Справа № 522/23246/20
16 серпня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :
судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
21 грудня 2021 року, ОСОБА_1 , звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з вищевказаною позовною заявою, в якій просила суд стягнути з відповідача на свою корись суму грошових коштів в загальному розмірі 63277,77 грн., з яких : матеріальна шкода 38619,20 грн., неустойка у розмірі 1158,57 грн., вартість послуг експерта з визначення ринкової вартості фактично виконаних відповідачем ремонтно - будівельних робіт в розмірі 3500 грн. та моральна шкода в розмірі 20000 грн.
Ухвалою Приморського райсуду м. Одеси від 15.02.2021 р., матеріали вказаної цивільної справи надіслано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси у зв'язку з непідсудністю Приморському районному суду м. Одеси (а.с. 29).
30.03.2021 р. матеріали цивільної справи були отримані Київським райсудом м. Одеси, ухвалою якого від 31.03.2021 р. вказану цивільну справу надіслано за підсудністю до Овідіопольського райсуду Одеської області у зв'язку з її непідсудністю Київському районному суду м. Одеси (а.с. 33,34-35).
05.05.2021 р. вказані матеріали були отримані Овідіопольським райсудом Одеської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 р. були розподілені у провадження судді Гандзій Д.М., ухвалою якого від 06.05.2021 р. прийняті до провадження з призначенням до розгляду у спрощеному позовному провадженні на 08.06.2021 р. о 13:00 год. (а.с. 49-51).
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, надіславши на електронну адресу (скриньку) суду заяву, в якій свій позов підтримала у повному обсязі та на підставі ч. 4 ст. 223, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, просила суд слухати справу за її відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 61).
Відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, за останньою відомою позивачці та судові адресою його місця проживання, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулось до суду з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання», а також «оголошенням про виклик в судове засідання особи зареєстроване місце проживання (перебування) місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме» сформоване на веб-сайті судової влади України, причини своєї неявки суду не повідомив, письмових пояснень, відзиву на позов у встановлений судом строк та заяви про розгляд справи за її відсутності суду не надав (а.с. 53,54,60).
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з'явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2,281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У відповідності до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду, підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Статтею 4 Закону передбачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення, тощо) продукції (тобто будь-якого виробу (товару), роботи чи послуги, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб, згідно п. 19 ст. 1 цього Закону), а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; тощо.
Відповідно до ч. 4 ст.10 Закону №1023 та ст. 872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості або розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» - вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.4 Закону №1023 держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я та життєдіяльності.
Судом встановлено, що позивачка є власницею квартири (об'єкту житлової нерухомості) в новобудові розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності, сформованого 25.06.2020р. за № 213997020 (а.с. 7).
Також судом з'ясовано і підтверджено матеріалами цивільної справи, що з метою здійснення ремонту своєї квартири, позивачка звернулась за відповідними послугами до відповідача, за усною домовленістю з яким, були узгоджені усі істотні умови здійснення останнім ремонтних робіт вказаної квартири, а саме - здійснення відповідачем до 01.08.2020 р. наступних будівельних робіт : стяжки підлоги, штукатурки і шпаклівки стін, електромонтажних робіт, сантехніки і каналізації, а також загальну вартість таких робіт з урахуванням матеріалу, який буде придбано відповідачем, що складає у загальній сумі - 51 900 грн.
За вищевказані будівельні роботи та будівельні матеріали, позивачка надала відповідачу грошові кошти готівкою наступним чином : 08.06.2020 р. в розмірі 6000 грн., 13.06.2020 р. - 17900 грн., 20.06.2020 р. - 15000 грн. та 09.07.2020 р. - 13000 грн., що підтверджується особисто складеною відповідачем письмовою розпискою з підписом відповідача від 18.07.2020 р. (а.с. 8).
Таким чином, свою частину домовленості позивачкою ОСОБА_1 було виконано у повному обсязі, однак погодженого між сторонами об'єму ремонтних робіт в узгоджені строки здійснено відповідачем не було. В свою чергу, позивачка неодноразово зверталась до відповідача з вимогами щодо не затримання виконанням останнім будівельних робіт та проханням, у випадку у випадку неможливості виконання відповідачем вказаних робіт у погоджені між ними строки, повідомити її або відмовитись від виконання відповідачем будівельних робіт та повернути отримані ним гроші, на що останній постійно запевняв позивачку, що всі узгоджені між ними будівельні роботи будуть виконані в обумовлені строки, що підтверджується аудіо та відеозаписами, наданих до позову позивачкою та досліджених судом у судовому засіданні (а.с. 22).
У зв'язку із вищевикладеними обставинами, позивачка звернулась до судового експерта Чорної Ю.П. з метою визначення об'єму та вартості виконаних відповідачем робіт, вартості витрачених будівельних матеріалів. За результатами дослідження об'єкту нерухомості - експертом був складений висновок будівельно-технічного експертного дослідження № 21/1/2020 від 02.12.2020 р., з якого вбачається, що загальна ринкова вартість фактично виконаних відповідачем ремонтно-будівельних робіт виконаних у квартирі АДРЕСА_2 становить 13280,80 грн., з яких: 7840 грн. - середня вартість ремонтно-будівельних робіт та 5440,80 грн. - вартість будівельних матеріалів, використаних при проведенні ремонтно-будівельних робіт у вказаній квартирі (а.с. 9-14).
Таким чином, заборгованість виконавця будівельних робіт відповідача ОСОБА_3 перед замовницею позивачкою ОСОБА_1 становить 38619,20 грн., яка складається з різниці між сумою наданою відповідачу 51900 грн. та вартістю фактично виконаних будівельно-ремонтних робіт об'єкту - 13280,80 грн.
Пунктом 20 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачено, що при вирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків, заподіяних споживачеві у зв'язку з недоліками товару (робіт, послуг), суду належить виходити як із загальних положень Закону або статей ЦК, так і зі спеціальних норм законодавства, а також з умов укладеного сторонами договору. Судам слід мати на увазі, що неустойка стягується тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1023, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим, то споживач має право відмовитись від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків. Таке ж правило міститься у ст. 849 ЦК України.
Згідно ч. 5 ст. 10 Закону № 1023 - у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі. У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 622 ЦК України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума неустойки в розмірі 3% від 38 619,20 грн., тобто - 1158,57 грн.
Також, ч. 2 ст. 22 Закону № 1023 передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Як передбачено п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
На думку суду, внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачці було завдано моральну шкоду, яка виражається в моральних стражданнях та переживаннях і порушенні душевної рівноваги, що полягає в усвідомленні позбавлення можливості вільного користування своєю квартирою (неможливість здійснення ані ремонту, ані проживання).
Враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними документально, які найшли своє підтвердження в судовому засіданні та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім цього, враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України та беручи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору за розгляд позову, поданого в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», який судом задовольняється у повному обсязі, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,89,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст.ст. 525,526,627,837,865 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди - задовольнити;
2. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) суму грошових коштів у загальному розмірі 63277,77 грн., що складається з матеріальної шкоди у розмірі 38619,20 грн., неустойки у розмірі 1158,57 грн., відшкодування витрачених коштів на послуги експерта у розмірі 3500 грн., та моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 16.08.2021 р.
Суддя Д.М. Гандзій