Справа № 695/2308/21
номер провадження 2/695/1122/21
12 серпня 2021 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Середи Л.В.,
за участі
секретаря Біліченко С.В.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості проведеного капітального ремонту в житловому будинку, -
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості проведеного капітального ремонту в житловому будинку.
Вимоги вказаної заяви мотивовані тим, що до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Карауш А.С. подала позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 вартості проведеного капітального ремонту в житловому будинку в сумі 323480 грн..
Разом із тим, на думку заявника, за час вирішення даного спору в суді відповідач ОСОБА_2 може продати будинок, а оскільки у неї іншого доходу немає, у разі задоволення позову виконати судове рішення буде не можливо.
Таким чином невжиття заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
Суд вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Нормами ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Положеннями статей 149 та 150 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Статтею 12 ЦПК України передбачено принцип змагальності сторін, згідно якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Разом із тим вказана заява про забезпечення позову зазначеним вище критеріям не відповідає.
Так на доводи заявника щодо бажання ОСОБА_2 відчужити будь-яким способом будинок не підтверджуються жодними доказами. Крім того заява про забезпечення позову не містить жодних відомостей щодо належності вказаного будинку ОСОБА_2 та його вартості.
Вимога співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що продиктована ч. 3 ст. 150 ЦПК України є обов'язковою для врахування судом при вирішенні питання забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Як вбачається з матеріалів даної справи предметом позовної заяви є стягнення з ОСОБА_2 коштів у сумі 323480 грн..
Поруч із цим належність майна, на яке просить накласти арешт заявник, як і його вартість невідомі, таким чином можуть бути порушені права інших осіб, зокрема законних власників вказаного будинку чи співвласників останнього, а також можуть бути порушені вимоги співмірності вартості майна позовним вимогам.
Окрім того суд враховує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Фактично у своїй заяві ОСОБА_1 лише формально посилається на необхідність вжиття заходів забезпечення позову, вказуючи на те, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення шляхом передачі вказаного майна у власність іншій особі. Будь-яких доказів того, що відповідач має намір вчинити такі перешкоди щодо виконання рішення суду чи щодо наявності у відповідача наміру відчужити майно або передати його іншій особі, заявником при поданні заяви про забезпечення позову надано не було.
Посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц.
Відповідно до ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять жодних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, а доводи заявника фактично ґрунтуються на припущеннях, які не стверджені жодним доказом.
При цьому суд зауважує, що незаконність дій ОСОБА_2 ще необхідно довести в судовому засіданні належним чином, а накладення арешту на її майно, вартість якого невідома та може значно перевищувати ціну позову, є на переконання суду, безпосереднім обмеженням прав власника такого майна можливості належного володіння, користування та розпорядження своїм майном.
На підставі наведеного, заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.
На підставі зазначеного та керуючись
ст., ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості проведеного капітального ремонту в житловому будинку - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя: Середа Л.В.