16 серпня 2021 року м. Київ
Справа № 33/824/3735/2021 Головуючий у 1-й інстанції: Скуба А. В.
Унікальний № 753/12972/21
Суддя Київського апеляційного суду Пікуль А. А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 н.м.д.г., що становить 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови 28 квітня 2021 року о 08 год. 15 хв. ОСОБА_1 здійснюючи регулярні перевезення на ТЗ «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 за маршрутом № 415, перевозив пасажирів які не мали спеціальних перепусток які дають право проїзду у період карантину, чим порушив п. 2 протоколу № 29 засідання постійної комісії з ТЕБ та надзвичайних ситуацій при КМДА від 01 квітня 2021 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-1 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року скасувати та провадження у справі закрити (а. с. 9-14).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при розгляді справи поза увагою судді залишився факт відсутності у нього як водія повноважень забороняти особам-пасажирам вільно пересуватись та мати право на користування громадським транспортом, відсутності будь-яких пояснень осіб, що були пасажирами, а зокрема пояснень осіб, що користувались послугами перевезення начебто без спецперепустки.
Також вказує на відсутність у нього, як водія повноважень щодо не допуску пасажирів до проїзду в маршрутному транспортному засобі, обмеженні їх конституційних прав на пересування чи отримання послуг з перевезення, роз'яснення останнім щодо наявних обмежень в 10 осіб на проїзд в автобусі, численні громадські невдоволення прийнятими рішеннями КМУ разом, що підтверджуються розголошенням в ЗМІ, погрози та лайку в його сторону з боку людей, а тому вважав що ознак складу адміністративного правопорушення за ст. 44-3 КУпАП в його діях немає. Обов'язок виконання вимог вищезазначеної постанови уряду щодо лімітів перевезення пасажирів був покладений саме на працівників поліції, які і повинні були вживати заходів під час посадки пасажирів на зупинках маршрутних транспортних засобів (маршрут та всі зупинки пасажирських перевезень наявні в Департаменті транспортної інфраструктури КМДА згідно укладених договорів на перевезення із автотранспортним підприємством).
Окрім того, зазначав, що він є найманим працівником, який працює водієм у ТОВ «Союз-Авто», а в матеріалах справи відсутні його посадові обов'язки як водія та підтвердження щодо ознайомлення його із новими вимогами карантинного законодавства щодо обмеження в кількості перевезення пасажирів та необхідності наявності у пасажирів спецперепусток.
Також вказав, що він не перебуває на посаді, що здійснює господарську організаційну діяльність, тобто не є суб'єктом вчинення вказаного адміністративного правопорушення, а тому не може бути притягнутий до відповідальності за вищезазначеним адмінпротоколом.
Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що його не було повідомлено про день та час розгляду його справи.
За змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Як убачається із матеріалів справи, судова повістка ОСОБА_1 про виклик до суду не направлялась.
Натомість, матеріали справи свідчать, що районним судом була направлене судове повідомлення про розгляд справи ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_2 . Однак вказана особа не є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності у даній справі (а. с. 4).
Враховуючи викладене, та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на перегляд судового рішення, пропущений строк на подачу апеляційної скарги на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року підлягає поновленню.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП. доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Статтею 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Із наведеного слідує, що обов'язковими ознаками об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності), що свідчать про порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У даній справі суд першої інстанції унаслідок неправильної оцінки доказів дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідальність за вказаною статтею нестиме посадова особа суб'єкта господарювання, на якому сталося порушення, тобто особа, яка виконує функції керівника (директор, голова правління тощо) і на яку покладені обов'язки щодо організації дотримання санітарно-гігієнічних правил і норм.
З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 121-к від 27 серпня 2019 року призначений на посаду водія автотранспортних засобів у ТОВ «Союз-Авто» (а.с. 24).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території України установлено карантин, продовживши дію раніше встановленого карантину.
На території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється:
перебування в громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.
З вищевикладеного убачається, що контроль за дотриманням обмежень, пов'язаних з введенням Кабінетом Міністрів України карантину, покладено саме на перевізника, зокрема ТОВ «КЛАЙТ», а ОСОБА_1 обіймає посаду водія.
Ці обставини залишилися поза увагою уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, окрім того, вказані обставини не були перевірені судом першої інстанції.
У розпорядження суду не надано доказів щодо покладення на водія обов'язків по дотриманню карантинних вимог від імені перевізника.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суддя апеляційного суду доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, а тому, беручи до уваги принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.44-3 КУпАП.
Суд першої інстанції при винесенні постанови щодо ОСОБА_1 зазначене не врахував, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, а тому постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Пікуль