, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Укладаючи Договір, Відповідач та Позивач визнають усі документи (в тому числі Договір про надання кредиту) підписаними з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що за значенням прирівнюється до підписання власноруч, що відповідає положенням статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» про визнання недійним договору про надання кредиту, укладеного між Позивачем та Відповідачем. Дослідивши матеріали справи, доводи Позивача та Відповідача, докази в їх сукупності суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. Відповідно до статті 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу у один із способів, визначених статтею 16 ЦК України. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 статті 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначний законом або договором. Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено, що 09.12.2020 року ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1 , Позивач) уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (Відповідач) Договір №№137508-КС-001 про надання кредиту. Договір з Позивачем був укладений в електронній формі через Особистий кабінет позичальника (позивача) на веб-сайті Відповідача. Вказаний договір укладено у формі електронного документа, що не суперечить вимогам ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», іншого законодавства. Згідно із статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими сторонами обмінялися. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 13 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожен примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку,визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 3, ч. 4 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Положеннями статті 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим в електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно зі статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховані кредитодавцем на рахунок позичальника, тому в силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18-19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того, позивач з умовами договору про надання позики, графіком розрахунку до договору позики та сукупною вартістю позики був ознайомлений. Отже, при укладенні оспорюваного договору позики, сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів». Без проходження процедури верифікації на веб-сайті Відповідача, ознайомлення із умовами надання кредиту, повідомлення персональних даних оформлення Відповідачем пропозиції (оферти) не відбувається. Суд приймає до уваги доводи Відповідача про те, що своїми діями, що полягають у сплаті коштів в якості погашення кредитного зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи, Позивач визнав та схвалив укладення Договору №137508-КС-001 від 09.12.2020 року, а також те, що Позивачем не уточнено позовні вимоги та не вказано, який саме договір він просить визнати недійсним. Таким чином, проаналізувавши доводи Позивача та Відповідача, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 76, 78, 79, 81, 258-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання недійсним договору, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Остапчук Т.В.